Принципи державної політики у сфері розвитку водневої енергетики

Держава повинна розробити довгострокову стратегію розвитку водневої енергетики, яка визначатиме ціли, завдання, технічні вимоги, економічні рішення та механізми реалізації водневих проєктів в Україні

Воднева енергетика у повоєнний період в Україні має великий потенціал для розвитку, а тому основи державної політики України у сфері розвитку водневої енергетики мають пріоритет в контексті досягнення енергетичної незалежності та сталого розвитку країни.

Наприкінці минулого року до Верховної Ради України подано проєкт Постанови про розвиток водневої енергетики з метою забезпечення економічної та енергетичної безпеки України за № 8258 від 2 грудня 2022 року.

Основною метою проєкту Постанови є забезпечення правового підґрунтя задля розвитку водневої енергетики в Україні та розробка належної нормативно-правової бази, яка б регламентувала виробництво і використання водню у національних енергійних потребах та його експорт до ЄС.

Проєкт Постанови містить лише загальні доручення Кабінету Міністрів України та рекомендації Раді національної безпеки і оборони України вжити заходів, спрямованих на підвищення ефективності державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки щодо розвитку водневої енергетики.

Але на яких саме основних принципах має ґрунтуватися державна політика у сфері розвитку водневої енергетики в Україні?

Одним із ключових аспектів, що визначає політику держави у сфері енергетики, є зниження викидів парникових газів та залежність від вуглецевої енергії з метою досягнення Україною кліматичної нейтральності до 2050 року, яка відповідає меті Європейського зеленого курсу (Green Deal) та наразі впроваджується Європейським Союзом.

Перший етап розвитку водневої енергетики в Україні повинен передбачати розширення виробництва водню з використанням внутрішніх резервів вуглеводнів, зокрема з природного газу (парове вуглеводневе реформування). Для цього необхідно вдосконалити технічну базу та інфраструктуру, а також створити нормативно-правову базу та сприятливі умови для інвесторів, забезпечити підтримку досліджень та розробок у цій галузі.

Другий етап має забезпечити розширення виробництва водню з використанням відновлювальних джерел енергії, таких як вітрова, сонячна та гідроенергетика. Для цього необхідно вдосконалювати технологію виробництва водню з відновлювальних джерел, сприяти впровадженню відповідної інфраструктури та регулювати ринок водню.

Державна політика повинна забезпечувати розвиток внутрішнього ринку водню в Україні, зокрема шляхом встановлення стимулів для використання водню в різних секторах економіки, таких як транспорт, промисловість та енергетика. Для цього можна використовувати різні інструменти підтримки, такі як зниження податкових ставок на водень, встановлення квот на використання водню в окремих секторах, а також підтримка наукових досліджень, розробок та інновацій у галузі водневої енергетики, а також сприяння міжнародному співробітництву та обміну досвідом з країнами, що розвивають водневу енергетику.

Одним із важливих аспектів державної політики є також забезпечення екологічної стійкості та сталості водневої енергетики в Україні. Держава повинна встановити суворі екологічні норми та стандарти для виробництва, зберігання та транспортування водню, а також сприяти впровадженню технологій з відновлення водню з відпрацьованих підприємств та використання «зеленого» та «синього» водню, що дозволяє зменшити викиди парникових газів та вплив на довкілля.

Державна політика також має сприяти соціальному розвитку, забезпечуючи підтримку та стимулювання малих та середніх підприємств для створення робочих місць при виробництві водню та логістичного ланцюгу його доставки до споживачів, а також стимулювати розвиток освіти та підготовки кадрів у галузі водневої енергетики.

Надійність та безпека водневої інфраструктури також є важливим аспектом державної політики. Уряд має встановити нормативні вимоги та стандарти безпеки для виробництва, зберігання, транспортування та використання водню, а також сприяти розвитку технологій з моніторингу та контролю за безпекою водневих інфраструктурних об'єктів.

Не повинна залишатися поза увагою державної політики розбудова водневої інфраструктури, зокрема будівництво водневих заводів, розширення мережі транспортування водню, розробка технічних стандартів та регуляторна база для водневої інфраструктури.

Одним із важливих аспектів державної політики є також фінансова підтримка. Держава повинна створити ефективні механізми фінансової підтримки для розвитку водної енергетики, такі як державні гранти, пільги та кредитні програми, спрямовані на стимулювання інвестицій у виробництво, транспортування та застосування водню.

Державна політика має також сприяти створенню ринку водню, включаючи впровадження механізмів регулювання, створення відповідного законодавства, забезпечення конкуренції та відкритості, а також заохочення використання водневого ресурсу в різних секторах економіки, таких як енергетика, транспорт, промисловість та інші.

Щодо міжнародного співробітництва, то така взаємодія повинна бути заснована на принципах взаємодії з міжнародними партнерами. Україна може активно співпрацювати з іншими країнами, міжнародними організаціями та іншими корисними сторонами для обміну досвідом, технологіями та науковими ресурсами, а також для спільного впровадження водневих проєктів.

Загалом, державна політика у сфері розвитку водневої енергетики в Україні має ґрунтуватися на наступних основних принципах:

Створення стратегії розвитку водневої енергетики: Держава повинна розробити довгострокову стратегію розвитку водневої енергетики, яка визначатиме ціли, завдання, технічні вимоги, економічні рішення та механізми реалізації водневих проєктів в Україні.

Створення сприятливого регуляторного середовища: Держава має забезпечити введення деяких нормативно-правових актів, регуляторних механізмів та стандартів, які сприяють розвитку водневої енергетики в Україні. Це може включати законодавчу підтримку водневих технологій, стимулювання інвестицій у сектор водневої енергетики, спрощення процедур ліцензування та сертифікації, а також створення механізмів контролю та регулювання водневої промисловості.

Фінансова підтримка: Держава повинна розробити ефективні механізми фінансової підтримки, такі як державні гранти, пільги, кредитні програми та інші інструменти, які стимулюють інвестиції у водневу енергетику. Це може включати фінансову підтримку досліджень та розробок, будівництво водневої інфраструктури, створення водневих заводів, виробництво водневих технологій, систем Hydrogen Storage та інші заходи, спрямовані на розвиток водневого ринку в Україні.

Взаємодія з міжнародними партнерами: Україна повинна активно боротися та колаборувати з міжнародними партнерами у сфері водневої енергетики. Це може включати участь у міжнародних проєктах, співпрацю з міжнародними організаціями, налагодження технічної та науково-технічної співпраці, обмін досвідом та технологіями. Міжнародна співпраця може сприяти залученню іноземних інвестицій, розширенню ринків збуту, а також сприяти розвитку національної водневої промисловості.

Розвиток внутрішнього водневого ринку: Для успішного розвитку водневої енергетики в Україні необхідно створити внутрішній водневий ринок, який буде забезпечувати виробництво, зберігання, транспортування та використання водневої енергії. Це може включати розширення мереж водневих заправок, створення стимулів для використання водневих технологій у різних секторах економіки, таких як транспорт, енергетика, промисловість та інші.

Науково-технічний розвиток: Україна повинна активно розвивати науково-технічну базу в галузі водневої енергетики, проводити наукові дослідження, розробки та інновації. Це може включати підтримку наукових інститутів, університетів, створення наукових центрів, сприяння комерціалізації наукових розробок, технічного та технологічного трансферу.

Екологічна сталість: У розвитку водневої енергетики необхідно дотримуватися принципів екологічної сталості, зокрема розв'язувати питання, пов’язані з ефективним збереженням водневих ресурсів, використанням водневої енергії, мінімізацією викидів парникових газів та інших забруднюючих речовин. Державна політика повинна включати регулювання водневого сектору з метою досягнення екологічної стабільності, включаючи встановлення стандартів якості водневих технологій та продукції, сприяння дослідженням у сфері водневої енергетики та впровадження екологічних інновацій.

Регуляторна політика: Україна повинна розробити ефективну регуляторну політику, яка сприятиме розвитку водневої енергетики. Це може включати розробку законодавства, стимулюючих механізмів, фіскальних заохочень, спрощення адміністративних процедур та інших заходів, які сприяють залученню інвестицій, розвитку внутрішнього ринку водневої енергії та стимулювання діяльності в цьому секторі.

Громадська свідомість та освіта: Важливим елементом державної політики у сфері розвитку водневої енергетики є підвищення громадської свідомості та освіти про переваги використання водневої енергії, її вплив на екологію та економіку, технічні та економічні аспекти. Програми громадської освіти, інформаційні кампанії, включення водневої енергетики в освітні програми та наукові дослідження можуть сприяти підвищенню свідомості, екологічної грамотності та розуміння населення про перспективи водневої енергетики, її роль у забезпеченні енергетичної безпеки та сталого розвитку країни.

Міжнародне співробітництво: Україна повинна активно співпрацювати з міжнародними організаціями, країнами-партнерами та науковими установами для обміну досвідом, технологіями та фінансової підтримки розвитку водневої енергетики. Це може включати підписання міжнародних договорів, спільні науково-дослідні проєкти, технічну та фінансову допомогу, участь у міжнародних наукових та комерційних конференціях та форумах.

Загалом, основи державної політики у сфері розвитку водневої енергетики в Україні необхідно базувати на комплексному підході, що включає регулювання, фінансову підтримку, науково-технічний розвиток, стимулювання інвестицій, розвиток внутрішнього ринку, підвищення громадської свідомості та міжнародної боротьби. Це допоможе Україні забезпечити екологічно стале використання водневої енергії, зменшити залежність від вуглеводнів, сприяти розвитку нових технологій та створенню нових робочих місць, а також сприяти досягненню енергетичної безпеки та сталого розвитку країни.