Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву?
Чітка державна політика прискорити розвиток водневих технологій та створити новий ринок
Серед усіх сучасних технологій, що претендують на статус фундаменту майбутньої енергетики, лужний електроліз вирізняється не сенсаційністю, а сталістю та передбачуваністю. Це не прорив з лабораторії майбутнього, а технологія перевірена часом, яка здатна працювати вже сьогодні стабільно, ефективно та без шкідливих викидів. І в цьому її сила. Поки інші концепції змагаються за гранти та субсидії, лужний електроліз пропонує перевірену інженерну реальність. Але реальність, яка потребує одного - політичної волі, щоб перетворитися з промислової технології на стратегічну основу зеленої економіки.
Лужний електроліз - це не винахід вчорашнього дня. Він відомий ще з XIX століття, але саме сьогодні набуває нового змісту. У світі, що позбувається залежності від вуглеводнів, ця технологія стала твердим ґрунтом під ногами тих, хто справді прагне енергетичної трансформації. Не гасел, а інфраструктури, не візій, а установок, що працюють по десятки тисяч годин без зупинок і без викидів. Вартість нижча, ефективність перевірена, модульність дозволяє масштабування. Здавалося б, ідеальне рішення. Але...
Але вільний ринок не будує водневої економіки. Це не той випадок, коли технологія "сама себе продасть". У водневій галузі головним інвестором, фасилітатором і координатором має виступати держава, а не громадський сектор чи бізнес. Бо водень - це, в першу чергу, інфраструктура, яка відрізняється від існуючої енергетичної інфраструктури. А інфраструктура - це вже політичне рішення.
Саме держава може створити умови, за яких лужний електроліз отримає не лише увагу дослідників, а й кредитну довіру інвесторів. Субсидії, податкові пільги, державні замовлення, фінансова підтримка демонстраційних проєктів - усе це формує первинний імпульс, без якого технологія залишиться на рівні перспективної, але все ще маргінальної.
Політика в цьому контексті не є втручанням, а радше є відповідальною участю. І роль влади не в тому, щоб контролювати водневий сектор, а в тому, щоб зробити його існування можливим. Успішні приклади вже є у Європейському Союзі, де держави-члени змагаються не за те, хто знизить регулювання, а за те, хто запропонує кращі умови для водневих кластерів, хто надасть гранти для створення "водневих долин", хто швидше гармонізує законодавство під водневу інфраструктуру.
У цьому сенсі, лужний електроліз - лише перша ланка. Без стратегічної візії держави, без довгострокового бачення та ясної нормативної рамки, жодна з технологій водневої економіки не вирине на поверхню. І навпаки, маючи чітку державну політику, можна не лише підсилити цю конкретну технологію, а й створити новий ринок, нові виробництва, нову додану вартість всередині країни.
І тому водень може виступати певним тестом, якщо хочете, на державність. Це перевірка на здатність влади мислити не виборчим циклом, а поколіннями. Чи зможе держава не лише регулювати, а й творити? Чи зможе запропонувати не лише правила, а й бачення?
Лужний електроліз не є панацеєю. Але це реальна основа для зеленої енергетики. Якщо держава підтримає його зараз, він зможе стати тією опорою, з якої почнеться реальний водневий прорив. Якщо ж політика промовчить, скоріше за все технологія залишиться там, де вона зараз - у неприйнятих стратегіях, за які так ніхто і не наважився проголосувати.
Вчора водень був мрією, сьогодні - викликом, а завтра стане стратегічною необхідністю.
Бо енергетичне майбутнє - це не про техніку. Це про вибір. Політичний.
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 353
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 296
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 197
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 170
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 146
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 59011
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 49220
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
30085
-
Уроки румунського Клужа: як українські міста можуть перетворити виклик на розвиток
Думка 17658
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10462