Торгівля людьми – приховане явище, чи світова проблема?

Торгівля людьми – це явище, коли в сучасному світі у наших знайомих, сусідів, співгромадян забирають вибір.

Кожен з нас окремо та всі ми як суспільство вибудовуємо певну екосистему. Це і ставлення до людей з іншими відмінними від наших поглядами, і сприйняття, чи засудження чиїхось вчинків. Ми можемо обирати, чи шукати легкі шляхи не завжди законним способом, чи йти довшою менш вигідною, на перший погляд, стежкою. Наші рішення базуються на системах координат, наших незакритих гештальтах, звичках та світосприйнятті, але вибір – це майже завжди про відповідальність і точно завжди про свободу його мати.

Торгівля людьми – це явище, коли в сучасному світі у наших знайомих, сусідів, співгромадян цей вибір забирають. Психологічний, фізичний тиск здійснюється з метою схиляння людини до певних дій, а саме виконання завдань, за які люди не отримують грошей, але платять власним здоров’ям, а інколи і життям. 

Постраждалі мовчать, бо суспільство засуджує 

За оцінкою Міжнародної організації з міграції, 45 мільйонів людей щороку потерпають від торгівлі людьми, рабства, сексуальної, трудової, чи інших експлуатацій. В Україні ж з часів Незалежності цей показник сягає позначки у 260 000 потерпілих за оцінками МОМ, яка рахує лише тих, хто звернувся до організації по допомогу. Проблема замовчується, шахраї мають розв’язані руки та продовжують вербувати нові жертви. Що криється за статистикою в 45 мільйонів в світі та 260 000 в Україні? В першу чергу, це конкретні люди, особистості зі своїми особливими історіями, потребами та мріями. 

Патерни в сприйнятті потерпілих від торгівлі людьми 

Я хочу розвінчати декілька закоренілих стереотипів, які шкодять боротьбі з сучасним рабством та “допомагають” шахраям залучати нові жертви.

1. Експлуатація буває не лише у формі надання сексуальних послуг молодими дівчатами.

Примусова проституція – це лише одна із багатьох форм експлуатації людей работорговцами. Примусова трудова експлуатація без оплати праці, примусове жебрацтво, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми. За різними статистиками, наразі чоловіків та жінок, які постраждали від торгівлі людьми в Україні майже порівно, або чоловіків навіть більше. Наприклад, за даними Міжнародної організації з міграції, 70% постраждалих від торгівлі людьми – чоловіки. Чоловіків використовують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуатують для домашньої роботи, а дітей примушують жебракувати. Наймолодшу, новонароджену постраждалу від торгівлі людьми, було продано батьками; найстаршу – 83-річну – залучено для примусової праці.

2. На гачок до шахраїв потрапляють не лише довірливі та неосвічені люди.

Згідно з дослідженням, проведеним МОМ, 54% опитаних потерпілих від торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту. Багато потерпілих мають університетську освіту.  Серед них – бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші. Більшість із них мешкали у містах, а не селах.

3. Потерпілі не обирають бути ошуканими і вкрай рідко мають можливість втекти.

Вербувальники дуже часто маніпулюють та використовують людську вразливість: фізичні особливості такі як – різні ступені інвалідності; стан афекту, в якому людині важко усвідомити, чи керувати своїми діями; збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин, тощо. Фізична та психічна слабкість, уразливий стан^[1] стає гарним місточком від вербувальників до потерпілих. 

Усвідомлення проблеми, розуміння її масштабів та найголовніше – не засудження потерпілих від торгівлі людьми – це шлях до перемоги над сучасним рабством.



^[1] Під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.