Хто такий IFA: історія розвитку професії та законодавче регулювання в Україні

Історія розвитку професії, і чому вона набрала популярності

Економічні кризи, з якими стикається суспільство, щоразу змушують людей задуматися, чи правильно вони розпоряджаються фінансами. Повномасштабне вторгнення не стало винятком, і породило на запит людей велику кількість блогів і курсів від професійних фінансових консультантів і просто аматорів, де ті розповідають, як правильно заощаджувати чи інвестувати в умовах війни.  

Протягом 8 років я працюю як Independent Financial Advisor, тож пропоную розібратися, хто такий незалежний фінансовий радник (IFA), яка історія в цієї професії та які тонкощі роботи існують в Україні. 

Історія розвитку професії, і чому вона набрала популярності

Професія фінансового радника за кордоном така ж популярна, як і сімейного лікаря. Майже ніхто на Заході не звертається безпосередньо до фінансової організації — банку, інвестиційної чи страхової компанії або приватного пенсійного фонду — без рекомендації свого IFA. 

У країнах ЄС, США, Канаді та Австралії професія незалежного фінансового радника інтенсивно розвивається протягом останніх більше 25 років. Але батьківщиною НФР є Велика Британія, де цей фах існує з 1916 року. Професія має кілька варіантів назви: independent financial advisor, wealth manager та financial planner. Класифікувати IFA можна за кількома ознаками:

● спеціалізація у певній галузі (наприклад, в іпотечному консультуванні — Mortgage Independent Financial Adviser),
● рівень незалежності (монопродуктові та мультипродуктові, які не прив'язані до продуктів),
● набір фінансових послуг, які вони рекомендують клієнтам.

У 2011 році Асоціація фінансового планування (FPA) провела дослідження Demographic portrait, де вони оцінили тодішніх членів асоціації з погляду їх досвіду, освіти, спеціалізації, обсягу керованого портфеля, обсягу підприємств, у яких працюють чи якими керують. 

Члени Асоціації в середньому мали 20-річний досвід роботи у сфері фінансів, причому 84% із 18 658 опитаних працювали фінансовими консультантами понад 10 років. Якщо говорити про спеціалізацію радників, то переважна більшість визначили її як складання особистого пенсійного плану. Наступним за поширеністю було комплексне фінансове планування та інвестиційне управління активами.  

До фінансових радників за кордоном є велика довіра, зокрема й тому, що там ця сфера серйозно регулюється законом. В Австралії, наприклад, як і в США, для надання послуг фінансового радника (фахівця з фінансового планування) необхідно спочатку отримати ліцензію на консультування з питань інвестицій у місцевого регулятора — Комісії з цінних паперів та інвестицій. При видачі ліцензій здійснюється сертифікація кваліфікації та досвіду фахівця. Фінансові радники в США взагалі мають фідуціарний обов’язок, тобто зобов’язані діяти суворо в інтересах клієнта. 

Ключові задачі фінансового радника та як він полегшує життя українця в 2022 році

Ще 10-20 років тому люди спокійно обходилися без речей, які сьогодні стали частиною нашого життя: облігації, акції, вибір закордонних рахунків, брокери, ETF-фонди, декларування й податки, спадщина тощо. Офіційно з 2017 року українцям доступно більшість з цього всього, але є й зворотна сторона. Наш лексикон збагатився такими поняттями як «депозитарій», «криза ліквідності», «особисте банкрутство», «ціна ліквідації» тощо, — і багато хто дізналися ці слова не з книг, а через реальний досвід фінансових труднощів. Усе це через неправильно сформований особистий фінансовий план або взагалі його відсутність. 

У широкому сенсі фінансове планування здійснюють усі, хто:

● заробляє або витрачає гроші,
● одружується або розлучається,
● виходить на пенсію,
● що-небудь купує, продає,
● дарує або заповідає, незалежно від того, усвідомлює це людина чи ні.  

У нових економічних умовах українці роблять ті ж помилки, що й завжди:

● витрачають більше, ніж заробляють,
● схильні довіряти гроші малознайомим у гонитві за високою прибутковістю (свідомо йдуть на ризик втрати),
● співставляють інвестування з азартними іграми й діють імпульсивно, емоційно (особливо, коли потрібно відігратись),
● ігнорують важливість фінансового плану. 

Результати такої неадекватної фінансової поведінки:

● наявні кредити стають дорожчими через підвищення ставок, інфляцію, девальвацію й плаваючі умови договору малим шрифтом;
● втрата вкладених коштів через рекомендації, наприклад, товариша зі школи, який настійливо просуває skam-проєкти, які по факту є фінансовими пірамідами;
м витрачання часу на постійний пошук відповідей і розширення власної «зони незнання». 

Кількість проблем можна знизити, або ж уникнути їх, якщо працювати з фінедвайзером, який допомагає:

● розібрати структуру особистих фінансів, створити план досягнення, матеріальних цілей та ідентифікувати ризики й форс-мажори на шляху їх досягнення;
● визначити свою схильність до ризику, перш ніж інвестувати;
● сформувати необхідні фінансові інструменти для різних інвестиційних задач для фізичних осіб;
● підібрати й порекомендувати основні інструменти страхового захисту та забезпечення пенсійного періоду;
● побудувати інвестиційний портфель та правильно підібрати інструменти інвестування для досягнення фінансових цілей клієнта;
● керувати портфелем згідно стандартів, дбати про збільшення капіталу та його ефективність.

IFA — один із небагатьох фахівців, хто зацікавлений у благополуччі свого клієнта, оскільки від цього залежить не тільки його фінансова винагорода, але й головна репутаційна складова — рекомендації у вузьких колах. Подумайте тільки: існує не так багато людей у вашому житті, кому не просто важливий ваш фінансовий успіх, але й прив’язаний до вашого результату.

Фінансовий радник в Україні: питання законодавчого регулювання 

Хоча поодинокі фінрадники в Україні почали з’являтись раніше, системно поширювати професію як таку ми з колегами почали з 2015 року. Проте, на мій погляд, відчутний запит на фінансового радника з’явився приблизно з 2020 року, адже ковідна криза поставила, зокрема, й питання про вміння розпоряджатися фінансами й планувати своє фінансове майбутнє, навіть у період повної невизначеності.  

Проте в реєстрі професії НФР досі немає, немає також і кведів, які підходили б для характеристики такої діяльності. Сусідні країни в цьому питанні пішли далі, але свідомі українські радники розуміють, що в близькому майбутньому у нас також з’являться й кведи, і держава розробить механізми регулювання професії, зокрема й сертифікацію фахівців, тому ми в своїй роботі одразу орієнтуємось на західний стандарт фідуціарної роботи з клієнтами (тобто інтереси клієнта стоять вище за власні). 

Де знайти фінансового консультанта

Найкраще, звісно, обирати IFA по рекомендації, але також можна знайти:

● у вільному просторі (соцмережі, виступи на тематичних конференціях тощо);
● у реєстрах та асоціаціях міжнародних фінансових та інвестиційних консультантів (але у нас ця культура недостатньо поширена).

Початківці, які тільки хочуть почати інвестувати, часто обирають спікерів навчальних програм чи тематичних блогерів по фінансах. Люди з досвідом та капіталом уже більш зважено підходять до співпраці з людиною, яка допомагатиме їм не тільки інформаційно, але з прийманням фінансових та інвестиційних рішень.  

На що звернути увагу при виборі фінансового радника.

Спеціалізація та тип фінансового радника. Нині поширеною проблемою є те, що фінансовими радниками можуть називати себе фактично всі, хто має хоч якесь відношення до фінансів:

● «фінансовий психолог», коуч;
● страховий агент;
● представник певної інвестиційної компанії;
● і, на жаль, найбільше цим користуються агенти фінансових пірамід.  

Справжній IFA бере відповідальність за результат. Якщо проаналізуєте ситуацію на ринку послуг, то зрозумієте, що більшість не закривають питання надійності, безпеки у рекомендації певних рішень, а також не беруть відповідальності за супровід та результат, проте вони навчають фінансовій грамотності. IFA ж це завжди про довгостроковість, коли 1 людина = 1 проєкт: від моменту створення плану фінансової свободи до закриття її фінансових цілей та подальшого супроводу на усього горизонті інвестування та передачі капіталу наступному поколінню.

Наявний досвід, який я б розділив на

● Професійний. Зазвичай фінансові радники, які працюють у сфері більше 3 років, уже мають досвід вирішення певних нестандартних запитів. Але я би радив звертатися до тих, хто консультує понад 5 років. Крім того варто звернути увагу на кількість проведених консультацій, репутацію, у кого радник навчався та чи є він частиною професійної команди. Адже, не страшно чогось не знати, важливо знати вузькопрофільного спеціаліста, який зможе підключитись та вирішити задачу, не експерементуючи на клієнтах.

● Життєвий досвід. Дійсно, існує багато людей, які у 19-25 років добре розуміються на теоретичних аспектах інвестування, керують своїм портфелем самостійно та показують це публічно. Але є ситуації, які стаються поза межами знань із книг і які не можна вирішити без життєвого досвіду. Вік людини у цій професії тільки позитивно вплине на пошук рішення завдяки створенню різних комбінацій наявного досвіду. Пригадайте таких людей зі свого оточення, які не є професіоналами в певній темі, але мають свої принципи у вирішенні життєвих задач, і ви зрозумієте, що я маю на увазі.

● Досвід інвестування та робота з капіталом. В інвестуванні є багато нюансів і ризиків. Правильний інвестиційний портфель це завжди про співвідношення ризику та дохідності. Якщо активність висока (інвестуємо всюди, куди тільки можна), але результати скромні — це погане співвідношення витрат часу й ризику в обмін на дохідність. Якщо навпаки: дохідність ринкова, або вища, але часові витрати й ризики менші, ніж на ринку, тоді сюди варто звернути увагу. Я не знаю фінансових радників, у яких відсутній план та інвестиційний портфель, але результати у кожного можуть бути зовсім різні, в тому числі й у клієнтів.

Простота пояснень. Діяльність фінансового консультанта — це завжди про роботу з людьми. Недостатньо вміти працювати з графіками та ринками, це уже більше про аналітика й портфельного керівника. Професіонала у кожній професії відчути легко — вони вміють говорити про складні речі просто, мовою клієнта. Вони знають термінологію, але не будуть її «жбурляти» в клієнта, адже важливо легко й доступно пояснити, як працюють фінанси, економіка, ринки.
Саме так формується довіра між клієнтом і радником.  

Реальність результату. Важливо розуміти, що для фондового ринку нормально як рости, та і падати. Зазвичай фахівці орієнтуються й озвучують середню річну дохідність не більше 10% у доларах, хоча існують активи, які зросли у 10 чи 20 раз, також є активи, які впали і уже довго не відновлюються. Усе залежить від структури портфелю, розподілу активів, ціни входу в ринок та середньої ціни покупок активів, активного чи пасивного інвестування тощо.

Команда. Фінансовий радник «з пробігом» консультацій володіє знаннями, оскільки здатен бачити схожі сценарії зв’язки інвестиційної задачі та реалізації фінансової цілі у відповідні терміни, але він не всемогутній, тому варто звернути увагу на наявність у нього в команді: спеціаліста з податків, портфельного керівника та інших фахівців.