Неочевидний зв'язок між екоцидом та водневою реформою

Використання непридатних для сільського господарства земель дозволяє розбудувати водневу інфраструктуру та створити локальні кластери, розміщуючи їх як лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури

У війні проти України Росія прямо та опосередковано застосовує  різні види озброєння, у тому числі не конвенційні, а також провокує техногенні катастрофи на території України, вдаючись до екоциду та спричиняючи непоправну шкоду довкіллю.

Вже сьогодні наслідки воєнних дій та вплив на довкілля оцінюється Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України у 1 982 млрд грн.

Через військові дії ґрунтова екосистема страждає чи не найбільше. Мінування територій, вирви від обстрілів, зсуви ґрунту, випалені землі, знищена військова техніка, розлив нафтопродуктів, знаходження вибухових речовин та багато іншого – усе це спричиняє шкоду довкіллю та довготривалу деградацію ґрунту зокрема.

На початку цього року Центр екологічних ініціатив “Екодія” провів дослідження щодо забруднення земель внаслідок агресії Росії проти України, висновки якого змушують замислитися над розв'язанням проблем захисту довкілля вже сьогодні, тим більше, що їх вирішення може бути тісно пов’язане з розбудовою водневої інфраструктури.   

Але, не зважаючи на це, одним з варіантів використання непридатних для сільського господарства земель внаслідок військових дій є можливість розбудови водневої інфраструктури та створення локальних кластерів, розміщуючи їх як лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури.

Порядок надання та використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики визначається Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів».

Спеціальний закон дозволяє розміщувати лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

При цьому на землях, віднесених до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, можуть розміщуватися об'єкти альтернативної енергетики, що використовують відновлювані джерела енергії, серед яких сонячна, вітрова та інші види енергії, незалежно від цільового призначення таких земельних ділянок.

Як бачимо, законодавчий базис для цієї ідеї вже існує та потребує лише деталізації, а тому її впровадження не повинно бути складним та довгим.  

Загалом, Україна має багатий потенціал для виробництва та використання водню. Країна має великі запаси природного газу, який може бути використаний для виробництва водню, який надалі буде використовуватися для електролізу води. 

Можливість використання винищених війною земель для розбудови водневої інфраструктури – це один з потенційних способів використання цих територій та створення економічних можливостей для відбудови регіонів України, постраждалих внаслідок військової агресії Росії.

У чому полягає основна ідея? Землі, на яких неможливо вести сільськогосподарську діяльність через забруднення ґрунтів та водойм, можуть бути використані для створення локальних кластерів, забезпечивши відновлення довкілля та розбудову енергетичної інфраструктури.

Кластери передбачають об'єднання різних елементів водневого ланцюга – виробництва, зберігання та транспортування водню – в єдиному підприємстві або об'єднанні, які функціонують у вигляді локальних кластерів.

В межах цих кластерів встановлюються сонячні електростанції та вітропарки, які генеруватимуть енергію. Ця енергія використовуватиметься для електролізу води та отримання водню в межах цих кластерів.

Звісно, розбудова водневої інфраструктури потребує суттєвого фінансового забезпечення як на парки сонячних панелей та вітряних турбін, так і на встановлення інженерних мереж для збирання та транспортування водню. Але в довгостроковій перспективі, така інвестиція приносить очевидну користь для держави, місцевих громад, споживачів та довкілля.

Водень, як паливо, є досить ефективним, оскільки за умови його використання не провокує викидів вуглецю в атмосферу. Це досить важливо у сучасних реаліях, коли дедалі більше уваги приділяється екологічним питанням.

Як вже зазначалося, розбудова водневої інфраструктури потребує великих витрат з державного бюджету. Але з іншого боку, це можуть бути приватні інвестиції, або інвестиції міжнародних фондів, які будуть зацікавлені у розвитку такого прогресивного напрямку.

І одним з поточних завдань уряду вже сьогодні є ефективне та гармонічне державне регулювання, яке має створити єдину матрицю водневої реформи та забезпечити ефективний баланс економічних підходів для реалізації енергетичного переходу.

Окрім того, уряд може виступати головним донором цього проєкту, що дозволить отримати інвесторам державні гарантії та вивести нашу країну на новий економічний рівень.

Резюмуючи аргументи на користь цієї тези, зауважу, що такий підхід до використання земельного фонду, знищеного війною Росії проти України, може бути використаний у майбутньому на користь держави, місцевих громад, споживачів та довкілля завдяки сучасним технологіям виробництва та збереження енергії.

Розбудова водневої інфраструктури на винищених війною землях півдня та сходу України – один з напрямків розвитку енергетики майбутнього, увагу якому уряд повинен приділяти вже сьогодні.