Про Федька із Супруном, Конституцію, компенсацію та ...холодильник

Викривачу корупції добитися від суду відновлення своїх прав неймовірно складно. Але можливо. Розповідаю про черговий вагомий крок у цьому напрямі. І про нереалізований (поки) потенціал НАЗК.

Коли твої права порушує суд

Із 2016 року Олександр Струков – тодішній голова Октябрського райсуду, де я працюю, арсенал методів моїх переслідувань поповнив «фінансовими санкціями» – позбавленням частини суддівської винагороди (офіційна назва зарплатні суддів).

Відтоді ж мені неодноразово доводилося звертатися до судів різних юрисдикцій, найчастіше – адміністративної, по захист від негативних заходів впливу. Водночас намагалася знайти підтримку органів суддівського самоврядування і врядування та інших інституцій, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції.

Тривалий час прогресу не відчувала.

Скажімо, в 2017 році НАЗК винесло припис на ім’я голови Вищої ради правосуддя, в якому досить туманно йшлося про відновлення прав викривача.

Коли ж ВРП дійшла до розгляду дисциплінарної справи стосовно Струкова у 2018 році, то в рішенні фігурувала якась абстрактна дискримінація мене головою суду.

Оскільки жоден із документів не містив чітких вимог усунути допущені порушення, голова – особисто та руками працівників апарату суду – і в 2019 році продовжив оформлювати мені вигадані прогули й «актувати» відсутність на роботі без поважних причин. Фактично перевів суддю на погодинну оплату праці, що є нонсенсом.

На початку 2020-го я подала до Полтавського окружного адміністративного суду об’ємний позов про захист прав і свобод викривача (справа № 440/504/20). Відповідачами вказала Октябрський районний суд м. Полтави і Територіальне управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, котре сприяло Струкову в реалізації вочевидь незаконних намірів карати викривача корупції гривнею.

«Феміду» я просила:

• - визнати дії та рішення керівництва суду (згідно з їх переліком) негативними заходами впливу на мене як викривача, а отже й неправомірними за суттю;
• - зобов’язати ТУ ДСА здійснити перерахунок суддівської винагороди, що протиправно не виплачувалась мені в повному розмірі з 2016 року;
• - стягнути з Октябрського райсуду на мою користь моральну шкоду, розмір якої визначить судово-психологічна експертиза.

Опису того, як окружний адмінсуддя Євген Супрун чинив мені штучні перепони в доступі до правосуддя, що визнала зрештою апеляційна інстанція, присвячено окремий блог. Повторюватися не стану.

Скажу лише, що суддя прагнув навіть викинути з процесу НАЗК, заявлене мною як третя особа на стороні позивача – хоча таку участь агентства у справах викривачів прямо зумовлюють Закон України «Про запобігання корупції» та Кодекс адміністративного судочинства.

Щоб оскаржити рішення судді Супруна та добитися відкриття провадження у справі витрачено майже рік. І хто знає, скільки тривали б судові перипетії ще, якби новий склад керівництва НАЗК не зайняв принципову позицію, чого уникали його попередники.

НАЗК діє

У серпні 2020 року Октябрський райсуд в особі його нового голови (Струков від неприємностей устиг врятуватися відставкою) отримав припис про усунення порушень та поновлення трудових прав викривача.

Документ констатував, що виключно до мене посадові особи суду застосовували такі негативні заходи впливу, заборонені ст. 53-4 (до 01.01.2020 ст. 53) ЗУ «Про запобігання корупції», як:

• - фіксація відсутності на робочому місці та безпідставне оформленні прогулів у табелях обліку робочого часу;
• - неповна виплата суддівської винагороди;
• - безпідставна відмова у наданні невикористаних у попередні роки відпусток;
• - перешкоджання підвищенню професійного рівня та участі в навчальних та публічних заходах.

Спершу керівництво суду спробувало й собі погратися в бюрократичний пінг-понг. Та, отримавши лист Департаменту запобігання та виявлення корупції НАЗК із додатковими роз’ясненнями й попередженням про персональну відповідальність, голова суду на початку жовтня 2020 року видав наказ «Про скасування наказів про оплату праці судді Гольник Л.В. та внесення змін до табелів обліку використання робочого часу».

Наказ зобов’язав бухгалтерію ТУ ДСА провести перерахунок моєї суддівської винагороди за 2016–2019 роки. Вийшло майже 24 тисячі гривень.

Та зрозуміло, що розмір зарплатні у минулих роках істотно поступається нинішньому.

Законодавець передбачив, що при порушенні строків виплати доходів громадян мають застосовуватися такі механізми як індексація (ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення») та компенсація (ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»).

Витівки ДСА

Обласне управління Державної судової адміністрації вирішило, що вистачить з мене самої лише індексації. І виплатило додатково аж 21 гривню 40 коп.

На мій запит в.о. начальника ТУ ДСА Віталій Федько у грудні 2020-го відповів, що до перерахованої суми винагороди компенсацію не застосовували.

Обґрунтував чиновник дії управління тим, що компенсація доходів провадиться виключно «у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам». А мені, мовляв, із липня 2016 по листопад 2019 року суддівська винагорода виплачувалася без зволікань – у розмірі, що випливав із тодішніх наказів і табелів. І зараз наказ голови суду виконано вчасно – то які претензії?

При цьому ТУ ДСА та його очільник достеменно знали про рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

У ньому суми індексації та компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати визнані складовими належної працівнику зарплатні, що без обмеження будь-яким строком підлягають поверненню – незалежно, чи були вони нараховані роботодавцем.

Позиція КСУ добре відома працівникам ТУ ДСА хоча б тому, що управління виступало відповідачем в адміністративній справі № 816/301/16 за позовом судді Оржицького районного суду Полтавської області.

Постановою від 18.12.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з опертям на рішення КСУ вказав: «нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів».

Отже, відмовивши мені в проведенні компенсації, ТУ ДСА діяло свідомо неправомірно.

Суд Супруна

Часткове виконання керівництвом Октябрського райсуду і ТУ ДСА припису НАЗК зробило неактуальними початкові позовні вимоги. Тому в заяві від 2 січня 2021 року я просила суд зобов’язати ТУ ДСА нарахувати та виплатити компенсацію у зв’язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди, а також стягнути з відповідачів на мою користь судові витрати.

Однак і добитися виплати компенсації я не змогла.

24 лютого 2021 року мудрагель Супрун вирішив, що до моєї ситуації не слід застосовувати ані вимоги законів, ані рішення Конституційного Суду, ані практику Касаційного адміністративного суду (також у справах №№ 521/940/17, 21-2003а16, 6-58цс11).

Причина відмови – суд не знайшов у ст. 53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» вимоги виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати. Хоча вказана стаття гарантує викривачу поновлення порушених прав у повному обсязі та без жодних винятків.

При цьому пан Супрун заявив, що «при вирішенні даного спору суд враховує позицію Конституційного Суду України».

Довелося знову звертатися до апеляційної інстанції.

13 вересня колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду, що в Харкові, встановила: «рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню». І винесла рішення, котре нарешті відновить мої права, які порушувалися роками – й не тільки Струковим, у частині повернення мене зарплатні – в повному обсязі.

Відповідальність Федька

Безчинства голови суду припинилися б швидко, якби йому не підігрували чиновники з ДСА.

У жовтні 2016-го, після чергових відрахувань із зарплатні, я кілька разів зверталася до начальника управління Івана Клочка та його заступника Віталія Федька. Усно й письмово закликала їх не виконувати завідомо незаконні забаганки Струкова. Посилалася на статтю 19 Конституції, котра зобов’язує державних службовців «діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». А також на статтю 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», де сказано: «Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами». Вказувала на неприпустимість переслідувань викривача.

Як гадаєте, чим оберталися мої відвідини ТУ ДСА?

У кабінеті Клочка, 2016 рік

Куди та з якою метою відлучаюся, я завжди інформувала працівників апарату суду. Ті фіксували мій ухід – повідомляли голові. Струков вимагав «надати документи підтверджуючі поважність причини Вашої відсутності на роботі у вказаний вище час».

Я знову зверталася до начальника ТУ ДСА, просила офіційно підтвердити, в який час я перебувала у нього на прийомі.

Звісно ж, довідок чи чогось подібного не отримувала. І за візити до ТУ ДСА, що можливо було зробити виключно в робочий час, мене знову позбавляли частини суддівської винагороди – «пропорційно відпрацьованому часу».

Абсурдний коловорот беззаконня документально засвідчений висновками робочої групи Ради суддів України, яка в травні 2017-го перевіряла мої звернення щодо вибіркового та упередженого ставлення.

У документі, зокрема, зазначено: «суддею Гольник Л.В. було надано керівництву суду та ТУ ДСА України в Полтавській області заяви та пояснення щодо причин відсутності на роботі (від 05.08.2016, від 27.09.2016, від 29.09.2016, від 09.03.2017, від 15.03.2017, від 04.04.2017, від 12.04.2017 та інші).

Незважаючи на пояснення судді Гольник Л.В. та подані нею документи, які підтверджують поважність причин відсутності на роботі, працівниками апарату суду (керівником апарату суду, консультантом по роботі з персоналом та помічником суду) складено акти про неподання суддею Гольник Л.В. документів, що підтверджують поважність причин її відсутності на роботі».

Федько в кабінеті Клочка

Тривалий час Федько перебував у тіні свого «шефа», але й він устиг відзначитися. Саме його підписом скріплені відписки, датовані 15.03.2017 (на мій лист від 07.03.2017) та 23.01.2020 (на лист від 23.12.2019).

А ставши після виходу на пенсію Клочка «постійним» в.о. начальника ТУ ДСА, Федько заблокував нарахування мені компенсації.

Відомим чиновник зробився 14 січня 2019 року, коли прес-служба ГПУ розповіла, як він був затриманий на хабарі.

Федькове ноу-хау полягало в переховуванні грошей у холодильнику свого службового кабінету.

Звідти, як доводить слідство, вилучили останній «транш» – 100 тис. із загальних 248 тис. грн «відкату» з підприємця за можливість виконання капітального ремонту одного з судів (15% від суми договору).

Не дивно, що правоохоронців зацікавили всі ремонти, які здійснювало полтавське ТУ ДСА.

Було відкрите ще одне кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Старша слідча в особливо важливих справах поліції області двічі виносила постанови про витребування документів. Однак керівництво ТУ ДСА відмовлялося їх виконувати. Навіть тоді, коли вони були підкріплені ухвалою іншої судді нашого суду.

Як слідчій судді мені довелося відреагувати на невиконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів – санкціонувати обшук у приміщеннях ТУ ДСА, крім того призначити проведення судово-економічних експертиз: стосовно поточного ремонту за адресою ТУ ДСА вартістю 143 тис. грн та капремонту в Октябрському райсуді – 2 млн 255 тис.

Згодом я намагалася привернути суспільну увагу до дій керівництва ТУ ДСА Полтавської області. Писала і про протидію слідству, і про ризики розгляду судами Полтавщини, а особливо нашого, Октябрського, справи за обвинуваченням Федька в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України): тут і тут.

Скажімо, теперішній голова Октябрського райсуду Анатолій Савченко при вирішенні різних організаційних і питань матеріально-технічного забезпечення суду відповідно до своїх посадових обов’язків змушений тісно взаємодіяти з в.о. начальника ТУ ДСА, котрого …судить. А дружина судді Віталія Микитенка, який не знайшов підстав для задоволення відводу судді Савченку, працює в ТУ ДСА, тобто є підлеглою Федька.

Коли ж відвід був заявлений самому Микитенку, він чомусь «забув», окрім власної дружини, і про брата Федька, котрий раніше працював у нього, Микитенка, помічником судді. Та й із самим нині обвинуваченим суддя тривалий час підтримує приятельські стосунки.

Однак усупереч очевидності кримінальна справа стосовно Федька, якого від посади не відсторонили (!), залишилась у провадженні голови нашого суду.

Федько ж, який свого часу «грав» проти мене на боці Струкова і має упереджене ставлення до мене внаслідок моїх як слідчої судді рішень і публікацій з вимогою належного судового розслідування в справі за його обвинуваченням, продовжив чинити мені дрібні капості, використовуючи свої владні повноваження.

Як на мене, конфлікт інтересів у його діях стосовно мене – очевидний.

Чекаю належної реакції від НАЗК.