Мобілізація адвоката: примушення відмовитися від професії?

Чи може розглядатися примусова мобілізація як примушування адвоката до прийняття присяги військовослужбовця і як наслідок примушування його до зупинення своєї адвокатської діяльності?

В умовах сучасних викликів національної безпеки та оголошення мобілізації держава стикається з необхідністю залучення громадян до виконання військових обов'язків. Проте, законодавчі вимоги щодо несумісності певних професій, таких як адвокатська діяльність, з військовою службою є важливими для збереження незалежності, неупередженості та ефективності виконання професійних обов'язків адвокатів. Ця стаття аналізує правомірність примушення адвокатів тимчасово зупинити адвокатську діяльність, оскільки в разі  мобілізації адвоката на військову службу, він не має права на здійснення адвокатської діяльності (тобто фактично примушення до відмови здійснення незалежної адвокатської діяльності та дотримання присяги адвоката, хоча і тимчасово.).

Стаття 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко встановлює, що адвокатська діяльність є несумісною з виконанням військової або альтернативної (невійськової) служби. Ця норма законодавства спрямована на запобігання конфлікту інтересів, забезпечення незалежності та неупередженості адвокатів, що є ключовими для захисту прав і свобод громадян (цитата стаття 7. Вимоги щодо несумісності 2) військова або альтернативна (невійськова) служба) 

Законодавець, запроваджуючи норму про заборону несумісності адвокатської діяльності з іншими видами діяльності, включаючи військову службу, мав на меті забезпечити незалежність і професійну автономію адвокатів. Відповідно до чинної редакції Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокати зобов'язані уникати будь-якої діяльності, яка може перешкоджати виконанню їхніх професійних обов'язків або підривати довіру до адвокатської професії.

Законодавець, визначаючи заборону на несумісність адвокатської діяльності з військовою службою, не передбачав примусового призупинення адвокатської діяльності внаслідок мобілізації. Ідея цієї норми полягала у захисті прав адвокатів на незалежність та професійну діяльність. Відповідно до чинної редакції Закону, адвокати захищені від порушення їхніх прав через несумісність з військовою службою.

При прийнятті нової редакції Закону, яка включала заборону на несумісність адвокатської діяльності з військовою службою, законодавець не враховував обставин, пов'язаних з можливою потребою у мобілізаційному ресурсі. Це свідчить про те, що первісна ідея норми була спрямована на забезпечення адвокатської незалежності. Для порівняння, стара редакція Закону "Про адвокатуру" взагалі не передбачала норми про несумісність адвокатської діяльності з військовою службою, що підтверджує усвідомлення законодавцем важливості адвокатської незалежності та уникнення конфлікту інтересів.

Важливо розуміти, що в контексті цієї норми Закону застосування терміну "військова служба" не конкретизує, що вона не застосовується у разі мобілізації адвоката в особливий час або контрактної служби. Хоча контрактна служба може розглядатися як обґрунтована підстава, яка покладає обов'язок на адвоката зупинити адвокатську діяльність, оскільки така позиція щодо служби адвокат приймає добровільно, без примушення, мобілізація ж є примусовим заходом. 

Відповідно, адвокат у випадку мобілізації фактично позбавлений можливості вибору, що суперечить принципу добровільності та незалежності, закладеному в основі адвокатської діяльності.

Примушення адвокатів до призупинення своєї діяльності через мобілізацію фактично ставить їх у ситуацію, коли вони змушені відмовитися від своєї адвокатської присяги та незалежності (хоча і тимчасово). 

Несумісність адвокатської діяльності з військовою службою запобігає виникненню конфлікту інтересів, який може з'явитися через одночасне виконання двох різних і потенційно суперечливих обов'язків.

Адвокат, який також є військовослужбовцем, може зіткнутися з ситуацією, коли його військові обов'язки конфліктують з обов'язками перед клієнтом, що негативно впливає на якість правової допомоги.

Прийняття присяги адвоката зобов'язує його дотримуватися принципів законності, незалежності, конфіденційності та захисту прав клієнтів. Відмова від присяги адвоката суперечить професійній етиці та законам, що регулюють адвокатську діяльність.

Прийняття присяги військовослужбовця зобов'язує до виконання наказів і підпорядкування військовому командуванню. Ці обов'язки суперечать принципам незалежності та конфіденційності, які є основоположними для адвокатської діяльності.

Не думаю що для професійної спільноти є сенс наводити тексти Присяга адвоката та Присяга військовослужбовця, але їх аналіз в словесній формі (лінгвістичній) зачіпають морально - етичні стандарти при виконанні функцій, наприклад  

Присяга адвоката: Адвокат зобов'язаний дотримуватися правил адвокатської етики, що включають принципи чесності, порядності та відповідальності перед клієнтами.

Присяга військовослужбовця: Військовослужбовець зобов'язаний діяти в інтересах держави та дотримуватися військової дисципліни, що може вимагати дій, які суперечать інтересам окремих осіб.

Отже, етичні стандарти адвокатської діяльності можуть не відповідати вимогам військової дисципліни та обов’язкам військовослужбовця.

Присяга адвоката та присяга військовослужбовця мають фундаментальні відмінності, які створюють несумісність між адвокатською діяльністю та військовою службою. Адвокат зобов'язаний діяти незалежно та в інтересах клієнта, тоді як військовослужбовець підпорядковується командуванню і діє в інтересах держави. Це призводить до конфлікту обов'язків і принципів, що робить одночасне виконання обов'язків адвоката і військовослужбовця неможливим.

Чи може розглядатися примусова мобілізація як примушування адвоката до прийняття присяги військовослужбовця і як наслідок примушування його до зупинення своєї адвокатської діяльності? Законодавство України чітко забороняє суміщення адвокатської діяльності з військовою службою, тому примушування адвоката до вибору між двома несумісними статусами є неправомірним? 

Коли оголошується мобілізація, держава зобов'язує громадян, які підпадають під відповідні критерії, вступити на військову службу для захисту національної безпеки. 

Проте, законодавство передбачає певні категорії громадян, які мають відстрочку від мобілізації або звільнення від неї. Адвокати повинні належати до таких категорій, враховуючи вимоги щодо несумісності їхньої професійної діяльності з військовою службою чи ні? 

Аналіз прикладів судових рішень: 

1. Велика Палата Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17:

Суд підкреслив, що одночасне перебування під дією двох присяг — прокурора та адвоката — ставить під сумнів незалежність, безсторонність та неупередженість особи. Прийняття присяги адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю прокурором є недопустимим, оскільки створює конфлікт інтересів та порушує принципи незалежності обох професій.

2. Велика Палата Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №822/1309/17 (пункти 78 та 79):

У цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала несумісним набуття статусу адвоката із статусом чинного судді. Суд зазначив, що «у випадку складення присяги адвоката та отримання особою, яка є суддею, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, така особа одночасно буде перебувати під дією двох присяг — судді та адвоката

Законодавчі вимоги щодо несумісності професійних статусів, таких як адвокат і військовослужбовець, адвокат і прокурор або адвокат і суддя, мають на меті захист незалежності професійної діяльності. Незалежність адвоката, прокурора чи судді є критичною для забезпечення ефективного захисту прав і свобод громадян, а будь-яке зовнішнє втручання, включаючи з боку державних органів, підриває цей принцип.
 

Джерела

1. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

2. Закону України “Про адвокатуру” (не чинний). 

2. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17.

3. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №822/1309/17

4. Рішення ВКДКА. 

Ця стаття є лише аналізом рішень та власною думкою автора. Якщо стаття зачіпає власне бачення адвокатів та військовослужбовців, слід розуміти, що це є професійна дискусія, покликана розібратися в нормах та зрозуміти подальші дії. Інакше порушення прав може призвести до значної кількості судових процесів.