Про амбіції.

Що таке амбіції людини. Напевно, це бажання чогось досягти, виконати свою мрію, реалізувати свій задум. Самі по собі ці амбіції без розшифровки їх глибинного змісту нічого не показують, бо розповідають лише про озвучені наміри людини. Задуми можуть бути і світлими і чорними, мета їх досягнення може бути як реалізація світлих задумів, так і жахливих проектів. І тому, коли ми говоримо про амбіції людей у нинішній владі, маємо дуже прискіпливо вдивлятися в їх душі, аналізувати їх життя. Як вони поводилися в тій чи іншій ситуації? Що вони мають на увазі кажучи про добробут суспільства? Свій персональний добробут чи процвітання країни? А навіщо вони прийшли до влади – матеріалізувати свої персональні бажання чи служити людям?

Безкінечні скандали навкруги і в середині нинішньої влади, президентської команди, депутатського корпусу тільки підкреслюють тезу, що амбіцію – служити суспільству, а не своєму гаманцю чи піраміді, яка їх поставила, мають відносно небагато людей. Всі інші розділяють свої амбіції (як і життя) на два світі. Світ публічних гасел, де проголошуються амбітні, соціально скеровані, патріотичні дії. І світ персонального чи корпоративного зиску, де амбіції конкретні і направлені на збільшення персонального добробуту, побудові кар’єри, встановлення корупційних зв’язків.

Для мене є психологічною загадкою як ці люди після Майдану і війни з Росією, тисяч загиблих і скалічених наших воїнів, можуть одночасно говорити про патріотизм і красти в різні способи. Озвучувати амбіції доброчинства і робити амбіціозні корупційні дії. Їх не може зупинити навіть приклади самогубства (чи вбивств) чиновників минулого, арешти, засудження вже нинішніх. Вони навіть не усвідомлюють, що зараз процеси очищення йдуть самі по собі, без управління владою і рано чи пізно їхні оборудки випливуть на поверхню. Більш того, зараз питання «навіщо красти?» повинно стати для них головним пунктом осмислення. В світі набирають оберти процеси висвітлення джерел набуття багатства, за які купується нерухомість. І скоро вже з нечесними грішми можна буде їхати хіба що в Африку і то не скрізь. В середині України кожне амбітне помешкання буде під прицілом журналістів і Автомайдану. Свої Ferrari і Mazerati треба буде ховати дуже ретельно і виїжджати маскуючи їх під Таврію.

Коротше кажучи, вже зовсім скоро класичні схеми розпилу і крадіжок бюджету стануть смертельно небезпечні. Чи усвідомлюють це зараз всі чиновники, судді, прокурори, депутати … ? Моя відповідь « ні » .

Але я пишу зовсім не для того, щоб ще раз звернути увагу на те, що теза «Вже накралися і більше не будуть» - хибна. Це вже зрозуміло. Я хочу звернути увагу суспільства, чиновників всіх рангів, силовиків, депутатів, президентів, прем’єр-міністрів, як минулого і сьогодення, так і майбутнього, що амбіції можуть служити нескінченим джерелом задоволення і поваги, як для них так і для їх дітей і онуків.

Змініть головну ідею ваших амбіцій від «Сьогодні і мені» до «Для всіх і назавжди» і водночас все зміниться. Служити суспільству, країні і людям, ставити завдання (і виконувати) добробуту суспільства значно цікавіше, безпечніше, а головне амбітніше і престижніше, ніж ковирятися в тіні і набавити кишені грішми вкраденими у сиріт, старих людей, покалічених війною, хворих дітей, військових, науковців, вчителів і робити вигляд, що так треба.

По перше, Божа кара знайде, незалежно від побудованих церков. По друге, люди не забудуть і через роки, закон дістане. По третє, життя в постійній роздвоєності свідомості може закінчитися 17-тим поверхом.

Зовсім недавно побачив історію, як у Франції в 18 столітті прокладали канал. Був собі чиновник, який збирав податки. Вийшов на пенсію і відчув амбіцію в необхідності побудувати канал, бо до нього це не могли зробити через відсутність технічних рішень. За свої кошти підібрав амбітну команду, яка знайшла це рішення. Звернувся до міністра транспорту. А у того була амбіція покращати транспортну інфраструктуру країни. Відразу створив комісію і направив до розробників. Люди в комісії теж мали позитивні амбіції. Кошти виділили, канал збудували. Тепер через століття згадують добрим словом і чиновника і міністра. Хіба це не задоволення амбіцій. Як така ситуація розвивалась би у нас, вгадайте самі. Але точно знаю, що ні до чиновника, ні до міністра поваги не буде, незважаючи на те, що вони замість каналу збудують собі палаци.

Амбіції служіння мають віками вивірену формулу Служити щиро людям і не чекати від них нічого взамін. Змінювати країну на краще, берегти природу, виховувати дітей, видавати книжки, відновлювати історію України – все це може бути джерелом амбіцій, реалізація, яких дасть і радість і повагу.

На останок звертаюсь до всіх, хто чує. Міняємо негативні амбіції на позитивні. Служимо суспільству, а не собі. Думаємо про майбутнє, а не про минуле. Живемо радісно в новій Україні, а не з острахом у старій совдепщині.