Щодо відповідальності власника веб-сайта
Особливої актуальності даному питанню надає Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Делфі АС» проти Естонії» (Delfi AS v. Estonia, № 64569/09) (рішення оголошено 10 жовтня 2013 року)...
Сьогодні, колиінформаційна діяльність стрімко та вневнено перемістилася в рамкиІнтернет-простору, питання відповідальності власників веб-сейтів є вкрайактуальним. А саме – питання відповідальностіза поширення на сайті недостовірної інформації - такої, що порушує права начесть, гідність, ділову репутацію.
Особливої актуальностіданому питанню надає Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Делфі АС» проти Естонії» ( Delfi ASv. Estonia, № 64569/09) (рішення оголошено 10 жовтня 2013 року), в якому Суд визнав правомірність застосування до власника веб-сайту заходів цивільно-правовоївідповідальності за образливі коментарі, залишені користувачами на даному сайті.
З огляду на те, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію та практику Суду як джерело права, вказане рішення Європейського Судуз прав людини може мати значний вплив на вирішення українськими судами спорів усправах, пов’язаних із захистом права на честь, гідність, діловурепутацію, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації в мережіІнтернет.
Не вдаючись у полемікущодо проблем, порядку застосування судами України практики Європейського Суду зправ людини, зазначу, що вказане рішення може стати тим інструментом, яке будеактивно використовуватися особами для захисту своїх прав. Відповідно, длявласників веб-сайтів дане рішення означає: по-перше, необхідність забезпеченняна сайтах ідентифікації авторів матеріалів та коментарів, по-друге, необхідністьактивного та ефективного модерування матеріалів, які розміщуються користувачамисайту.
Що ж натомість маємо сьогодні? Чи не на кожному веб-сайті знаходимо розділ(форум, блог чи ін.), де кожному бажаючому (зареєстрованому чи незареєстрованому користувачу) надана можливість залишити свій коментар.Інформація, розміщена в коментарі, як правило, власником веб-сайту немодерується, або контроль за розміщеною інформацією здійснюється настільки неефективно,що розраховувати на те, що певний коментар буде видалений за недотрииманнязагальних правил коментування (в тому числі, за поширення інформації, яка можепорушувати права інших осіб) – на разі, не доводиться.
Виходись ситуація, колиІнтернет-ресурси стають чудовим засобом поширення інформації, в тому числі,недостовірної, такої, що умиснонаправлена на завдання шкоди правам певних осіб. До того ж, небагато веб-сайтівідентифікують осіб, що розміщують коментарі чи інші матеріали. Тому, виходить,що можна поширювати недостовірну інформацію про кого схочеш і залишатися анонімним.
Добре, якщо подібніанонімні коментарі із недостовірноюінформацією залишаться поза увагою громадськості, а також поза увагою самоїособи, про яку поширена недостовірна інформація. Проте, як бути у протилежномувипадку – тоді, коли анонімно поширена на веб-сайті недостовірна інформація про певну особу набуларозголошення у суспільстві і завдала шкоди правам такої особи – правам на честь,гідность, ділову репутацію? Хто буде нести відповідальність за вкзаніпорушення?
На разі, в чинному вітчизняномузаконодавстві відповідь на це питання чітко не прописана – враховуючи те, щоправове регулювання відносин, пов'язаних із використанняммережі Інтернет, м'яко кажучи, бажає бути кращим.
При вирішенні спорів, пов'язаних із захистом правана честь, гідність, ділову репутацію, порушених внаслідок поширеннянедостовірної інформації в мережі Інтернет, суди, зокрема, керуютьсяположеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Просудову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а такожділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1 (далі –Постанова).
Відповідно до п. 12 Постанови, належним відповідачем у разі поширення оспорюваноїінформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу тавласник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити впозовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місцепроживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація єанонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власниквеб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал,оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірноїінформації.
Очевидно, що Постанова Пленуму Верховного Суду України –це не нормативно-правовий документ і положення, закріплені у Постанові, не єзагальнообов'язковими.Ця обставина породжує чимало суперечок під час вирішенняпитання, чи має власник веб-сайту нести відповідальність у випадку, коли навеб-сайті анонімно розміщена інформація, що порушує права певної особи.
Законодавець з цього приводу поки що мовчить. Як вплинена вітчизняну судову практику вищезазначене рішення Європейського Суду з правлюдини – покаже час. Але все це – теми для наступних матеріалів.
- Оформлення права власності на частку у спільному майні колишнього подружжя Альона Прасол 10:29
- В Україні з’явився "привид" стагфляції, що пішло не так? Любов Шпак 10:27
- Юридичне регулювання sweepstakes: основні аспекти та огляд за юрисдикціями Роман Барановський вчора о 16:19
- Нелегальний ринок тютюну: як зупинити мільярдні втрати для бюджету України? Андрій Доронін вчора о 15:05
- Перевірка компаній перед M&A: аудит, юридичні аспекти та роль менеджера Артем Ковбель вчора о 02:12
- Адвокатура в Україні потребує невідкладного реформування Лариса Криворучко вчора о 01:14
- Ретинол і літо: якими ретиноїдами можна користуватися влітку Вікторія Жоль 01.04.2025 09:44
- К вопросу о гегелевских законах диалектики. Дискуссия автора с ИИ в чате ChatGPT Вільям Задорський 01.04.2025 06:23
- Рекордні 8549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою пʼятого добору? Тетяна Огнев'юк 31.03.2025 21:11
- Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів Наталія Ковалко 31.03.2025 17:54
- Искусство наступать на грабли Володимир Стус 31.03.2025 17:05
- Нова судова практика – відсутній обов’язок надсилання копії скарги виконавцю Андрій Хомич 31.03.2025 16:01
- НАБУ: невиправдані надії Георгій Тука 31.03.2025 15:48
- Податкове резидентство для енерготрейдерів з іноземними бенефіціарами Ростислав Никітенко 31.03.2025 12:41
- Фінансова модель університетів майбутнього Віталій Кухарський 31.03.2025 12:21
- Рекордні 8549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою пʼятого добору? 3750
- Шукайте жінку! Білоруський варіант 362
- Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів 245
- НАБУ: невиправдані надії 219
- Аудит українських надр. Відзив "сплячих" ліцензій. Передача надр іноземцям 155
-
У рейтингу мільярдерів Forbes з'явилось поповнення від України
Бізнес 53304
-
Колишній власник Галі Балуваної пояснив вихід з бізнесу: Було некомфортно
Бізнес 43490
-
"Супутник Притули" змінив правила гри: як Україна вплинула на фінський космічний бізнес
19553
-
Ексголова Харківської ОДА Кучер очолив наглядову раду держкомпанії "Ліси України"
Бізнес 17221
-
Сотні контрактів. Про що говорить масова закупівля Європою сучасних танків та БМП
14314