Політичний сюрреалістичний серіал

Українське політичне життя – це довжелезний сюрреалістичний серіал. В якому постійно змінюються лише титри, але актори старі, і сюжет посередній.

Українське політичне життя – це довжелезний сюрреалістичний серіал. В якому постійно змінюються лише титри, але актори старі, і сюжет посередній.

Наразі ми є свідками того, як фракція БПП, базова партія коаліції блокує парламентську трибуну із вимогою проголосувати за новий склад ЦВК. Логічним питанням є, а хто заважає коаліції ставити це питання на голосування. Адже відповідно до заяв коаліція нараховує 227 народних депутатів України. Відповідно шляхом внутрішньої мобілізації коаліція абсолютно спокійно може будь-яке питання поставити на голосування і ще й проголосувати у той метод та спосіб, який для них буде прийнятний. Але є одне але…Коаліція наразі нагадує квартиру вмерлої бабусі, яка отримувала субсидію. Онуки всіляко розповідають що бабуся жива, отримують субсидію, навіть за пенсією на пошту ходять, але бабуся мертва. Так і коаліція. Вона мертва.

І те що «онуки» продовжують спекулювати на світлій пам’яті «бабусі» дуже сильно розлючує тих хто в курсі справи.

Якщо перевести цей сюр на обставини сьогодення, то стає зрозумілим чому рейтинг тих хто не уособлює себе з коаліцією зростає, а коаліціянтів падає. Якщо звернутись до останніх соціологічних досліджень КМІС, то маємо наступні рейтинги підтримки:

· Тимошенко – 22,8%

· Гриценко – 16%

· Ляшко – 13,2%

· Бойко – 10,6%

· Порошенко – 10,5%

· Рабіновіч – 8,4%

Наразі вже питання не стоїть хто буде супротивником Порошенка у другому турі. Питанням зараз є те хто вийде у другий тур окрім Юлії.

Петро Порошенко звісно ж має зараз всі шанси вийти у другий тур. Адмінресурс, фальсифікації та толерантне ЦВК завжди зроблять свою справу, але чи вистачить цього щоб виграти і другий тур? На мою думку, маловірогідно. Хоча українці і зеків обирали, тож немає нічого неможливого.

 Президентські перспективи таких ветеранів президентських перегонів, як Анатолія Гриценка або Олега Ляшка, чи «молодих і перспективних» Вакарчука і Зеленського наразі виглядають примарними, через відсутність розгалуженої системи виборчих штабів та певною обмеженістю електоральної бази та невідповідністю образа, який продається виборцям із реальною суттю політика.

Як би там не було, демарші фракції Президента, будуть завжди вдаряти по його рейтингу, та давати опонентам плацдарм для критики, адже саме на фракції Президента зараз лежить відповідальність за безсилля коаліції і нівелює його образ, як сильного управлінця.