Про які нюанси співпраці зі спеціалістами поза штатом потрібно знати роботодавцю.
Оптимізація витрат на заробітну платню чи високий рівень дорогих на ринку праці фахівців?
Це дилема, яка стоїть перед буть-якою компанією на стадії активного розвитку. Тому перед кожним керівником з’являється перспектива заглибитися в аутсорс. До того ж, завдяки IT-індустрії він набув широкого застосування вже в багатьох сферах. Окремий поштовх отримав, коли була пандемія та всі працівники були залучені виключено онлайн. Це призвело до переосмислення шляхів розвитку бізнесу. Простіше кажучи, керівники підприємств побачили, що фахівці багатьох напрямів ефективно можуть виконувати свої функції не знаходячись в офісах. В свою чергу, це серйозно підвищило довіру до аутсорсу та вже остаточно зруйнувало міф про те, що працівник ефективніший під пильним наглядом керівництва.
Але, в контексті такого бурхливого розвитку працівників поза штатом, потрібно розглянути переваги та недоліки отримання послуг в такому форматі.
Протягом тривалого часу, єдиним нормативним документом, який визначав зміст іноземного поняття «аутсорсинг» був Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», прийнятий Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457. Згідно з розділом 4 вказаного класифікатору, аутсорсинг - угода, згідно з якою замовник доручає підряднику виконати певні завдання, зокрема, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надання послуг щодо підбирання персоналу допоміжні функції.
На практиці – передача певних функцій на аутсорсинг має вигляд звичайного договору про надання послуг або договору підряду, що передбачені Цивільним кодексом України.
Слід зазначити, що наразі спостерігається врегулювання питання аутсорсингу в спеціалізованому законодавстві. Так, з 01 січня 2024 року було введено в дію Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», згідно зі ст. 18 якого передбачається право надавача фінансових послуг залучати інших осіб (у тому числі іншого надавача фінансових послуг) для виконання окремих функцій та/або окремих процесів у межах цих функцій на умовах аутсорсингу.
Встановлено, що передача окремих функцій та процесів відбувається на підставі договору, визначено перелік таких функцій та вимоги до осіб, яких можна залучити на умовах аутсорсингу та регламентовано інші критерії застосування такої угоди.
Поява такого Закону стала зумовлена тим, що аутсорс зараз вже невід’ємна частина не тільки IT-сфери. Віддалені працівники вже активно захопили ринок бухгалтерського обліку, юридичного супроводу, маркетингу,HR та багатьох інших напрямів діяльності. Тобто, абсолютно все, що не стосується прямої діяльності підприємства керівники бізнесу намагаються оптимізувати під аутсорс. Виключенням можна вважати лише компанії з консервативним стилем керівництва, в яких, до прикладу, дотримання корпоративної культури є невід’ємною складовою виконання обов’язків.
Щодо переваг застосування аутсорсингу, то вони полягають в наступному:
- можливість сконцентрувати зусилля працівників на основних завданнях компанії, не розпорошуючи час та увагу на супровідній роботі;
- виважений підхід до використання людського ресурсу. Збільшення обсягу задач для одного працівника зрештою вплине не лише на зниження якості роботи, а й сприятиме професійному вигоранню;
- економічні вигоди. Передача окремих функцій на аутсорсинг звільняє керівника від обов’язку оформлювати трудові відносини з новими працівниками, сплачувати за них податки, нести інші ризики;
- отримання експертних послуг. Якщо, скажімо, компанія займається виробництвом, при цьому його обсяг невеликий та не передбачає вихід на міжнародний ринок, наявність в штаті юриста чи спеціаліста по кадрах на постійній основі видається недоцільною. Втім, не слід забувати, що протягом своє діяльності бізнес зустрічається з питаннями, які потребують оперативного юридичного вирішення: перевірки органів контролю, аналіз договорів, подання звітності, судові спори, питання, пов’язані з державною реєстрацією. Можливість замовити експертні послуги з конкретного питання є перевагою аутсорсингу, тоді як штатний працівник може не володіти вузькоспеціалізованими знаннями.
Звісно, не можна оминути ризики, які існують при переході на аутсорсинг:
- перше, і мабуть, найголовніше, це витік інформації. У зв’язку з цим очевидно, що важливі для підприємства завдання мають виконувати люди, що перебувають з ним у трудових відносинах;
- неможливість проконтролювати процес. Договір аутсорсингу надає замовнику право на отримання результату, організація процесу виконання, функції контролю покладаються на інше підприємство, що виступає виконавцем за договором;
- відсутність відповідальності. У разі некоректного формулювання умов договору, можливе отримання результату, що не задовольняє потребам замовника.
- недотримання корпоративних цінностей. Оскільки виконавець, що надає послуги аутсорсингу, не є частиною компанії, не слід очікувати від нього дотримання корпоративної етики та небайдужості до долі підприємства;
- інтерес з боку Держпраці. У разі невірного оформлення відносин, на умовах аутсорсингу, є ризик притягнення до відповідальності за використання праці неоформлених працівників.
Наостанок хотілося б звернутися до судової практики.
Звісно, що працівники поза штатом, можуть вирішувати багато питань для керівництва. З іншого боку, така позиція очільників підприємств викликає цілком зрозуміле обурення у профспілок.
Цікавою в даному контексті видається справа № 910/10754/20, в якій профспілка банку вбачала порушення в передачі частини функцій юридичної служби банку на аутсорсинг, оскільки це призведе до скорочення штатної кількості юридичної служби та звільнення працівників банку. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 01 грудня 2021 року зазначив, що наявність власної юридичної служби банку не виключає можливості закупівлі юридичних робіт та послуг у сторонніх організацій (аутсорсерів) для підвищення ефективності роботи банку, тому аутсорсинг юридичних послуг не порушує прав та законних інтересів членів Профспілки – працівників Банку.
В цілому, українські суди визнають, що застосування аутсорсингу є правомірним, ототожнюючи його з договором цивільно-правового характеру. Такі висновки містяться зокрема в постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року, с. № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року, с. № 140/1845/19, 21 лютого 2024 року, с. № 160/25693/21.
Сучасне ведення бізнесу потребує прогресивних рішень, попри те, що аутсорсинг має свої недоліки, передача виконання окремих функцій на зовнішнє управління виглядає привабливо.
А ось ризики, які існують, пов’язані виключно з відсутністю належного правового регулювання застосування аутсорсингу, тож можна порадити лише дотримуватись балансу дотримання цивільного законодавства та корпоративних інтересів компанії.
