Газова нераціональність: чому Україна імпортує паливо, а власне марнується?
Минулого року країна використала 30 млрд м3 газу, з них майже половину купили за кордоном і заплатили 3 млрд дол. Хоча імпорт цілком можна замістити власними ресурсами.
З початком опалювального сезону маємо традиційне «газове загострення». Ще у вересні НАК Нафтогаз підвищив ціну у півтора рази. А Мінекономіки спрогнозувало подальше підвищення цін на газ для населення – на 19% в 2021 році, на 24% і 6% – в наступні два роки.
При тому, що споживачі, комунальники та постачальники не змогли розрахуватися ще за минулий сезон – всі разом заборгували «Нафтогазу» 100 мільярдів гривень. Державна компанія тепер погрожує зупинити постачання газу тим комунальним службам, які з нею не розрахуються. У чорному списку орієнтовно 50 міст. Хоча такої ситуації взагалі не повинно бути, адже Україна цілком може обходитися власними ресурсами, і ціна на таке тепло була б значно нижчою.
Не цінуємо те, що маємо
По-перше, ми занадто багато споживаємо ресурсів. Енергоємність ВВП України – втричі вища, ніж у Німеччині чи Франції, і в середньому у 2 рази більша, ніж в інших країнах ЄС. Значна частина енергоресурсів витрачається дарма через старе обладнання та неефективне житлово-комунальне господарство: дві третини теплових мереж зовсім зношені.
По-друге, в Україні дуже повільно відбувається заміщення імпортного палива. Скажімо, тільки потенціалу біоенергетики достатньо, щоб замінити весь імпорт газу та вугілля і ще він буде не вичерпаний. За оцінками Біоенергетичної асоціації України наш біоенергетичний потенціал еквівалентний 25,4 млрд куб м природного газу на рік. Хоча зараз сектор заміщає лише 4 млрд куб м газу.
Наприклад, маємо багато лісосічних та сільськогосподарських відходів, які часто даремно спалюються прямо на місцях. За даними Держенергоефективності, 40 % аграрних відходів (34 млн тонн соломи, бадилля кукурудзи, соняшника) дозволяють замістити до 10 млрд кубометров газу в рік. Втім, аграрні компанії швидко переорієнтовуються і починають використовувати пожнивні рештки для опалення. А от з деревиною ситуація поки зовсім абсурдна.
Ще й досі в лісах часто цілими днями палають велетенські багаття – саме так очищають від відходів деревини території, де рубали ліс. Це так званий вогневий спосіб, передбачений державними санітарними нормами та правилами. Неліквідна деревина становить від 3 до 10% загальної маси деревини на лісосіці. Але найчастіше її навіть не спалюють, а просто залишають (на збір не вистачає грошей). І потім, до речі, ця суха деревина стає причиною лісових пожеж. А мала б зігрівати оселі українців.
На сьогодні немає ринкового механізму, щоб продавати/купувати ці залишки. Ціни на сировину дуже нестабільні й можуть різнитися в різних областях у кілька разів, якість часто низька, виникають перебої з постачанням. Створення твердопаливної біржі вирішило б багато проблем і дало серйозний поштовх розвитку біоенергетики. Біржа могла б гарантувати, що покупець знайде якісне паливо, а виробник – споживача.
Наступний крок – необхідний спрощений доступ до тепломереж. Потрібно ввести прозору і просту систему підключення незалежних виробників теплової енергії до існуючої системи. Це створило б конкуренцію в теплоенергетиці і мотивувало б встановлювати котли і ТЕЦ на біомасі.
Європа переходить на…солому й хмиз
Країни ЄС постійно нарощують частку біоенергетики – до 2050 року, за більшістю прогнозів, вона перевищуватиме половину внеску всіх ВДЕ. Частка виробництва енергії з біомаси в загальному виробництві «зеленої» енергії в країнах ЄС коливається від 15% (Мальта) до приблизно 90% (Чехія, Угорщина, Латвія) і навіть 100% (Естонія). В середньому цей показник для ЄС становить 64%. Для порівняння, на кінець 2019 року потужність об'єктів відновлюваної електроенергетики в Україні становила майже 7000 мегават, з яких 5000 мегават – сонячні електростанції і лише 200 мегават – біоенергетичні установки, тобто лише 3% від усієї «зеленої» генерації. Хоча якраз потужна біоенергетика могла б збалансувати нестабільні у виробництві сонячну та вітрову енергетику.
Особливо цікавим для нас є досвід Литви, яка швидко перевела централізоване теплопостачання на біомасу: з 10% у 2004 році до 80% запланованих на 2020 рік. А в 2050 році мають бути всі 100% .
Литва зробила три основні речі, які, на жаль, досі не зроблені у нас.
По-перше, у 2008-2014 роках держава створила додаткові економічні стимули для інвестицій в установки генерації теплової енергії з біомаси. Це стимулювало компанії вкладати кошти саме в установки на біомасі та скорочувати інвестування в менш прибуткові на викопному паливі.
По-друге, компаніям-постачальникам сировини, яких спочатку було мало, створили умови, аби вони легко виходили на ринок. І забезпечили прозорий механізм купівлі-продажу біопалива – так в 2012 році відкрили біржу Baltpool. Вже у 2017 році через неї продавалося 95% сировини. Ринок став прозорішим і значно ефективнішим – за три роки вартість біомаси вирівнялася по регіонах і загалом знизилася на 40%.
На аукціон виходять зі своєю сировиною як державні лісгоспи, так і приватні підприємці, які беруть ділянки лісу в розробку. Також деревину і відходи з неї продають деревообробні комбінати.
На біопаливній біржі застосовується система управління ризиками і відстежується відповідність якості біомаси запровадженим технічним умовам. Це мінімізує частку сировини неналежної якості та відсоток контрактів, що оспорюються.
По-третє, Литва демонополізувала виробництво теплової енергії в системах централізованого теплопостачання і запровадила прозору й просту систему підключення різних виробників тепла до мереж. Через систему аукціонів виробники теплової енергії отримали гарантований продаж тепла в систему. Ринок відразу почав розвиватися, виникла конкуренція, а тарифи для споживачів знизилися.
Якщо ми бачимо ефективні приклади в інших країнах, чому ми не запроваджуємо такий досвід у себе? Тим більше, що є компанії, які готові інвестувати в це кошти. А споживачі тепла швидко відчули б суттєву різницю в якості послуг і ціні на них.
- Юридичне регулювання sweepstakes: основні аспекти та огляд за юрисдикціями Роман Барановський вчора о 16:19
- Нелегальний ринок тютюну: як зупинити мільярдні втрати для бюджету України? Андрій Доронін вчора о 15:05
- Перевірка компаній перед M&A: аудит, юридичні аспекти та роль менеджера Артем Ковбель вчора о 02:12
- Адвокатура в Україні потребує невідкладного реформування Лариса Криворучко вчора о 01:14
- Ретинол і літо: якими ретиноїдами можна користуватися влітку Вікторія Жоль 01.04.2025 09:44
- К вопросу о гегелевских законах диалектики. Дискуссия автора с ИИ в чате ChatGPT Вільям Задорський 01.04.2025 06:23
- Рекордні 8549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою пʼятого добору? Тетяна Огнев'юк 31.03.2025 21:11
- Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів Наталія Ковалко 31.03.2025 17:54
- Искусство наступать на грабли Володимир Стус 31.03.2025 17:05
- Нова судова практика – відсутній обов’язок надсилання копії скарги виконавцю Андрій Хомич 31.03.2025 16:01
- НАБУ: невиправдані надії Георгій Тука 31.03.2025 15:48
- Податкове резидентство для енерготрейдерів з іноземними бенефіціарами Ростислав Никітенко 31.03.2025 12:41
- Фінансова модель університетів майбутнього Віталій Кухарський 31.03.2025 12:21
- Шукайте жінку! Білоруський варіант Євген Магда 31.03.2025 09:09
- Спільний контроль у бізнесі: чому статус має значення? Анастасія Полтавцева 30.03.2025 19:23
-
У рейтингу мільярдерів Forbes з'явилось поповнення від України
Бізнес 38334
-
Колишній власник Галі Балуваної пояснив вихід з бізнесу: Було некомфортно
Бізнес 30308
-
"Супутник Притули" змінив правила гри: як Україна вплинула на фінський космічний бізнес
14620
-
Треба багато, але окупності нема. Чому в Україні так довго будуються скляні заводи
Бізнес 9991
-
Сотні контрактів. Про що говорить масова закупівля Європою сучасних танків та БМП
8972