Хаос і корупція. Хто нестиме відповідальність за чергові реформи в будівництві?

Сьогодні на онлайн-майданчику Конфедерації будівельників України обговорювали останні напрацювання до проєкту Закону України щодо реформування державного регулювання у сфері містобудування».

Сьогодні (26.06.2020) на онлайн-майданчику Конфедерації будівельників України обговорювали останні напрацювання до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного регулювання у сфері містобудування».

Нагадаю, Президент України у листопаді 2019 року доручив ліквідувати тотальну корупцію у сфері архітектурно-будівельного контролю та містобудування, а 13 березня Прем’єр-міністр за участі Президента презентував концепцію реформування Держархбудінспекції (ДАБІ), де замість неї створюються три центральних органи влади:

Державна сервісна служба містобудування (Держсервісбуд) – виконуватиме реєстраційні та дозвільні функції у будівництві.

Державне агентство з питань технічного регулювання у містобудуванні – визначатиме державні будівельні норми, єврокоди, а по суті – підміняє функції Мінрегіону.

Державна інспекція містобудування (ДІМ) – здійснюватиме нагляд і контроль у будівництві.

Голова ДІМ Юрій Васильченко вже анонсує початок роботи нового органу в найближчі тижні, тим часом триває робота над напрацюванням законодавчих змін, що ставить під сумнів можливість її функціонування в такі строки.

Що передбачається останньою редакцією законопроєкту.

Буде створено лише два центральні органи виконавчої влади – ДІМ та Держсервісбуд, це позитивна новина, оскільки попередньою редакцією законопроєкту таких органів передбачалось чотири. 

• Кримінальна відповідальність.

Запроваджується надмірна кримінальна відповідальність, що є недопустимим.

Фактично всі норми адміністративної відповідальності переносяться в розряд кримінальної.

Наприклад: «Порушення вимог законодавства у сфері містобудування, та інших нормативних документів, обов'язковість застосування яких встановлена законодавством, під час будівництва або затверджених проектних рішень, у зв'язку з чим заподіяно потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або майнову шкоду у великому розмірі, -

карається штрафом від двох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».

Це стосується всіх об’єктів будівництва: від приватної забудови до об’єктів класу наслідків (відповідальності) СС3.

Кримінальна відповідальність повинна бути лише щодо об’єктів класу наслідків (відповідальності) СС2 та СС3 за суттєві порушення, які є очевидними: будівництво без дозволу, експлуатація без прийняття в експлуатацію, проєктування, надання експертного звіту та будівництво всупереч містобудівній документації, цільовому призначенню, коли на приватній забудові зростає багатоповерхівка тощо.

Тому це шлях до нового, більш масштабного кола корупції та створення нових важелів тиску на бізнес та його переслідування. 

• Посилення адміністративної відповідальності.

На жаль, відсутня диференціація штрафних санкцій у залежності від класу наслідків (відповідальності) об’єкта за всіма правопорушеннями. Наприклад, за невиконання припису про усунення порушень при будівництві садового будинку та великого торговельного центру розмір штрафів однаковий. 

• Ліцензування та сертифікація.

Скасовується ліцензування в будівництві та запроваджується сертифікація так званих виконробів, що, на мою думку, є невиправданим, оскільки одна особа не може все контролювати. У такому разі будь-яка компанія, що не має відповідної техніки, обладнання та кваліфікованих робітників, матиме можливість будувати що завгодно, а це неминуче призведе до погіршення якості новобудов.

Щоб прибудувати веранду до будинку чи збудувати сарай, людям у сільській місцевості необхідно буде шукати виконроба та платити кошти за нікому непотрібну роботу. 

• Розподіл повноважень.

Розділяються інспекційні та реєстраційні функції, що однозначно добре для центральних органів виконавчої влади – ДІМ та Держсервісбуду.

Проте який це має сенс для місцевих органів, оскільки органами з питань надання адмінпослуг стають місцеві архітектури, що одночасно видають містобудівні умови та обмеження. Адже орган архбуконтролю і орган архітектури, по суті, підпорядковані очільнику відповідного населеного пункту. Отже, ніякого розділення повноважень немає.

Повноваження щодо всіх об’єктів, в тому числі, класу наслідків (відповідальності) СС3 передаються на місця.

Чи є спеціалісти, які зможуть забезпечити належний контроль, у  відповідному виконавчому органі сільської та селищної рад?

У мне великі  сумніви. 

• Дозвільні процедури.

Замість дозволу на виконання будівельних робіт запроваджується, по суті, декларативний принцип – повідомлення. Є лише дві підстави для невнесення його до Реєстру будівельної діяльності – це:

- недостовірність поданих документів;

- неподання документів, визначених відповідною нормою законопроєкту.

Тобто відповідність поданих документів вимогам законодавства більше не перевіряється.

Слід зауважити, що дані можуть бути достовірні, проте не узгоджуватимуться між собою, наприклад, технічні умови видані після затвердження проєкту або експертиза проведена раніш, ніж затверджено завдання на проєктування, чи перевищено поверховість об’єкта. Це приклади з практики.

Вважаю, що це може бути запроваджено у перспективі, коли будуть наповнені та взаємодіятимуть між собою всі відповідні державні реєстри.

На сьогодні ця норма передчасна, що в умовах виключно судового анулювання документів, що дають право на початок виконання будівельних робіт, неминуче призведе до виникнення проблемних будівництв. 

• Прийняття в експлуатацію.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до об’єктів із середніми СС2 та значними СС3 наслідками, передбачає дві процедури: загальна, де акт готовності підписується посадовою особою органу містобудівного контролю (зокрема, ДІМ), або спеціальна, у разі, коли об’єкт застрахований, де вже у підписанні акта готовності органи влади участі не беруть.

Виявляється, держава усувається від контролю за містобудівною ситуацією, віддаючи надзвичайно важливу функцію страховим компаніям, і де тут децентралізація повноважень?

Страхування – це  один із запобіжників можливим порушенням, але не панацея, тому така окрема процедура на сьогодні є недопустимою.

Органи з питань надання адміністративних послуг, одним із яких є Держсервісбуд, не підписують акт готовності, а вихід їх посадових осіб на об’єкт для його перевірки не передбачений.

У такому разі функція Держсервісбуду зводиться лише до внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності.

Виникає питання, навіщо тоді для цього створювати окремий центральний орган виконавчої влади – Держсервісбуд та де тут розділення повноважень на контрольно-наглядові та реєстраційні? 

• Державний містобудівний контроль.

Серед іншого, контроль здійснюється за експертними організаціями, інженерами технічного нагляду в порядку планових перевірок.

Вказані зміни є необґрунтованими, оскільки перевіряється об’єкт будівництва та всі суб’єкти, що задіяні у його створенні, одночасно, а не окремо взяті учасники.

За результатами проведення позапланової перевірки складається аналітичний звіт про стан виконання будівельних робіт на об’єкт, тоді як, відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для цього використовуються виключно уніфіковані форми актів. 

• Адміністративне оскарження.

Вводиться поняття адміністративного оскарження. Таке оскарження здійснюється до ДІМ.

По-перше, скарга може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У разі пропущення з поважних причин строку подання скарги, особа може звернутися з клопотанням про поновлення строку з одночасним поданням скарги.

Таке обмеження термінів подання скарги у часі є необґрунтованим та призведе до надмірних дискреційних повноважень органу.

По-друге, це фактично діюча система нагляду, тому незрозуміла необхідність виводити це в окреме поняття та в нову статтю Закону, оскільки це більше схоже на імітацію бурхливої діяльності, ніж на законодавчі зміни.

У мене виникає одне питання: яка політична фігура буде нести відповідальність за той хаос, який виникне у разі запровадження подібних змін?