Кредитний мізерабль, або як Україна борги віддає

Якщо Україна говорить з кредиторами мовою погроз та шантажу, для неї це обернеться повним ігноруванням у майбутньому

Уісторії з невиплатою зовнішнього боргу є два аспекти. Моральний і практичний.Або ж репутаційний та економічний. При цьому один перетікає в інший. Взятикошти у борг і не віддати – заборонений прийом у будь-якому товаристві і убудь-які часи. Власне, так робив Янукович із Азаровим: позичали, проїдали, неповертали. Економічний блок нової влади (той, котрий з легким американським таприбалтійським акцентом) під патронатом прем’єра діє за тією самою схемою.

А тимчасом пану Абромавічусу та пані Яресько належало б збагнути: вони на нашихтеренах – не просто тимчасово найняті менеджери. Вони (відколи вже посілиурядові крісла) і є Україна. А якщо ця сама Україна говорить з кредиторамимовою погроз та шантажу, для неї це обернеться повним ігноруванням умайбутньому. Як саме це відбувається – найкраще за інших розповість Аргентина,навчена дуже гірким досвідом невиконання фінансових зобов’язань.

Зробиїм страшно

             На сьогодні наша держава має близько 70мільярдів доларів зовнішнього боргу, повідомляє прем’єр Яценюк. За йогословами, більша частина боргу – 40 мільярдів – була сформована ще при Януковичуі навіть при Ющенку. Припустимо, що це так і є. Однак за рік з лишком свогокермування Кабмін «камікадзе» вліз у ще більші фінансові зобов’язання, аніжйого попередники за той самий період часу.

 Щепара цифр від урядового очільника: протягом минулого року Україна отримала відзахідних партнерів 9 мільярдів доларів, а віддала – 14 мільярдів. Цього рокуочікується проведення наступної транзакції: від МВФ має надійти 17,5 млрд.доларів і від інших міжнародних кредиторів – ще 7,2. Але є одна умова для їхнадходження: українська влада повинна домовитися з зовнішніми кредиторами прореструктуризацію 15 мільярдів боргу.

Суб’єкт домовлять –компанії зі світовим ім’ям. Такі, як FranklinTempletonInvestments, BTGPactualEuropeLLP, TCWInvestmentManagementCo, T. RowePriceAssociatesInc., що тримають українські облігації на суму 8,9мільярдів доларів. Найбільшим утримувачем українських паперів є компанія FranklinTempletonInvestments, яка перед початком Євромайдану придбала цінні папери на 5 мільярдів доларів. Загалом різні експерти оцінюють український пакет Templeton у 8 мільярдів.

Діалог із перерахованими суб’єктамитриває не надто успішно. А все тому, що українська влада та її кредиториоперують різними мовами. Кредитори згодні на відстрочку, Мінфін наполягає начастковому (мінімум 40%) списанні боргу. А щоб краще «простимулювати» своїх візаві,українські урядовці розмахують у них перед носом прийнятим Радоюзаконопроектом, котрий дає право Кабміну накласти заборону на виплату зовнішніхборгів. Пані Яресько хвалиться: цей закон «пришвидшить процес переговорів». Аякщо партнери не знайдуть порозуміння, закон стане одним з важелів впливу.

          Простіше кажучи, мова йде пронайбанальніший шантаж. Уряд висуває західним тримачам українських паперівбезапеляційний ультиматум. Якщо вони не погодяться на списання майже половиниборгу, залишаться взагалі ні з чим. Бо парламент, мовляв, дав добро на такірепресивні заходи. Найприкріше, що керівна верхівка України геть забуває:карати слід не партнерів, а самих себе – за неефективне господарювання іневміння тримати слово. А щодо кредиторів, то вони перед нами нічим незавинили. Хіба що довірливістю та надмірним покладанням на чесність українськоївлади.    

Всірівні, але є і рівніші 

         Цікаво, що виняток для одного зкредиторів Україна таки зробила. Наша держава сплатила купон в 75 мільйонів доларівза так званим кредитом«Путіна-Януковича», чим визнала загальну суму боргу перед РФ у 3мільярди доларів. Мінфін Росії 22 червняпідтвердив транзакцію. Раніше цей борг президент Порошенко назвав хабаром,отриманим Януковичем за відмову від євроінтеграції України у 2013 році. Сказанеукраїнським лідером викликало бурхливу реакцію в Кремлі. У кращих традиціяхвласної непослідовності українська влада спочатку висунула різке обвинувачення,а потім кинулась його нівелювати, швидко повертаючи цей самий «хабар».

          Іце при тому, що та ж таки Наталія Яресько переконувала і громадськість, ікредиторів у тому, що викуплені РФ єврооблігації повинні розглядатися однаково зусіма іншими євробондами України. Але Росія обурилась та тупнула ніжкою, аголова її мінфіну Антон Сілуанов заявив,що на жодну реструктуризацію боргу РФ не погодиться.

 Вкинув свої п’ять копійок(чи то пак п’ять доларів) і Владімір Путін: він нагадав, що його країна маєправо достроково вимагати погашення кредиту, оскільки була порушена умова – наразі держборг України сягнув більше 60% ВВП. Словаросійського президента спонукали український уряд до того, чого від нього неможуть добитися західні кредитори – до дії. Борг перед Росією було визнано беззайвих слів. При цьому у перемовинах з Москвою обійшлися без погроз.

Що далі?

 Зрозуміло, що західні кредитори не матимуть такихпреференцій, як російські. На них Яресько й далі покрикуватиме, лякаючи тим,від чого їм ані на йоту не страшно. Вступ у дію закону, котрий нещодавнопідписав президент Порошенко, означатиме, що борги кредиторам – з високою долеюймовірності – вже ніхто не повертатиме. А відтак під загрозою може опинитисяпрограма співпраці з МВФ, а сама Україна зіткнеться з загрозою дефолту. Власне,ймовірність останнього не далі як у липні вже за анонсувала Наталія Яресько.

Проблема наслідків несплаченого боргу розшаровуєтьсяна два пласти. Один з них пов'язаний з тим, чим це обернеться для самихкредиторів. З цим простіше: вони просто втратять гроші. Інша річ, що буде даліз Україною, котра зазнає значно більших, хоча і не матеріальних збитків: країнавтратить репутацію. Втім, західні кредитори ще можуть пошукати справедливості вміжнародних судах.

Цілком можливо, що саме так вони і вчинять. А Фемідазаарештовуватиме рухоме й нерухоме майно України за кордоном, адже все, що булонадане нашій державі кредиторами, забезпечувалось державними гарантіями. Прецедентподібного роду вже існує існує: свого часу суди зобов’язувалисуверенну державу – Аргентину – виплатити борги кредиторам, які відмовилисяприйняти умови реструктуризації боргу.

Але слідпам’ятати про те, що та ж таки Аргентина після дефолту 2001 року по цей день неможе до кінця відновити свою репутацію. Бо втрата репутації відбуваєтьсямиттєво, а на «реконструкцію» потрібні десятиліття, якщо не століття. Тількизараз, сплативши усі борги (розраховуватися довелося все одно!) Аргентинацеглинка за цеглинкою відбудовує імідж привабливої для інвестицій країни.

До речі,гарним прикладом того, якою м’якою та дипломатичною може бути робота зкредиторами, є та політика, яку провадить компанію «Метінвест» Ріната Ахметова.Її прес-служба повідомляє, що власники облігацій із терміном погашення у 2015році погодили відстрочку погашення до 31 січня 2016 року в обмін на грошовувиплату 25% від номіналу облігацій у липні 2015-го. Саме так і належитьпрацювати з капіталовкладниками: тут приватні компанію дають фору державнимустановам, котрі віддають перевагу методу шантажу.

…Кажуть,що на чужих помилках не вчаться, але нашому уряду та президенту слід повсякчастримати в пам’яті аргентинських прецедент. Їхні нерозумні дії відкинутьрозвиток українського бізнесу на десятки років назад. Жодна поважнаінвестиційна компанія не зайде в країну, яка безсовісно дурить кредиторів. Абез інвестицій Україні не світить жодне майбутнє: своїми власними силами нам зекономічної кризи не вибратися.

Увідмові платити кредиторам закладена міна швидкої дії, котра відкине Україну дорівня Сомалі. В зв’язку із цим у мене лише одне питання: свідомо чи несвідомопрем’єр Яценюк, його міністри і, звісно ж, президент Порошенко ризикуютьперспективами України, взагалі допускаючи таку тему до обговорення. І це –замість ретельної праці з кредиторами, сумлінного пошуку оптимального для обохсторін вирішення проблеми. Замість перепросин та бажання нівелювати негативнепро себе враження… 

Якщо всеце робиться свідомо, то ту частину урядовців, які приїхали до нас із далекого«закордоння», можна зрозуміти: шлях для відступу для них відкрито. ПановеЯресько та Абромавічус будь-якої миті можуть опинитися там, звідки вони були«позичені». Але що робити решті? Притулок у Росії вже абонований за«попередниками», а Європа наразі має не найкраще враження про нашу керівнуверхівку. Причому з її власної провини.