«Дитина випила ... засіб для миття посуду. Секунда неуважності змінює життя кардинально. Мама - на кухні, тато - в кімнаті, дитина схопила, швидко випила - і все. Почався в життя новий етап - лікування. І ось вже операція. Чергуючи з мамою по черзі. Ми тут постійно, з 11 ранку і до вечора. Це дає можливість дитині швидше одужати, а батькам - більше надії. За руку потримав - і йому легше, і тобі ».
Не так часто доводиться описувати серйозні ситуації з життя людей, які звертаються до мене за правовою допомогою, але сьогодні вирішив принципово приділити час для написання цієї статті, яка багатьом стане у пригоді та змусить задуматися.
Публікую, бо є впевненість, що в будь-якому іншому місці нашої країни ситуація анітрохи не відрізняється. Якщо є бажання, то прокоментуйте, будь ласка. Особливо мене цікавить питання, чому ж батьків не пускають в реанімацію і людина повинна проводити останні хвилини життя в суспільстві людей, яким до нього абсолютно немає діла з урахуванням законодавчих змін, що відбулися три роки потому.
Про те, чому в нашій країні, всупереч законодавству і просто здоровому людському глузду, традиція не пускати батьків до їх хворих дітей в реанімацію настільки вкоренилася, що вважається мало не нормою.
В той час, як обговорення тривають досі, то спалахуючи, то затухаючи. Спектр думок досить різноманітний, але емоційна зарядженість теми дуже висока: обурюються батьки, активно заперечують, захищаючи свої позиції, обурюються і фахівці. А ситуація змінюється дуже повільно, і як і раніше в лікарнях, в яких практикується спільне перебування батьків з дітьми в реанімації, одиниці.
15 червня 2016 Міністерство охорони і здоров’я України затвердила Наказ № 592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії».
Впевнений, що не кожен знав про те, що існує такий наказ, який є важливим для українського суспільства. Проте, не дивно про необізнаність суспільства з урахуванням великого інформаційного потоку, оскільки усіх новини не дізнаєшся.
Своєю чергою одразу ж виникає питання, а що в цьому наказі? Достатньо просто для тих, хто на щастя у своєму житті не потрапляв до реанімації, як хворий або відвідувача своїх близьких.
Водночас, є багато людей, які з власного досвіду знають, що таке відділення інтенсивної терапії.
Той хто пройшов цей не легкий шлях, побачивши систему закладів охорони здоров’я справжньою, а не такою, як її часто показують нам в новинах. Цим людям можна тільки щиро співчувати, оскільки важко бути заручником обставин при яких, вирішальну роль відіграють самі ж працівники медичного закладу.
Згідно із Наказом № 592 МОЗ України медичні працівники зобов’язані пускати батьків до дітей (тут взагалі дозволяється спільне перебування), і близьких до дорослих. Але все ж таки є класичний набір причин, за якими родичів відмовляються пускати в реанімацію: особливі санітарні умови, нестача місця, занадто велике навантаження на персонал, боязнь, що родич зашкодить, почне «висмикувати трубки», «пацієнт без свідомості - що ви там будете робити? »,« внутрішні правила лікарні забороняють».
Проте, давно відомо, що якщо є бажання керівництва жодне з цих обставин не стає перешкодою для допуску родичів.
Відділення інтенсивної терапії (“реанімації”) відкриті для відвідувачів уже три роки. Водночас буде цікавим читачу, ознайомитися із фактами дослідження ГО Горизонталі та Info Sapiens про те, як насправді реалізується в житті Наказ № 592 МОЗ України.
Вільний доступ для родичів чи знайомих пацієнтів дозволений наказом МОЗ України №592. Водночас практика показала, що досі лише половина людей знає про таку можливість, а цілодобовий доступ працює у 21% випадків із 100%.
А тепер увага! Національне дослідження, проведене ГО Горизонталі та Info Sapiens у лютому цього року, показує, що насправді відкритими відділення інтенсивної терапії є лише в одному з п’яти випадків: 21% відвідувачів мали безперешкодний доступ у цілодобовому режимі. У 30% випадків пускали лише на короткий час за згодою лікаря чи молодшого персоналу, а 28% відвідувачів могли вільно відвідувати пацієнтів у встановлені години (для дитячих ВІТ цей показник становив 48%). Кожного п’ятого - 21% відвідувачів - не пустили до відділення інтенсивної терапії.
Кожному десятому довелося виборювати право на вхід, але питання доступу не пов’язані з корупційними складовими: лише у 4% від родичів вимагали хабаря.
Наказ МОЗ №592 від 15.06.2016 р. гарантує цілодобовий доступ до пацієнтів будь-якого віку у всіх відділеннях (блоках, палатах інтенсивної терапії, ВІТ, ВАІТ та ін.) усіх закладів охорони здоров'я.
Дослідження також показало, що лише половина (53%) людей знає, що можна відвідувати пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Водночас пацієнти та родичі мають достатньо високий рівень довіри до лікарських команд (68% респондентів обрали 3,9 з 5), готові надавати допомогу з доглядом та надають її, така допомога актуальна в половині випадків.
Важливо:
Право на допуск до пацієнта будь-якого віку діє 24/7 і забезпечується закладом охорони здоров'я.
Один відвідувач може перебувати біля ліжка пацієнта без часових обмежень.
Одночасно біля пацієнта може бути не більше двох осіб. Винятки обговорюються з лікарем.
Відвідувачем може бути будь-яка особа незалежно від родинних стосунків.
Що робити громадянину, якщо його не пускають у відділення інтенсивної терапії?
Не конфліктуйте, не погрожуйте, не нападайте. Якщо ви будете діяти агресивно, лікар має право викликати поліцію.
Спокійно поясніть черговому лікарю чи завідувачу відділення, що він порушує Наказ Міністерства охорони здоров’я №592 від 15.06.2016.
Якщо вам категорично відмовляють, зверніться до головного лікаря з письмовою заявою, зареєструвавши її у секретаря. Головний лікар має відреагувати на вашу заяву протягом 24 годин з моменту її реєстрації за умови, що він перебуває на робочому місці. Якщо головний лікар відсутній, звертайтесь до виконувача його обов’язків.
Якщо головний лікар теж відмовив, зверніться із письмовою скаргою (електронною або звичайною поштою) до департаменту (управління) охорони здоров’я регіональної адміністрації, вказавши місто, назву лікарні та прізвище головного лікаря. Також можна звернутися за телефоном до обласного або міського департаменту (управління, відділу) охорони здоров’я (можна знайти на сайті облради або місцевої ради).
У вихідні і святкові дні гарячі лінії не працюють, керівництва лікарні немає на роботі. Якщо черговий лікар не пускає до відділення, ви маєте право викликати поліцію, щоб скласти протокол.
Майте при собі антисептичну рідину для дезінфекції рук і постійно нею користуйтеся. Руки – найбільше джерело поширення інфекцій.
Якщо ви відчуваєте себе застудженим, не заходьте до палати, не наражайте близьку людину та інших пацієнтів на небезпеку.
Не заходьте до реанімації у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння або із сильним запахом тютюну.
Ви потрапите в незвичне середовище: навколо вас будуть тяжкохворі люди, багато різних запахів та звуків. Налаштуйтеся на це перед входом у палату та стримуйте емоції.
У жодному разі не чіпайте апаратуру, до якої підключені пацієнти, це може бути критичним для їхнього здоров’я і життя. Якщо апаратура почала незвично звучати або вам здалося, що з пацієнтом щось трапилось, терміново покличте медичний персонал. У жодному разі не намагайтеся щось зробити із пацієнтом та апаратурою самостійно. В таких випадках не панікуйте, не кричіть, залиште палату та довіртеся лікарям.
Дослухайтеся до інструкцій, порад та прохань медичного персоналу. Не заважайте медикам, не конфліктуйте з ними. Команда відділень працює задля того, щоб зберегти життя та допомогти пацієнту. Вони кваліфіковані та досвідчені фахівці.
Поважайте комфорт інших пацієнтів, не розмовляйте голосно, не роздивляйтеся людей, не заходьте до інших палат. Будь-яке питання краще обговорити з медичним персоналом поза палатою.
Не користуйтеся мобільним телефоном у палаті. Не фотографуйте палату, персонал, інших пацієнтів та їхніх родичів. Ставтеся з повагою до приватності інших людей.
Медичний персонал може попросити вас вийти з палати через необхідність провести певні маніпуляції з вашою близькою людиною або ж із іншими пацієнтами. Будь ласка, дослухайтеся цих прохань.
Подбайте про свій стан, бо він впливає на стан вашої близької людини. Не треба перебувати у палаті цілодобово. Вам необхідно регулярно їсти та спати, виходити з приміщення.
