Сто років ідейної посухи

Національна пам'ять знову іде на продаж?

У 2017 році влада отримає чергове благодатне поле для інформаційних маніпуляцій, адже починається відзначення сторіччя революції в Україні 1917 року. Тим, хто не звик підходити до справи з душею і щирим завзяттям, залишається створювати інформаційні приводи, а не реальні події. Особливо легко спекулювати на історичних подіях. А патріотизм взагалі перетворюється в Україні на надійний притулок для політичних шулерів.

Ще минулого року Кабінет Міністрів затвердив розроблений Українським інститутом національної пам’яті проект розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року». Актом передбачено спорудити монумент Соборності України у м. Києві, встановити у м. Києві пам’ятник Симону Петлюрі, а також меморіали та пам’ятники в регіонах, упорядкувати поховання учасників Української революції 1917 – 1921 років в Україні та за кордоном, реалізувати Всеукраїнський науково-просвітницький проект «Місця пам’яті Української революції 1917 – 1921 років».

На прикладі цього урядового акту ми бачимо типовий бюрократичний документ, який дозволяє звітувати, але обмежує можливості для творчості. Революційні події сторічної давнини потребують не механічного вшанування, але серйозного переосмислення. Чому спроби українського державотворення виявилися неуспішними? Можливо, з тих самих причин, через які тріщить по швам і територія сьогоднішньої України?

На жаль, тематика створення в Києві Меморіалу героїв української нації також стає об’єктом профанації з боку владних структур. Детонатором стала ганебна ситуація з празькою могилою письменника Олеся. Не так важливо, що більшість наших політиків до цього часу просто не підозрювали про існування згаданого митця у намисті видатних українських діячів. Публічно «проколовся» у цьому питанні лише видатний «борець за життя» пан Рабинович. Просто жах викликають інші божевільні ідеї, на зразок планів професійного шанувальника історичної пам’яті пана В”ятровича щодо перевезення в Україну праху 250 тисяч (!) українців з усього світу з можливою їх кремацією. Дійсно революційний підхід! Який не враховує ані об’єктивних умов, ані християнських традицій нашої держави. Болісно спостерігати за схибленою креативністю цих «державних мужів».

Тим часом, днями надійшло повідомлення, що із Львівської галереї мистецтв зникло 95 стародруків та 2 рукописи. Керівництво музею ще не оприлюднило точний перелік зниклих речей, однак відомо, що пропав один із двох примірників «Апостола» Івана Федоровича, який датується 1574 роком. Отже, справжні професіонали – цінителі історичної спадщини час даремно не витрачають. Національна пам'ять знову іде на продаж?