Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
30.08.2017 12:26
Підстави обмеження у праві виїзду за кордон
Ігор ШеметЮрист відділу роботи з фізичними особами ЮК "Правовий центр - Гарант"
Будь-яка особа, яка має грошову заборгованості за кредитом, сплаті комунальних платежів, аліментів або іншу заборгованість турбується питанням чи є можливість обмежити її у праві виїзду з України.
Будь-яка особа, яка має грошову заборгованості за кредитом, сплаті комунальних платежів, аліментів або іншу заборгованість турбується питанням чи є можливість обмежити її у праві виїзду з України, та як має встановлюватися таке обмеження.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Перелік таких обмежень встановлюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XI.
Найрозповсюджена підстава для такого обмеження встановлена в п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону зі змісту якого вбачається, що ухилення особи від виконання зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням є підставою для тимчасового обмеження у виїзді за кордон.
Як встановлюється обмеження у праві виїзду за межі України?
Слід зазначити, що сам факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості не є достатньою правовою підставою для встановлення обмеження права громадянина України для виїзду за кордон. У випадку, якщо рішення суду не виконується добровільно, особа на користь якої ухвалено рішення суду (стягувач) може звернутися до державної виконавчої служби або до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Справа про тимчасове обмеження боржника у прави виїзду за кордон вирішується судом за місцезнаходженням органу Державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця, що передбачено ч.1 ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому таке подання має бути обґрунтованим із зазначенням обставин, які підтверджують ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань.
Отже, для встановлення обмеження у праві виїзду за кордон необхідно:
1) Рішення суду, яке набрало законної сили;
2) Відкриття виконавчого провадження;
3) Ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань за судовим рішенням;
4) Направлення подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду;
5) Ухвала суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Щодо ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань за судовим рішенням зазначаємо, що в судовій практиці Верховного суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України наголошується, що особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. З метою всебічного і повного з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин, суду належить з’ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання в повному обсязі або частково.
З цього вбачається, що саме поняття «Ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань за судовим рішенням» є оціночним, а тому суди по – різному вирішують питання про встановлення обмеження у праві виїзду за кордон.
Так, Шевченківський районний суд м. Києва при розгляді справи N 761/41069/16-ц, 23 листопада 2016 року вирішив задовольнити подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування даного рішення судом було зазначено: «Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець направляв постанову про відкриття виконавчого провадження, однак, у наданий державним виконавцем строк, для самостійного виконання рішення суду, заборгованість не погашена, не вчиняється жодних дій для її погашення, що трактується судом не інакше як ухилення від погашення існуючої заборгованості.».
Апеляційний суд Закарпатської області 17 квітня 2014 року, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду, винесену у справі №712/22768/2012 за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та вилучення закордонного паспорта, зазначив, що невиконання боржником зобов’язання протягом строку зазначеного в постановах про відкриття виконавчого провадження не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду і в матеріалах справи відсутні дані про отримання їх боржником.
Таким чином, Українське законодавство передбачає можливість обмеження особи у праві виїзду за кордон на підставі судового рішення про стягнення заборгованості, наявності відкритого виконавчого провадження та ухилення боржника від виконання своїх обов’язків. Судове рішення по таким справам виноситься у формі ухвали на підставі обґрунтованого подання виконавця. Однак, судова практика в таких справах є досить суперечливою, оскільки ухилення боржника від виконання своїх обов’язків, покладених на нього судовим рішенням, має доводитись належними та допустимими доказами, що досить часто ігнорується виконавцями та призводить до відмови у задоволенні подання.
