Нарешті, здається, збулося! Учора, 27 жовтня, отримав я з друкарні сигнальний номер нової книги ’’Не проспімо, браття, ВОЛЮ’’. Відчуваєте романтичний і бунтівний наказовий повів лексики Тараса Григоровича нашого. В очікуваному творі все те, що наболіло мені роками, що викарбувалося на серці — тепер вимережилося, слава Богу, рядками нового художнього твору. Перетворилося у роман новел із життя, в оригінальні есеї, щирі й незайманні сельвети (знаменитий літературознавець Святослав Караванський величав цим загадковим словом контур, обрис, зарис; (коротке оповідання), літ. образок, шкіц, новелетку, тінь). Яких тут у мене зібралось під палітурками чимало… Котрими я радо ділюся з друзями.
Одне слово, романтичної тіні я напустив чимало. Аж на 416 славних сторінок книги. Мої нові видавці, котрі затято в ці хвилини працюють над друком тиражу, про це написали так:
’’ Тепер люди знову літають у космос. І якби сталося, що ця книжка письменника Олександра Горобця, котру тримаєте в руках, загубилася у їх подорожі на котрійсь далекій планеті, а там знайшлися розумні істоти, котрим би підкорилася наша мова, знаєте, щоб сталося далі? Позаземні читачі неодмінно закохалися б в Україну і добрих її мешканців українців. Бо ця книжка саме про це, як упродовж століть наші високопорядні люди відчайдушно боряться за свою ВОЛЮ, громадянське ‘’Я’’ і як то є непросто у віковій історії берегти та відстоювати у борні свою національну честь та гордість. Коли головним наративом багатьох поколінь є відомі і зрозумілі слова: ’’Батько наш Бандера, мати — Україна!’’
Якими ж неймовірно важкими були мандри рукопису моєї книги до свого виходу у світ. Спеціально не придумаєш. То окрема і непроста історія, котра відкрила мені очі на те, як усе непросто у нас із розумінням і сприйняттям людьми історії роду українців, вшануванням справжніх героїв нації. Скільки ще є людців поміж нас, котрі буквально лягають поперек шляху, лиш би не випустити до мас правду про наш славний родовід. Як сталося і в даному випадку, коли без малого п’ять місяців твір у друкарні лежав без руху. Якщо образно пояснити — через одну комуністичну істоту…
Я про це розкажу якось окремо, з усіма подробицями і в барвистих кольорах. Дочекайтеся, друзі…
Довелося поміняти видавця. Із західних країв України, як не дивно, виготовлення патріотичної книги довелося перенести до столиці. І все тут же зрушилося з місця.
Наклад уже в роботі. Книга, думаю, вдалася насамперед тим, що вона виходить прогресивним форматом В-5, а це значно більшими фізичними розмірами, а ніж розхожа книжка обсягу А-5 — доволі ширша, помітно вища. Відтак є можливість використати для набору крупніші кеглі шрифтів. Її залюбки читатимуть люди з проблемами зору, особи старшого віку. Зручність сприйняття текстів - для мене понад усе...
Для друку використано офсетний папір, книга має тверду, цупку обкладинку. Виконана в подарунковому форматі.
Важливо, що над текстами старанно попрацював коректор. Тому спробуйте, якщо є таке бажання, віднайти похибку на сторінках твору. Літературний захист здійснила знаний фахівець із Луцька, мовознавець Галина Петрівна Крещук. Щиро дякую їй за старанність.
Зверніть увагу на зображення палітурок. Як сказав уважний один із перших моїх читачів – ’’з’явилася книга двох громовиць’’.
Цікаво, що використані на обкладинках блискавки — це зображення, зафіксовані моєю персональною фотокамерою.
Якось після рясного дощу за моїм вікном сільського будинку (див. світлину другої палітурки) розігралося ось таке райдужне чудове диво. Тятиві забракло води на небесах і вона спустила одне своє грайливе крило в широке й голубе озеро, яке добре видно з моєї кухні, ще краще — з мого робочого кабінету. Уся дивотворна лагуна — поміж лісом, очеретами, людськими городами наповнилася веселковим ніжним сяйвом. Саме ці причілкові вікна завжди мене по вінця наповнюють натхненням для створення нових і нових творів. Чекайте, друзі, на них.
Нинішня книга виявилася навдивовижу затратною. До того ж, буквально в останні дні неймовірно подорожчала в Україні поліграфія. За таких умов незабаром, як мені видається, друкуватися зможуть самі лише мільйонери. Бо ж навіщо рабам книги? Уявіть собі, собівартість одного примірника нового мого твору складає 160 гривень. Тому тираж видання невисокий, якщо не сказати, до образливого мізерний.
Напевне, за тиждень я почну відправляти книги своїм читачам. Тим, хто допомагав фінансово виходу в світ цього, сказати б, літературного барабану, який будить українців до боротьби за ВОЛЮ. Отож, всі ті, хто вважає, що я є його боржник, не посоромтесь, скиньте мені до привату, відішліть на мою електронну адресу – [email protected] свої координати: прізвище та ім'я, місце осідку, номер приватного телефону, а також номер відділення Нової пошти. Я до вас із книгою завітаю у гості.
(На жаль, мій колишні електронний адрес на ресурсі Укр.нет чомусь просто таки розсипався, зник з огляду. Перейдіть, будь ласка, на вказану вище адресу i.ua.
