Договір відступлення права вимоги (цесія). Деякі особливості

Які ризики супроводжують укладання та оформлення подібного договору?

ЦивільнийКодекс України (ст.512) визначає відступлення права вимоги, - одним ізспособів заміни кредитора у зобов’язанні. Податковий Кодекс України (ст.153)визнає під відступленням права вимоги - операцію з переуступки кредитором праввимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацієювартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Якіризики супроводжують укладання та оформлення подібного договору?

Формадоговору. Стаття 513 Цивільного Кодексу Українивстановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняєтьсяу такій  самій  формі, що  і  правочин, на  підставі якого виникло зобов'язання,право вимоги за яким передається новому кредиторові.  Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні,яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований  в порядку,  встановленому  для реєстрації  цього правочину, якщоінше не встановлено законом. Відповідно, якщо основний правочин укладений уписьмовій нотаріальній формі, то й цесія підлягатиме нотаріальному посвідченню.Якщо основний договір підлягає державній реєстрації, то й цесія підлягатиме. Прикладомможе послужити наступне: відповідно до Постанови Правління НБУ № 270 від17.06.2004 року, яка регулює порядок отримання резидентами кредитів в іноземнійвалюті від нерезидентів, резидент-позичальник  зобов'язаний   зареєструвати договір   про  одержання   кредиту   в  іноземній   валюті   від  уповноваженого   банку    у  разі відступлення   уповноваженим   банком  -   первісним   кредитором нерезиденту прававимогиза цим кредитом. Уповноважений банк - первісний  кредитор має  передбачити  в договорі з нерезидентом про  відступлення  права  вимогиза кредитним договором,  що  договір про  відступлення  права  вимоги  набирає чинності  з моменту реєстрації кредитного договору (з урахуванням змін),  а також письмово  повідомити  резидента-позичальника  про заміну кредитора в зобов'язанні закредитним договором. Кредитний договір підлягає реєстрації  Національним банком  у порядку,  установленому цим  розділом,  за винятком  вимогищодо обов'язкової   реєстрації   договору  до   фактичного   одержання резидентом-позичальником  коштів за  кредитом  у частині коштів, одержаних  резидентом-позичальником  від уповноваженого  банку  - первісного кредитора. Таким чином, вказана умова є обов’язковою до виконання, інехтувати нею неможливо, так як дефект форми може потягнути недійсністьправочину.

Іншаперепона, з якою часто стикаються при укладанні даного договору,- подібністьцесії із договором факторингу, оскільки в його основі також лежитьвідступлення права вимоги, але вона виступає лише елементом договору факторингу.Нажаль, господарські суди не звертають належної уваги на встановлення правовоїсутності цих договорів, і досить часто оплатну цесію визнають факторингом.Варто звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним Кодексомвиступає способом зміни кредитора у зобов’язанні (загальне), а факторинг,-цілісний самостійний вид договору (спеціальне). Отож, не кожна оплатна цесіяможе визнаватись факторингом. Хоча, кожний договір факторингу містить умову відступленняправа вимоги.

Згідност. 1077 ЦКУ За договором факторингу (фінансування під відступлення правагрошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передатигрошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-якийпередбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язуєтьсявідступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнтможе відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпеченнявиконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора задоговором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних ізгрошовою вимогою, право якої він відступає.  Фактором може бути банк або інша фінансоваустанова, а також фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яказгідно із законом має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦКУ). Варто відмежувати, що факторинг – це комплекс фінансових послуг ( і за законом підлягає ліцензуванню),який надаються клієнтові фактором. А «плата» розуміється як вказівка на те, щоспіввідношення при обміні грошей на дебіторську заборгованість має бути накористь фактора (тобто він повинен отримати прибуток у вигляді різниці). Цесіяце  один з елементів договору факторингу,іншими його елементами також можуть виступати: фінансування, страхування ризикунеплатежу, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, інформаційніпослуги, тощо.