Ті, хто вбивали за містом генерального директора горлівського шахтарського обєднання "Артемвугілля" Миколу Алишева з бандитів і убивць, завдяки новому закону України про особливий статус окремих районів Донбасу стануть офіційними міліцонерами, прокурорами,
А нічого хорошого. Ситуація лишепогіршиться і насамперед на грані громадянського протистояння. Позаяк основначастина суспільства після шулерського голосування за продавлювання явноантиукраїнського закону про особливий статус окремих районів Донбасу чіткозрозуміла: нова влада ні перед чим не зупиниться заради здійснення своїх цілей.Ви ж, сподіваюся, чули з головного крісла в переповненому парламенті вигуки на фальцеті: «Ми недопустимо… мине дамо…» А табло сесійної зали не показує того, хто і як голосує. Лише видаєжаданий для влади «кінцевий результат». Де гарантія того, що він був не запрограмованийзавчасно, не залежно від того, хто і як тиснув на кнопки. Одне слово, автоматикана службі «правильного» управління державою!
Усеж подібне в цілому, явно удосконалена форма народовладдя від пріснопам'ятного Йосипа Сталіна: не такважливо хто і як голосує, актуально те, хто і як підраховує. Ось і підрахували.А загалом організатори парламентського дійства 16 січня 2014 року, які «прочавили»крізь заблокований опозицією парламент диктаторські закони за завданням В. Януковичавиявилися вчора явно дітьми в порівнянні з нинішніми ряженими «демократами». Оцекомандна робота, насамперед недавно ще флегматичного «Удару».
Бачивна одному з телеканалів, як лукаво бігають очиці у народного депутата Віктора Чумака,котрий намагався переконати в необхідності увіковічення влади ДНР і ЛНР на тимчасовоокупованих терористами і російськими спецпідрозділами територіях. В тому, що цепринесе мир і спокій в анклаві. Тоді, коли бандити стануть міліціонерами, прокурорамий суддями. Коли наркомани і люмпен почне офіційно правити в Донецьку й Луганськуіменем закону України. Заяви тріскотливих сорок типу Ірини Геращенко та ЮріяЛуценка я вже й не беру до уваги. Бігають по телеканалах, як Настя в коноплі,язиками мов ціпом молотять. Ви тільки вуха підставляйте…
Намторочать про те, що в новому каноні ніде й не згадуються ні ДНР, ні ЛНР. Тахіба ж справа в назві, панове? У тисячу крат важливіша суть від імені. А вона у тому, що в регіоні вже убито тисячі,поранено ще більше людей. Що обстріли, не зважаючи на так зване перемир’я, ніна мить не вщухають, що так званіополченці нахабно сміються з того закону, котрий прийняв український парламентчерез коліно, волею глави держави і його опричників.
Ащо таке влада бандитів і як вона насправді ставиться до керівників українських державнихорганізацій та установ, їх керівників, зокрема, можна запитати у мого давньогоприятеля Миколи Олександровича Алишева. Свого часу ми з ним поспіль працювали вМінвуглепромі. Я прес-секретарем, він – радником міністра. Без малого рік томуйого призначили генеральним директором державного підприємства «Артемвугілля» -базованого в Горлівці, в самому серці терористичної зарази. В один із веснянихднів окупації на офіс шахтарів налетіли бандюки, вхопили генерального директораі повезли за місто. Почалися знущання, страшенні побої з вимогою віддати гроші підприємствана потреби нової влади. Але де їх було взяти, коли навіть на оплату працігірників не вистачало, без дотацій з Києва. Однак, хіба ж вони слухали? Якщо шахтарський«генерал» - значить у нього обов’язково повні кишені зелені, - така їх хворобливауява щодо персони Миколи Алишева. На кожне пояснення, заперечення – побої прикладамив голову. Закінчилося тим, що непритомного, скривавленого М. Алишева вкинули доями і наказали: викуп – десять тисяч доларів США, інакше тут помреш...
Гірникиоб’єднання по червінцю збирали калим бандитам, і тільки тоді, коли принесли потрібнусуму за керівника, карета швидкої допомоги забрала жертву розбою до реанімаціїзі страшенним струсом мозку, багатьма переломами кісток. Нині він у Києві, дещовідійшов від шоку, управляє об’єднанням по телефону з лікарняного ліжка. Невже жпан Порошенко і його наближені вважають, що прийнявши закон про особливийстатус окремих регіонів Донбасу цим вони вирішать проблему розбоїв,мародерства, наруги над українськимидерслужбовцями, захистять того ж таки Миколу Алишева від бандюків? Навпаки, своїмвердиктом вони амністували злочинців, бо ж генерального директора справді невбили. Тільки здорово покалічили. А це означає, що крові на їх руках начебто немає. Тим самим, Київ посприяв узаконенню грабежів, розбоїв, свавілля терористів.А ті, хто вивозив Алишева за місто тепер офіційно стануть «правоохоронцями». Ізнайди на них управу. Перевиховай їх.
Дикунстводвадцять першого століття!
Думаю,що все це закінчиться вельми плачевно для нинішньої влади. Патріоти, яківмирають за честь своєї території і свободи на Сході України новим гендлярамвід політики не простять. Батальйони правосекторівців, свободівців і іншихнаціоналістів, які сприймають вчорашній парламентський фінт влади, як відверту зрадуінтересів України, можуть повернути зброю проти київських гендлярів. Звісно ж,оголивши фронт у Донбасі. І тоді вже точно не поминути жорсткого громадянськогопротистояння в суспільстві. Конфлікт зможе вилитись за межі донбаськогоанклаву. Від чого смачно потиратимуть руки у Кремлі.
Азагалом усе йде до того, про що з весни затято стверджують астрологи, яким я,приміром, безмежно довіряю: листопад-грудень 2014-го року стануть пороюнайбільшого випробування для України.
Хтовинен в цьому – вирахуйте самі… Чий же же це проект насправді? Кремля? Але чому ж тоді з прийняттям учорашнього горе-закону привітав українців Держдеп США?
