І сміх, і гріх. Як нардеп Яременко міг вилікувати свою репутаційну хворобу

Вже два дні Богдан Яременко, який потрапив у скандал через домовленості про секс за гроші, заперечує свою комунікаційну хворобу та погіршує її симптоми

Визнання проблеми – перший шлях до подолання кризи. Через незнання цієї ключової комунікаційної аксіоми Богдан Яременко своїми ж руками увігнав себе у глухий репутаційний кут. Проте можна було піти іншим шляхом і замість сміху в ЗМІ та соцмережах викликати в людей співчуття.

У чому помилка

У мережу потрапили світлини переписки нардепа з робітницею комерційного сексу. Трапляється. Ми пам’ятаємо, що це не перший випадок, коли фотографи Верховної ради вихоплюють моменти особистої переписки поки що недосвідчених нардепів. Але секс-скандали – «найсмачніша» тема в усьому світі. То ж вже за годину інтернет заполонили новини, саркастичні коментарі та фотожаби щодо інциденту. 

Але ключова помилка Яременка була не в тому, що він домовлявся про секс за гроші, не в тому, що робив він це під час засідання, і навіть не в тому, що він вчасно не прикрив екран смартфону. Ключова помилка – в його реакції.

По-перше, вона послідувала аж під вечір, тоді як антикризові комунікації потребують негайної реакції. Найважливіше – випередити теорії та висновки журналістів і користувачів соцмереж, надати свою версію подій першим.

По-друге, Яременко виправдовувався і явно брехав. Ця ситуація настільки очевидна, що вигадування конспірологічних теорій лише глибше загнало нардепа у точку неповернення.

По-третє, він вдався до зустрічних звинувачень: недобросовісні журналісти, підглядають у чужі телефони. Але і його версія щодо начебто спеціально сфабрикованої провокації преси виглядає непереконливо, і рівень довіри суспільства до журналістів значно більший, ніж до депутатів.

Як можна було вийти з кризи

Богдан Яременко зазнав би значно менше репутаційних втрат, якби підіграв аудиторії та зіграв на її почуттях.

Перший крок – визнання факапу. Декларування того, що він чоловік, звичайна людина, зі своїми слабкостями. Народ любить чесніть та добре реагує, коли з ним говорять відверто.

Другий крок – вибачення. Не те, яке послідувало наступного дня і тільки закріпило образ людини, що невдало намагається викрутитися з ситуації. Вибачення мало з’явитися  одразу, і в першу чергу, перед виборцями.

Третій крок – лікування проблеми. Причому в цьому випадку я не беру слово лікування у лапки. Нардеп Яременко міг визнати свою сексуальну залежність як хворобу, зазначити, що вона заважає йому нормально жити і працювати, а значить її треба лікувати. І тоді зі зрадника та “ходока” він одразу перетворився б на хвору людину, яка викликає співчуття.

Світові зірки давно користуються цим дієвим рецептом. Особливо останнім часом, коли Голівуд охопила епідемія секс-скандалів. Харасмент, сексуальні домагання, зґвалтування – ці теми набагато токсичніші за інтимну переписку. Але їх запаковують у легенду “хвороба”, а герої скандалів каються і відправляються на лікування від сексуальної залежності. Так зробили Гарві Вайнштейн, Кевін Спейсі, Девід Духовни, Тайгер Вудс. Суспільство дуже швидко змінило ставлення до них. Вони вже виглядають не як “збоченці”, а як “хворі люди”, яких шкода, яким бажають найшвидшого одужання.

Комунікаційна криза – це хвороба. І чим довше триває період заперечення її існування (а Богдан Яременко живе з цим вже два дні), тим складніше потім одужати.