Державні пріоритети: енергонезалежність чи фанера?

Енергонезалежність України слабшає з кожним днем. Ми купуємо електроенергію в потенційного військового союзника РФ. А замість підтримки національної енергетики уряд ігнорує катастрофічний стан галузі.

118 млн доларів витрачено з кишені українських платників податків за перші 2 тижні 2022 року на покупку електроенергії в Білорусі. Тієї самої Білорусі, що готується до проведення на своїй території спільних військових навчань з армією країни-агресора РФ. У той час як в Україні іноземні посольства евакуюють своїх співробітників.

Пояснюється така «непатріотична» активність тим, що в Україні енергосфера відпрацьовує менше за половину свого потенціалу. Так, у січні 2022 р. із 23 енергооблоків ТЕС державної компанії «Центртеплоенерго» працювало лише 7. На ремонті перебувало 6 енергоблоків, роботу ще 10 було зупинено через брак палива, викликаний підвищенням цін на вугілля із 70$ до 250$. Однак замість балансування енергоринку шляхом внутрішнього ресурсу, уряд вирішив не шукати складних шляхів та закупити електрику в «північного сусіда».

Водночас інструменти для розв’язання проблеми на внутрішньому ринку є. Наприклад, для збереження енергобалансу можна реалізовувати затверджену 2017 р. Кабміном «Енергетичну стратегію України до 2035 р.» та розвивати біоенергетичну галузь. Проте фактично біоенергетика України перебуває на межі виживання. За останній рік біоенергетичними ТЕС було реалізовано лише 27% своїх можливостей: замість потенційних 500 млн кВт*год галузь дала лише 146 млн кВт*год.

Причина недозавантаженості біоенергетичних потужностей на 73% у зростанні цін на паливо для станцій. Вартість деревини для вироблення 1 мВт електроенергії в середньому становить 5 440,00 грн, хоча той же 1 мВт за «зеленим» тарифом ми продаємо за 4 574,00 грн. Тобто на кожному згенерованому 1 мВт електрики енергоінвестори втрачають майже тисячу гривень. І це лише на паливі. Зрозуміло, що це провокує закриття станцій та вихід інвесторів із галузі.

Представники біоенергетичної галузі подали пропозицію вирішення енергетичної кризи, що поглиблюється з кожним днем. Кабінет Міністрів України має розглянути можливість продажу паливної деревини для потреб ТЕС державними лісовими господарствами за ціною 300 грн за м3 на спецаукціонах для ліцензіатів НКРЕКП.

На жаль, сьогодні держслужбовцям значно вигідніше, прикриваючись реаліями ринку, продавати всі відходи деревини підприємству з іноземними інвестиціями, що виготовлює фанеру, ніж рятувати українську біоенергетику та відстоювати енергетичний суверенітет країни.

Мало того, у такий важкий для галузі час хвалькуваті заяви держпідприємства «Гарантований покупець» про закриття заборгованості за 2020 рік перед енергоінвесторами виглядають знущанням. Адже в таких гучних заявах замовчується, що рівень оплат «зеленої» електрики у 2021 році в середньому становив лише 75%. З огляду на вартість деревного палива для ТЕС – ситуація для галузі без перебільшення критична. І це не лише ризики інвесторів, які готові вкладати в українську економіку, а й реальна загроза залишитися без електроенергії та тепла для українців.

Якщо уряд перестане ігнорувати потреби біоенергетичної галузі, Україна отримає підтримку енергетичного балансу та зменшення імпорту електроенергії з Білорусі на 400-450 млн кВт*год на рік. Це дасть змогу не лише оптимізувати валютний баланс країни, а й забезпечить додаткові надходження до бюджетів різних рівнів (до 300 млн гривень щорічно). Хоча для цього потрібно докладати реальних зусиль, а не змагатися в популізмі. Інакше в побудові власної енергонезалежності Україна має всі шанси пролетіти, як фанера над французькою столицею.