Західні сусіди України копіюють поведінку Кремля

Свідоме використання західними сусідами етнічних мотивів у власній політиці ускладнює процес євроінтеграції України

Як виявляється,не лише Варшава використовує етнічні питання у своїх політичних іграх. Кілька днів тому стало відомо про заяви угорського віце-прем’єр-міністра Жолта Шем’єна щодопотреби у створенні національно-територіальних автономій угорцями, щопроживають на території сусідніх країн. У даному випадку, перш за все, мова йдепро Румунію та Україну.

            Такого роду публічні закликипредставників угорського політикуму не є новими. Наприклад, декілька років томучинний прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зазначав, що буде домагатисястворення угорської національно-територіальної автономії в Україні. Варторозуміти, дані заяви, не дивлячись на їх суто спекулятивний характер, є прямимзазіханням на конституційний лад та суверенітет нашої держави. Полягає це втому, що у такий спосіб можуть роздмухуватися сепаратистські та іредентистськітенденції в окремих регіонах України. У даному випадку – Закарпаття.

            Якщо враховувати, що в Україніжодним чином не здійснюються утиски будь-якої національної чи етнічної меншини,то заяви угорських урядовців викликають лише подив. Наприклад, у Законі України«Про національні меншини» чітко зазначається про те, що наша держава гарантуєвсім національним меншинам право на національно-культурну автономію(персональну). Безумовно, це зовсім інший рівень, ніж той, який вимагаєУгорщина. Навіть якщо взяти до уваги, що Віктор Орбан, намагаючись нівелюватинегативні наслідки за свої слова, зазначив, що мав на увазі лише наданняугорцям права на самоврядування, а не створення національно-територіальноїавтономії. Але в будь-якому разі,  такогороду ідеї представників Будапешту є не лише неприпустимими, а й абсолютнобезпідставними.

            Тому можна зробити висновок, щозаява Жолта Шем’єна є черговою спекуляцією, яка повинна зіграти певну роль увнутрішньополітичному житті Угорщини. У той же час складається доволінесприятлива тенденція використання «українського питання» нашими західнимисусідами у власних іграх. Але якщо Варшава акцентує увагу суто на окремихісторичних аспектах польсько-українських відносин, без висловлення будь-якихпретензій щодо зміни статусу певних регіонів нашої держави, то Будапештцілеспрямовано піднімає так звану «проблему угорців Закарпаття». Вартозазначити, що остання насправді має штучний характер, оскільки на сьогоднішнійдень угорці складають лише приблизно 12% населення регіону. Тому, знову ж таки,навряд чи у даному випадку заяви щодо надання їм національно-територіальноїавтономії є коректними.

            На останок варто зауважити, щосвідоме використання західними сусідами етнічних мотивів у власній політиціускладнює процес євроінтеграції України, оскільки в такий спосіб важко говоритипро налагодження нормальних та повноцінних партнерських відносин між Києвом іБудапештом та між Києвом і Варшавою.