Ще раз про Трампа та інформаційну війну

У США продовжується політична дискусія щодо можливості втручання путінської Росії у вибори президента Америки. Йдеться як про хакерські атаки (що фактично спростовано – якщо говорити про систему самого голосування), так і про значний вплив на медіа.

У СШАпродовжується політична дискусія щодо можливості втручання путінської Росії увибори президента Америки. Йдеться як про хакерські атаки (що фактичноспростовано – якщо говорити про систему самого голосування), так і про значнийвплив на медіа.

Слід розуміти,що не лише Путін міг чи може впливати на думки населення США. Його опоненткавдало користувалась ресурсами глобалістів – від Сороса до нашого Пінчука. Заразйдеться про визначення курсу Трампа, яка насправді буде його політика, якийвплив у республіканських “босів”,ззо займають дужеяструбину позицію. Та не хотілось б знову пережовувати наболіле, розвінуватичергових ідолів, яким поклоняється вітчизняна громадськість. То Ющенко, тоСавченко, то Клінтон, то Трамп – обожнюють і потім проклинають, або навпаки.Замість раціональної оцінки дій і прогнозування.

Дивно інше –як це король бензоколонки, північної нігерії може впливати на вибори фактичнопрезидента планети? Тут справа не у конспірології, чи надзвичайній потузі КГБ.Усі спецслужби посилюють шанси до впливу, але й змушені конкурувати з сотнямигруп, матеріально слабших. Це результатиінформаційної революції.    

Ісламськітерористи займаються таким впливом щодня. 11 вересня викликало каскад світовихзімн – байдуже, хто його там насправді організував. А набагато технічнопростіші вибухи в Європі, викликані пропагандою ІДІЛ, змінюють вплив різнихпартій. Призвідців же не знайдеш – вони просто поширюють інтернетом ідеологіюта прості інструкції, як зробити вибухівку. Для різних шпигунів і контррозвідок– багато конкуренції, але й нових інструментів. Всюди камери, стеження,телефони – записуй що хочеш, ніякої інтимності. І це лише початок. Так чи інакше, для виграшу в інформаційнійвійні не потрібно мільйони газет – а всього лише правильний менеджмент.

А що ж Україна?Обговорюємо те, що зараз мало від нас залежить – замість працювати надпросуванням свої інтересів. В умовах нових засобів пропаганди політика такзваного Мінстеця – не просто некомпетентність а зочин! Півтора ркоувідновлювлаи невеличку вежу біля Слов’янська! А в прифронтровій зоні й надаліловлять бандитські телеканали. А де промивання мізків населенню за поребріком?Де нормальна підтримка всіх опозиціонерів у РФ, від Кавказцентру починаючи? Де  координація патріотичних хакерів – щобизламували всіх ворожих спікерів, аби “плівки фролова” перетворились з виняткуна норму? Якщо це робиться десь таємно, спецслужбами – чому ж не виднорезультатів? Більше того, грамотна робота охоплює і вкид фальшивої інформаціїпро свою причетність – як ісламісти що беруть відповідальність за кожен теракт,не знати ким організовнаий. Це збільшує страх, і повагу. Якби нібито випадковопросочилась інформація про причетність Києва до аварій російських літаків – насби не стали більше ненавидіти (і так плюються й вбивають). Але більше боялись.Це зменшує бойовий дух ворога.

Та що тамговорити - щоб це стало реальністю, потрібно знищити врешті русскій мір в самійУкраїні. А то нас переконують, що Кремль впливає на Трампа – але зовсім неконтроюєє московську церкву в Україні, і контроль Лаври не заміщає фсбешнімільйони. Слід прокидатись!