Чинний закон "Маски-шоу стоп - 2" і проект даного закону: знайдемо відмінності?

Чинний закон "Маски-шоу стоп - 2" і проект даного закону: знайдемо відмінності?

03 листопада в Голосі України офіційно опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування», який в народі «охрестили» «Маски-шоу стоп – 2».

Найважливіші зміни:

1) Надано право іншим особам, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, звернутися до слідчого судді з клопотанням про закриття кримінального провадження, якщо закінчилися строки, які встановлені для проведення досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру.

Такі зміни дозволять попередити випадки безпідставного продовження строків досудового розслідування у кримінальному проваджені, в якому жодній особі не повідомлено про підозру, що призводить до завдання шкоди особам, які не є підозрюваними, однак стосовно яких фактично проводяться процесуальні дії.

2) Учасникам кримінального провадження надано право заявляти клопотання про закриття кримінального провадження, якщо існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні щодо того ж діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності, у разі:

- встановлення відсутності події кримінального правопорушення;

- встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;

- набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, або стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

В разі відмови у задоволенні клопотання учасник кримінального провадження має право звернутися зі скаргою до слідчого судді. При цьому передбачено, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні відповідної скарги може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Клопотання про закриття кримінального провадження із зазначених вище підстав, слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити за наявності відповідних підстав, а у разі відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.

3) Передбачено можливість держави, у випадку відшкодування шкоди завданої слідчим, прокурором за рахунок Державного бюджету, застосовувати право зворотної вимоги до винних осіб у разі встановлення в їх діях складу не лише кримінального правопорушення, а й за наявності ознак дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення. Раніше зворотня вимога застосовувалася виключно у разі встановлення в діях слідчого, прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду. Розширення підстав притягнення до майнової відповідальності винних осіб повинне забезпечити належне та відповідальне ставлення до покладених обов’язків. Проте опублікований закон втратив порівняно з проектом важливу норму, що повинна була бути внесена в ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України, яка спрощувала та визначала порядок притягнення до відповідальності винних осіб. А саме, запропонованим проектом вносилися зміни в частину 4 ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України, згідно якої:  ухвала слідчого судді (за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування про скасування рішення слідчого чи прокурора / зобов’язання припинити дію /зобов’язання вчинити певну дію),  не пізніше наступного дня після ухвалення  надсилається керівникові органу,  службовою, посадовою особою якого є слідчий, прокурор, для організації проведення службового розслідування та вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Таким чином з Закону виключено автоматичне та обов’язкове проведення службового розслідування стосовно винних осіб після прийняття ухвали слідчим суддею з виявленими порушеннями. Відповідно «домогтися правди» та притягнути винних осіб особисто (персонально) до відповідальності залишатиметься вкрай важко.

Дана ситуація знову ж таки піднімає для мене питання: чому в Україні законопроект на офіційному сайті законодавчого органу один, за що проголосували депутати і які зміни внесли не зрозуміло, відповідно до моменту опублікування правозахисники не можуть зрозуміти та проаналізувати зміст даного документу? А проконтролювати відповідність остаточно «прийнятого» законопроекту і відсутність зловживань щодо внесення правок в його текст взагалі, як на мене, неможливо. Це питання і ця проблема залишаються відкритими…