Існують настільки маразматичні та абсурдні версії, що про них можна говорити хіба що у Кварталі у сценці «Алі Баба і розбійники з 95 кварталу»
Вирішив зібрати докупи аргументи, якими офісна прислуга пробує гасити «МіндіГейт». Зібрано на основі дописів позитивних та масової істерії у так званих зелених ботофермах.
1) «Вони усі однакові», «з корупцією ніхто не боровся останні 25 років (чому саме 25 — не знаю)», «При Порошенку корупції було більше» та інші:
а) Так, бацила корупції була завжди. Правда, саме при Порошенку була проведена антикорупційна реформа та створені антикорупційні органи (НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС та інші). Інакше не було б безвізу та всього іншого. Саме цю антикорупційну структуру намагався каструвати Зеленський влітку цього року за що й отримав картонною по фейсу, тобто Офісу.
б) У 2019 році Україна посіла 126-те місце зі 180 країн в Індексі сприйняття корупції (CPI) від Transparency International, отримавши 30 балів зі 100 можливих. За даними цього ж CPI у 2024 році (опублікований у лютому 2025 року), Україна посіла 105-те місце зі 180 країн, отримавши 35 балів зі 100. Саме ці цифри дають підставі говорити про прогрес України у боротьбі з корупцією, але тут немає заслуги Зеленського. Це результат діяльності антикорупційної інфраструктури. Крім того, у лютому 2026 буде новий звіт вже за цей рік. Чекати залишилося небагато.
2) «Опозиція розколює країну», вона «деструктивна» і, коли йде мова про уряд національного порятунку, то «вони рвуться до корита»:
а) Опозиція виконує свої функції — опускає потужних корупціонерів на грішну землю. Це її завдання бути холодним душем для влади, яка розбещена безмежними повноваженнями та тотальною лояльністю навіть прибиральниці останньої найдрібнішої державної структури. Відставка уряду під час корупційної кризи — це світова практика. Це очищення владного організму. Це щось на зразок переливання зараженої крові. Якщо цього не зробити — організм далі буде хворіти і помре. Так само і з державним організмом.
б) Офісні ботоферми та позитивні різного калібру почали говорити про прем’єр-міністра Порошенка, самі злякалися, впали в істерику і самі почали писати «він рветься до влади». Хоча факт полягає в тому, що ні Порошенко, ні Європейська солідарність не робили жодної заяви про претензії на уряд. Більше того, найбільше говорять про технократичний уряд, а не про коаліційний.
в) Щодо «корита». Не знаю, хто там до нього рветься, але реальність така, що бажаючих не сильно багато. Їх просто немає. Хоча б тому, що рівень катастрофи — глибиною десь у Маріанський жолоб, а фінанси вже навіть романси не співають, а просто виють у порожнечу. Одним словом, «слуги» навіть «корито» зʼїли.
3) Як же ж без Свинарчуків (Гладковського). Це порівняння більше характерне для ботоферм, які й досі живуть у парадигмі складів, які підривав лічно Порошенко, та досі працюючої Ліпецької фабрики. Про розслідування українських силовиків у 2023 році, що склади підривали російські ДРГ, і про сюжет ТСН про закриту фабрику ще у 2017 році ЗЕботву, схоже, не поінформували.
а) Коли виник скандал, Олег Гладковський попросив Президента зупинити його повноваження першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони на час розслідування матеріалів, викладених журналістами. Сам Гладковський не втікав до Ізраїля, а регулярно ходив на допити. Тим більше, Гладковський купував у росії запчастини для української військової техніки та контрабандою завозив їх до України. Тобто крав у росіян, а не в української армії, як це роблять корупціонери Зеленського.
б) Слідство порахувало, що в такий спосіб Гладковським було завдано державі збитків десь на 17 млн гривень. Для порівняння: за даними НАБУ, Міндіч та компанія лише на одному Енергоатомі надоїли у держави десь 2,5 мільярди гривень. Але й ця сума не остаточна. Тому, як висловилась одна людина: «корупціонери Порошенка — це прищ на дупі Міндіча».
4) А тепер конспірологія, яку дуже полюбляють прихильники Зеленського. Про «МіндічГейт» пишуть як про «операцію НАБУ–САП», про «корупційну кризу, котру спеціально спровокували дії НАБУ–САП». Одним словом: «це все не просто так». Найбільш концентровано план всесвітнього заколоту проти Зеленського сформулювала орденоносна пропагандистка Наталя Мосейчук: «Хто ще вірить у збіг антикорупційного скандалу із капітуляцією, яку сьогодні пропонують Україні в Анкарі? Не треба бути овочем, кажете?», — питає українська Скабєєва.
а) Корупційна криза — це не причина, а наслідок операції НАБУ. Про те, що оточення президента під наглядом детективів говорилося та писалося ще з початку року. І про те, що операція «Мідас» існує, прекрасно знали в Офісі Президента. Саме тому на Банковій і вирішили обрізати повноваження НАБУ та САП, підпорядкувати їх Генпрокурору і — бінго — у такий спосіб поховати усі справи проти оточення Зеленського. Тому розмови офісних пропагандистів, що через НАБУ Зеленського примушують до капітуляції, розраховані на тих, хто якраз і є отим овочем.
б) Розслідування НАБУ — це не примус до капітуляції, а спроба очищення влади від мерзотників, які воюють проти країни. А розмови про корупцію — це не російське ІПСО. Просто не крадіть і не давайте приводів російській пропаганді це використати проти нас. Поки що вони це використовують на усі 100.
5) Є ще й інші виправдання, чому стався "МіндічГейт". Але вони настільки маразматичні та абсурдні, що про них можна говорити хіба що у Кварталі у сценці «Алі Баба і розбійники з 95 кварталу».
