В Австрії були проблеми в кінці 80-х років. Відбувались протести проти будівництва нових полігонів, а мери міст не знали, куди дівати відходи від населення.
23 червня була проведена он-лайн зустріч з Hans Mayr, Technical Coordinator of the Austrian Municipal Waste Management Associations (ARGE) та Dieter Schuch, Head of Technical Services / R&D, the Altstoff Recycling Austria AG (ARA AG).
В Австрії були проблеми в кінці 80-х років. Відбувались протести проти будівництва нових полігонів, а мери міст не знали, куди дівати відходи від населення. Потрібно було знайти рішення.
Розширена відповідальність виробника з’явилась в 1993 році.
Розширена відповідальність виробника може бути визначена як
«Підхід до екологічної політики, в якому відповідальність виробника за товар поширюється на всю стадію життєвого циклу продукту».
Спочатку, введена як концепція Томасом Ліндхвістом зі Швеції в 1990 році, РВВ, як правило, передбачає перехід відповідальності (адміністративної, фінансової чи фізичної) від урядів або муніципалітетів до виробників, а також заохочення виробників брати до уваги екологічні питання під час фази проектування та виготовлення продукту.
РВВ прагне досягти зменшення впливу на навколишнє середовище продукції протягом усього терміну їх експлуатації — від виробництва до кінця терміну експлуатації.
Основний принцип — промисловість, яка виробляє продукцію та пакування знають, як найкраще виробляти та збирати їх назад і дбати про відходи цієї продукції. Виробники мають дбати про переробку та відновлення, бо це важливо для довкілля.
Високі стандарти гігієни диктує необхідність переробки. В деяких країнах спалюють відходи прямо на вулиці, де розповсюджені щури та інші санітарні проблеми. Більш того, відкрите спалення на вулиці — це викиди діоксидів та фуранів, тому важливо раціонально управляти відходами і щоб виробники відповідали за свій продукт або принаймні фінансували його переробку, включаючи в вартість реальну ціну.
У 2014-му році був випущений Development of Guidance on Extended Producer Responsibility (EPR):
Джерело: презентація Hans Mayr
Це схема повної організаційної відповідальності, яка працює в Австрії. Їх обов’язок — забезпечити переробку відходів:
Джерело: презентація Hans Mayr
Це дослідження основних видів продукції. На схемі поділений рух коштів й вторинної сировини.
ОРВВ реєструється у Міністерстві. Є координаційний орган, до якого ОРВВ подають інформацію. Також інформують мешканців про роботу РВВ.
Джерело: презентація Hans Mayr
ОРВВ фінансують баки для роздільного збирання, організовують сортування та подальшу переробку. Виробники платять в організацію РВВ.
З 1993 року введена РВВ на пакування, з 2001 на автомобілі, з 2005 на електронні відходи, з 2008 року на батареї.
Як була введена РВВ в Австрії та стимулювання її імплементації
Спочатку виробники чинили певний супротив, але згодом була досягнута згода в результаті перемовин, які були також організовані між ОРВВ, муніципалітетами та перевізниками.
Є два базових правила. Перше, зібрати звичайні відходи — це обов’язок муніципалітетів. Відповідно до Директиви про пакувальні відходи ОРВВ мають нести відповідальність за свої відходи. Відповідальність в законі з муніципалітетів зняли. ОРВВ стали започатковувати співпрацю с муніципалітетами щодо збирання.
Чи можуть вони разом робити інформування і спільно використовувати інфраструктуру для збирання (сортувальні центри, майданчики тощо)? Сервіси для РВВ, які виконує муніципалітет, оплачується муніципалітету організаціями РВВ. ОРВВ проводять тендери на перевізників для своїх фракцій відходів. Найпоширеніша фракція — папір. Витрати розподіляються між ОРВВ та муніципалітетами координаційним контрактом. Після введення заборони на захоронення було регулювання, що мають бути створені фонди, які фінансуються власниками відходів, щоб належним чином переробити відходи. Це були дуже високі ставки 70 євро/тонна. Власники полігонів мали заплатити високий екоподаток на захоронення (зараз він 90 євро/тонна). Ставки на захоронення неперероблених відходів були вищими. Імплементація цього принципу — гарний стимул, щоб уникати захоронення та переробляти.
Потрібно було навести лад зі сміттєзвалищами. Кожного року витрачається 45 млн євро і ще 70 млн потрібно вкладати щороку впродовж наступних 50 років, щоб перевести звалища до безпечного стану.
2,2 млн тонн відходів спалюється кожного року. Податок на спалення (9 євро/тонна) — це джерело надходжень для рекультивації звалищ.
В Австрії є координаційні органи для РВВ для пакувальних відходів, батарейкам і єдина РВВ для автомобілів.
Інструментом переконання виробників став інструмент концесії.
Схема розташування центрів приймання відходів РВВ — пакування, ВЕЕО та батарейок. Там також приймають відходи деревини та великогабаритні:
Джерело: презентація Hans Mayr
З усіх ТПВ 16% припадає на відходи РВВ.
Пакувальні відходи обрали першими для введення РВВ, тому, що вони дуже об’ємні, що було дуже важливо для зменшення обсягів захоронення.
Перед введенням РВВ був проведений аналіз ряду опцій і тільки тоді рішення було прийнято почати з пакувальних відходів, потів з ВЕЕО, тому що вони містять багато небезпечних компонентів, а також багато металу і цінних компонентів.
Сьогодні ARA, організація розширеної відповідальності виробника в Австрії, використовує 1.9 млн контейнерів для скла, пластику, металу, паперу. Для кожного з потоку відходів визначається різна відповідальність. Сірий бак та біовідходи — це збирає муніципалітет і фінансується тарифом. Для пакування в Австрії діє дуальна система. З 1993 року виробники відповідають за фінансування та організацію роздільного збору.
Джерело: презентація Dieter Schuch
В Австрії РВВ діє як для домоволодінь, так і для комерційних організацій. Різниця в тому, що в Австрії система повної вартості. В інших країнах РВВ платить тільки відсоток всіх витрат. Витрати різних країн не можна порівнювати.
Для різного розподілу відповідальності є два варіанти для компаній: не брати участь у РВВ. Це скоріше виключення, яке підходить тільки для комерційного пакування. Вони можуть організувати свій збір та рецикоінг, робити звіт в Міністерство. Але в основному беруть участь у РВВ системі. Це обов'язково для пакувань домоволодінь. Платять внески відповідно до типу відходів.
Збір з домоволодінь дорожчий, ніж у торгівельній індустрії. Дуже важливо дати чітке визначення, в чому різниця пакування домоволодінь та комерційного пакування. Інакше будуть звітувати все як комерційне пакування. Участь для домогосподарчого пакування обов’язкова.
Компанії, які вивозять пакування, перевіряються, щоб не було конфліктів на ринку і зсувів у ньому. Перед цим в Австрії була конкуренція між домогосподарськими схемами та комерційними. Тому комісія та фінансові аудитори роблять ці аудити.
Умови чесного ринку
Існує регуляторний фреймворк для ОРВВ. В 1993 році була лише одна ОРВВ і було легко регулювати. В ситуації компетенції було важливо зробити чесні умови ринку для всіх ОРВВ. Принципи:
• однакове ставлення для всіх клієнтів РВВ;
• не дублювати контейнери біля дому, один контейнер ділиться між декількома ОРВВ;
• був заснований пакувальний координаційний офіс, який проводить дослідження відходів і координують комунікацію.
Джерело: презентація Dieter Schuch
Щоб організувати конкуренцію між ОРВВ, запроваджено основний принцип — заборонено дублювати. Але ОРВВ мають два виходи — прямі контракти з колекторами або можуть заключати контракт з існуючою ОРВВ, що цікаво для нових ОРВВ.
Джерело: презентація Dieter Schuch
Після спільного збору матеріал ділиться відповідну до поділу ринку між ОРВВ. І вже ОРВВ забирає відходи, організує сортування, відновлення, виходячи з тендерних процесів. В Австрії є одне виключення. Якщо муніципалітет вже зробив домогосподарський збір для ОРВВ, вони можуть робити збір далі без тендеру. Але в більшості регіонів тендери з колекторами ОРВВ мають заключати контракт.
Правові вимоги для ОРВВ
Робота офісу координації у сфері управління відходами пакування фінансується ОРВВ. З іншої сторони є Міністерство, яке займається наглядом. Воно задає правила та робить аудит ОРВВ. Правові вимоги для ОРВВ:
• дозвіл Міністерства;
• мають бути контракти з колекторами національного масштабу;
• мають виконувати цільові показники;
• мають бути під супервізією Міністерства.
Цільові показники для ОРВВ домоволодіння та для комерційної системи діляться. Окремі показники для рециклінгу та відновлення.
Нинішні цільові показники та цілі
Джерело: презентація Dieter Schuch
ОРВВ відповідають також за відходи, які не вдалось зібрати роздільно. Разом з торгово-промисловою палатою та муніципалітетами вони прийшли до того, що ОРВВ мають також платити за відходи, які не вийшло зібрати. Чому вони мають це фінансувати?
«Якщо мешканці не сортують — це ж не проблема виробника», ніби. Але так було вирішено.
Зараз обговорюється депозитарна система для пластикових пляшок. Їх 49 000 тонн на рік.
Джерело: презентація Dieter Schuch
Це буде дорога система. ARA вважає це найкращим рішенням. Потрібно мати загальний план, як досягати високих показників переробки пластикових пляшок. Зараз немає чіткого бачення, працюють різні робочі групи над цим питанням.
Як модель працює на практиці
Зверху показані партнери, які платять внески пропорційно до частки ринку. Внизу компанії, що здійснюють збирання та переробку, а також муніципалітети. З ними теж укладаються контракти. По-різному працює. Десь муніципальні компанії також перевозять відходи, десь тільки організовують роботу сортувальних центрів.
Асоціації з управління відходами мають «консультантів по відходах», які пояснюють населенню, як поводитись з відходами.
ARA — неприбуткова організація. Вона заснована індустрією — 1/3 власники ритейлу, 1/3 виробники пакування, 1/3 виробники товарів пакування. Компанії-перевізники голосу не мають в ARA, бо мають конфлікт інтересів. Є також дочірні структури для окремих типів товарів.
Джерело: презентація Dieter Schuch
Тарифи складаються з:структура для збирання, збирання зі змішаних відходів, переробка. Справа показані доходи ARA. Ними не можна покрити всіх витрат. І зараз з новими вимогами ЄС щодо циркулярної економіки платежі у РВВ зростуть у найближчі роки.
Джерело: презентація Dieter Schuch
Цей склайд показує кількість компаній, що сплачують внески до ОРВВ. Спочатку було складно переконати виробників приєднуватись до системи, але після 2-х років більшість компаній зрозуміли принцип і поступово кількість учасників зросла. І тільки 10% уникали відповідальності. Відсоток би збільшувався і надалі, але в певний момент через конкуренцію ОРВВ частина учасників пішли до інших ОРВВ.
У 1993 році це була дуже важлива зміна — введення відповідальності за пакування. Сьогодні для всіх компаній це вже зрозуміло і нормально. Постачальники мають тепер переконатися, що їх пакування переробляється. І якщо в Україні є міжнародні компанії, то вони будуть розуміти, що ОРВВ потрібно.
