За лаштунками репресій: як із Росії витісняють незгодних

Що змушує режим у сучасній Росії переслідувати незгодних і видавлювати їх із країни?

Як висловлювання обертаються звинуваченнями в “екстремізмі”? І що спонукає людей ризикнути всім заради правди? Три історії росіян, які потрапили під колеса державної машини репресій.

Оголосили… вбивцею

Уявіть, що ви, розлютившись, на нервах сказали комусь: “Дістав! Я тобі голову відірву”. Усім же зрозуміло, що це просто емоції. Але в Росії зараз за такий вислів можна запросто отримати термін. Якщо, звісно, ти проти влади.

Московського активіста Романа Удота оголосили мало не вбивцею за подібні слова, кинуті в серцях.

Роман — один із найактивніших викривачів виборчих махінацій у Росії. Провів десятки розслідувань, розробив свою систему, що дає змогу виявляти “вкидання”. Зрозуміло, що він став неугодним. І привід для кримінальної справи дуже швидко знайшовся — достатньо було розлютитися, коли його сім’ю обмовили в новинах.

“Я був розлючений, кричав, що типу бошки повідриваю. Спочатку мені хотіли пограбування пришити, але не знайшли жодних можливостей, тому мені пришили погрозу вбивством”, — розповідає Роман Удот.

Але зробити з нього кримінальника не вийшло — справу відправили в архів. Думали, зійде з рук, але через деякий час Роман сам прийшов у відділення поліції і зажадав відновити розслідування проти себе — щоб зробити цю історію публічною і показати, як фабрикують справи, щоб видворити неугодних із країни.

“Приїхав у той поліцейський відділок, який відкрив на мене кримінальну справу. Вони вже встигли її заархівувати, тому що вона їм не була потрібна, їхнє завдання — витіснити мене з країни. А я приходжу до них і кажу: “Порушуйте. Якщо справа закрита, її треба перезбудити”. Я написав пишу клопотання. Потрібно було бачити їхні очі”, — згадує Роман.

Робити було нічого, адже обвинувачений сам з’явився у відділок. Уже не можна не відреагувати. І поліція вирішила “спихнути” справу до суду. Терміново зібрали документи, в останню хвилину помітивши, що не вистачає розпису своєї ж співробітниці. І не придумали нічого кращого, ніж скопіювати підпис на ксероксі.

“Ну, просто ідіоти. Вони зробили цей ляп, ми його замінили. Я подав заяву в прокуратуру про фальсифікацію матеріалів справи. Але, природно, мені відмовили”, — продовжує активіст.

На Романі влада відпрацювала всі прийоми, які тільки можна. Адже він міг стати не тільки “вбивцею”, а й “наркодилером”. Якось після прильоту до Москви його зустріли біля трапа літака і, як то кажуть, під білі руки доправили в аеропортівське відділення поліції. Запевняли, що є оперативна інформація, що він везе мало не валізу героїну.  

“Мовляв, надійшла інформація, що ви везете із собою наркотики. Я кажу: “Ну, дивіться, ніяких наркотиків у мене немає”. Він каже: “Я бачу, але давайте документи все оформимо”, — розповідає Удот.

Загалом, укотре вийшов пшик. Але розрахунок, мабуть, був інший. Тому що варто було Роману вийти з дільниці, як до нього одразу ж кинулася знімальна група телеканалу “НТВ”. Вони чекали “наркобарона” під аеропортом до 2 години ночі.

“Вони кидаються до мене, я веду контрзйомку. “Романе Миколайовичу, чому вас затримали? У вас, напевно, щось шукали?” Тобто вони вже знали, що в мене щось шукали”, — продовжує активіст.

Репортерів провладних каналів і до цього використовували, щоб “дістати” Романа. Але цього разу цинізм зашкалював.

“У мене в той час помирав батько, і я летів, щоб із ним поспілкуватися, попрощатися. Але через те, що ця тяганина була до 6-ї години ранку, я не зміг цього зробити”, — ділиться Роман.

І навіть попри все це, Роман не хотів їхати з країни — відчував, що потрібен там. А потім почалася повномасштабна війна. І він зрозумів: часи інші, цього разу винен чи не винен — на нього чекає арешт. Удот зараз живе в Литві і, як і раніше, розробляє механізми викриття фальсифікацій на виборах у РФ — просто тепер уже з-за кордону.

Соловйов нам рідніший

Життя незгодним ускладнюють не тільки переслідування. Але й те, що від них відвертаються найближчі люди. Від них ніхто не вимагає відрікатися від членів сім’ї або друзів — вони роблять це самі, надивившись телевізора. Так сталося з москвичкою Оксаною. З нею практично перестали спілкуватися батьки.

“Вони живуть дуже ізольовано, вони обидва інваліди, живуть у селі, тому що вони вирішили втекти від галасливого міста. Я постійно працювала, мене не було в момент, коли можна було їм пояснити, що відбувається. Але замість цього був Володимир Соловйов по телевізору. І, відповідно, Володимир Соловйов став їхнім кращим другом, ніж я, їхня донька”, — каже Оксана.

Її батько і мати підтримали війну. Обидва “за” те, що робить Кремль. Хоча чудово знають, як заарештовували друзів доньки за участь у протестних акціях.

“Кілька моїх друзів потрапили в “Московську справу”. Частину було затримано, хтось відправився на 3,5 роки в СІЗО, хтось залишився під домашнім арештом”, — уточнює активістка.

Оксана виходила на протести понад 50 разів, а потім присвятила себе допомозі затриманим. Каже, коли в нинішній Росії показово б’ють і тягнуть в автозаки учасників мітингів — це лише верхівка айсберга. Далі починається найстрашніше. Переповнені камери, зв’язку немає (і рідні цілодобово не знають, де ти) і навіть води з-під крана не допроситися.

“Кількість затримань на протестних акціях збільшувалася, і багатьох люди залишали на 48 годин. Вони були фактично повністю відрізані від світу, зв’язатися з рідними у них не виходило, тому що телефон не дозволяли, відбирали. Були дні, коли в Москві після протестних акцій не вистачало місць у місцевих ОВС, усі райвідділи були забиті. Було від 3000 затримань. Їжа, вода залежить від того, чи зможеш ти домовитися з поліцейськими, які тебе там тримають”, — ділиться Оксана.

Вона теж не змогла залишатися в Росії. Недовго жила то в Ізраїлі, то в Грузії, то в Сербії… Зараз хоче перебратися до Європи — знайти себе за кордоном не може. І її історія нагадує долі тисяч росіян, які начебто й розуміють ціну, яку доведеться заплатити за те, що не мовчиш, але й вчинити по-іншому не можуть — дивлячись на цю війну та її наслідки.

Російські протести

Багато емігрантів із Росії — хоч би якими активними вони були вдома — приїхавши в Європу, просто замовкають. Намагаються якось влаштуватися, не бачать собі застосування. Акцій українців, які живуть за кордоном, багато, вони масові, галасливі, яскраві. А от щоб демонстрації в Європі проводили росіяни — про це майже не чути. Вони якщо і є, то пропутінські.

Артем Савін — один із тих, хто проводить у Польщі антивоєнні мітинги, в яких беруть участь росіяни.

“Коли ми тільки почали заявляти наші акції, польська поліція думала, що якщо росіяни заявляють якусь акцію, вона апріорі буде пропутінською. Для них було несподівано, що ми різкі антипутіністи, що наша акція спрямована на засудження всього, що відбувається. Німці не хотіли передавати Україні танки “Леопард” — ми пікетували німецьке посольство в Польщі. Наші активісти символічно обливалися нафтою, демонструючи, що для них нафта дорожча, ніж життя людей. На цій акції ми познайомилися з українськими активістами. Вони дуже здивувалися, що, мовляв, українців у Європі іноді складно розштовхати на акцію. А тут російські хлопці беруться, щось роблять”, — розповідає Артем.

Артем “у минулому житті” — москвич, працював інженером у західній компанії, добре заробляв. Начебто, міг би спокійно і безбідно жити… Але, поїздивши у відрядження Росією, побачив стільки несправедливості та бідності. За останні 12 років Савін не пропустив практично жодного великого протестного мітингу. Коли почалася мобілізація — дуже чітко для себе вирішив: іти на цю війну — злочин. Втік із Москви до польського Вроцлава, був практично без грошей — російські картки в Європі вже не приймали.

“Спасибі друзям з України, які мене витягли. Величезна вдячність цим людям, які, буквально сидячи під російськими бомбами, мене витягали, оплачували мені готелі, хостели та не дали мені тут пропасти”, — дякує Артем.

Він знає п’ять мов, зокрема — фарсі, яку вивчив самостійно. І взяв на себе “навантаження” — у соцмережах спілкується з іранцями, пояснює, що в Росії така сама диктатура, як і в них у країні.

“Багато іранців, навіть опозиційно налаштованих до свого режиму, думають, що в Росії все чудово. У вас там Путін, якого всі люблять, як цим росіянам пощастило. А я їм розповідаю, що у нас усе так само як у них, що це авторитарна диктатура і все дуже схоже”, — зазначає Савін.

І це не порожні слова. Серед “ноу-хау від Кремля” — нове правило. Коли людей зобов’язали… доносити самим на себе в Мін’юст. Самих же — просити оголосити їх “іноагентами”. Причому просто за те, що гуглили в інтернеті, збираючи інформацію, наприклад, про мобілізацію. Є вже й перший арешт за цією статтею.