Битва за вакцину. Чому Уряд не починає інформаційну кампанію з вакцинації

Закон голосували з врахованою поправкою, яка унеможливлює закупівлі російської вакцини «Спутнік». Це єдиний позитив у морі хаосу, який влаштував уряд з вакцинацією. Бо досі незрозумілими лишаються фундаментальні речі, від яких залежить її успіх.

Що не так з вакцинацією

По-перше, влада продовжує говорити виключно про закупівлю вакцини, оперуючи різними масивами цифр. І не озвучує назви препаратів, які будуть пропонувати українцям. Це в той час, коли ми останні в Європі почнемо офіційну вакцинацію і говорити потрібно про популяризацію її необхідності. Володимир Зеленський анонсував початок в лютому, але про деталі і вакцину пообіцяв розповісти згодом. Прем’єр Шмигаль говорить про три вакцини, з яких скоро зможуть обирати українці. Але також приховує їхні назви. Більше того, Шмигаль каже, що влада веде переговори з шістьма виробниками вакцин, які сьогодні мають дві стадії клінічних досліджень, проходять третю, і реєструються в інших країнах і у Всесвітній організації охорони здоров'я. І знову ж таки приховує назви препаратів. Чому? Тут швидше спрацьовує структурна формула нинішньої влади. Про переможні кейси (а у владі думають що закупка вакцини – це перемога) має говорити першим Зеленський. Так було із китайською вакциною Sinovac, 1,9 млн доз якої закупила наша країна. Перша партія очікується в лютому.

По-друге, масштабна інформаційна кампанія з вакцинації досі не стартувала. Про неї тільки говорить головний санлікар Ляшко. Але вона має передувати закупкам вакцини, яку уряд вже провалив. Тобто, Прем’єр та голова МОЗ мали заздалегідь розробити інформаційну кампанію. За соціологічними дослідженнями, зокрема групи «Рейтинг», в Україні 40% населення не хочуть вакцинуватися. У нас завжди була країна, яка не дуже довіряла владі та медичній системі. Цей фактор не зник. Навпаки, сьогоднішні ривки влади із закупками, відсутність єдиного tone of voice відносно вакцинації, брак інформації про препарати від перших осіб держави тільки посилює недовіру суспільства. Бо ми всі чуємо різну інформацію. Шмигаль говорить про програму COVAX і 12 млн доз, а Степанов озвучує по цій програмі зовсім інші цифри – 16 млн. Той же Степанов робить ставку на держзакупівлі та оперує цифрами в 2,6 млрд грн на вакцини, які є в бюджеті. Але це ті кошти, що нам виділив Всесвітній банк. Їх вистачить ще на 4 млн доз, а де ж поділися закладені в держбюджет понад 2 млрд? І взагалі, у Степанова казали про переговори з Pfizer, AstraZeneca і логістику поставок у грудні минулого року, та далі заяв інформація не пішла. Більше того – в деяких грудневих заявах чиновників вакцинація мала стартувати в січні. Та схоже тільки деякі ВІПи в одній приватній клініці змогли поки вколоти собі нелегально завезену вакцину.

По-третє, через відсутність інформаційної кампанії, українці досі не розуміють сам механізм і яким чином їм діяти. Розмиті заяви чиновників про групи ризику – це добре, але критерії відбору до груп незрозумілі. Так само не ясно, коли зможуть піти в лікарню та вакцинуватися люди, що до груп ризику не входять. Ніхто досі не відповів, коли українці зможуть вакцинуватися самостійно, сплативши гроші у клініках. Прем’єр говорить – протягом року. Та це не є фаховою відповіддю. І ще більше викликає недовіру до компетентності влади. А значить люди не будуть поспішати вакцинуватися поки не отримають відповіді на ці питання. Якщо ж люди не підуть у лікарні, програма вакцинації буде провалена. І ми ще довго будемо змушені вбивати економіку локдаунами. Сама купівля вакцин нічого не вирішує.

Що з цим усім можна зробити?

Перше – терміново розпочати інформаційну кампанію, орієнтовану на найбільш мобільні верстви населення, з виробленням сучасного контенту і використанням соціальних платформ його доставки (Instagram, Телеграм, Facebook, Viber). Окремий продукт має бути розроблений для телебачення. ЗМІ підхоплять інформацію самостійно.