“Мафія” лідерів суспільної думки: чи потрібно бренду ставати її частиною?
І якщо так - то які теми можуть бути відносно “безпечними”
Коли лідери думок серед політиків, бізнесу чи громадських діячів синхронно чи регулярно підтримують чи засуджують продукт, точку зору, рішення державних органів чи тренд у моді, політичну партію - чи можна це вважати “змовою” або ж “монополізацією” інфопростору? Чи може така активність призводити до глобальних змін на рівні міста, держави, галузі? І чи варто підприємцям, які будують власний експертний бренд, ставати частиною такої спільноти?
Термін “мафія” щодо лідерів громадської думки (Thought-Leadership Mafia) вживає у своїй нещодавній книзі “Has Asia Lost It?” (“Чи Азія вже втратила це?”) її автор Васукі Шестрі (Vasuki Shastry). В інтерв’ю для Bloomberg Opinions він розповідає про ефект, коли лідери думок - інвестбанкіри, політики, громадські діячі - створювали у світової спільноти враження про величезну перспективність інвестування в азійські ринки, не особливо розрізняючи вже розвинуті країни і ті, що тільки розвиваються. Хоча насправді варто було вийти із “бульбашки” на вулицю, щоб зрозуміти, що перспективи не такі уже райдужні.
А як щодо “мафії” лідерів думок в Україні? Опустимо тут очевидно платні кампанії із використанням політологів чи блогерів в інтересах політичних партій / ідеологій, під час дрібних корпоративних конфліктів, на підтримку чи з критикою рішень уряду чи місцевої влади. А саме серед реального бізнесу, громадських діячів, які постійно відстоюють певний перелік цінностей і ідей, які часто політизовані в Україні, проте мають великий вплив на розвиток економіки.
В інфополі можна легко відслідкувати спікерів, які підтримують прозахідні реформи; критикують податкові рішення уряду; притримуються “україноцентричної” парадигми; орієнтовані на пострадянський простір і тяжіють до тамтешньої системи цінностей. Є ті, хто вважає першочерговим питанням боротьбу із корупцією, є ті, хто ставить на перше місце боротьбу із олігархами. Окрема група лідерів думок намагається пояснити, чому ключовим є економічне зростання і чому втручання держави в бізнес-процеси потрібно зменшувати.
Чи мають ці групи ознаки умовної “мафії”? Навряд чи у кожної з них є десь у всесвіті свій “координаційний центр” (наприклад, цю концепцію покладено в основу ідеї про “соросят” - певної групи людей в уяві авторів цього терміну, які відстоюють умовні “західні цінності”). Проте дивно було б заперечувати, що, маючи доступ до чи користуючись лояльністю певних медіа, збираючись на круглі столи, продукуючи аналітичні доповіді чи зустрічаючись із представниками влади, кожна з цих груп в той чи інший спосіб намагається змінити думку суспільства і змусити його до певних дій. Що, власне, і є однією із функцій лідерів думок.
До слова, про згубність переваги однієї з таких груп в інфопросторі, серед іншого, якось говорив колишній Посол Канади в Україні Роман Ващук.
Чи можуть умовні “мафіозні” групи “ломів” реально впливати на думку суспільства і на порядок денний, приміром, реформ? Досвід попередніх років показує, що часто їм це вдається, а деякі з таких лідерів переходять на сторону виконавців і стають безпосередніми учасниками процесів у органах влади чи відповідальних міжнародних або неурядових організаціях. Звісно, не без ефекту “бульбашки”, про яку говорить Васукі Шестрі: порядок денний від “ломів” далеко не завжди відповідає реальним поточним потребам суспільства. Але ж і самі “ломи” - часто орієнтовані виключно на вузький прошарок “еліти”: людей, які ухвалюють рішення у владі чи бізнесі.
Найцікавіше питання: чи варто бізнесу “сміти” долучатися до тієї чи іншої групи і публічно заявляти про свою (політичну, громадянську) позицію в рамках власної стратегії експертного позиціонування, просувати “західну” чи “східну” адженду? Наприклад, чи варто критикувати уряд за підвищення податків - або ж ліпше обрати стратегію “сидимо тихо, нам ще з ними працювати”? Чи потрібно висловлюватися на підтримку або із критикою земельної, медичної реформи? Розповідати про важливість і перспективність або ж безнадійність інвестицій в Україну? Чи не виходити за межі інфополя бізнес-практик, HR-рішень і теоретизувань про успішний міжнародний досвід?
Якось ми шукали нові рішення для клієнта в галузі девелопменту, якому надавали послуги із експертного позиціонування. Ми помітили, що серед конкурентів мало хто - і дуже рідко - критикує рішення уряду щодо будівництва (які в той період були досить сумнівними). Зваживши ризики, ми пішли на те, щоб конструктивно доносити своє бачення можливих наслідків тих чи інших рішень, і за кілька місяців отримали один із найкращих показників цитованості у медіа в порівнянні із конкурентами. Проте готовність працювати в такій парадигмі з боку бізнесу, особливо великого - все ще поодинока. Як правило, більш сміливо на такі кроки ідуть юридичні компанії, консультанти, громадські організації.
Серед “плюсів” включення в активну “політичну” дискусію (чи ми вважаємо “прозахідний” або “просхідний” погляд на реформи політизованим питанням?) - “коло друзів” із однодумців і можливість заручитися їхньою підтримкою в критичний для бізнесу момент. Крім того, більше лояльності від клієнтів, що сповідують однакові із бізнесом цінності (патріотизм або ж космополітизм, прихильники інновацій чи консерватори тощо). Ще один аргумент на користь такого “включення” - можливість публічно донести до органів влади свою позицію і невдоволеність, або навпаки підтримку. Якщо ж влада не почує - то принаймні повідомити про це потенційних однодумців.
Серед “мінусів” - отримання такого ж обсягу “хейтерів” у випадку, якщо ваша точка зору на чутливе питання не збігається із “загальноприйнятою”, “офіційною лінією Facebook-спільноти” тощо. І, звісно, бізнесові ризики, якщо чітка позиція буде протрактована як політична підтримка тих чи інших сил.
Хороші новини полягають в тому, що жодна з груп, на щастя, поки не має безроздільної переваги над іншими. Крім того, далеко не всі бізнеси / підприємці включаються в такі дискусії і відкрито заявляють про свої позиції, тож сам факт такої ідентифікації - чи то через експертне позиціонування, чи то через інші комунікаційні стратегії - уже є точкою диференціації. Компанії, які забрали свою рекламу із політично заангажованих на користь країни-агресора телеканалів - зробили якраз такий вибір, і він був важливий для певної частини аудиторії.
Ось декілька “безпечних гаваней”, в яких бізнесу із проактивною громадянською позицією може бути комфортно позиціонуватися:
- податкова політика в вашій галузі: що потрібно змінити і до чого це призведе;
- весь ланцюжок контактів із органами влади: від відкриття бізнесу, видачі ліцензій, перевірок до закриття: що спростити, які найбільші проблеми, чому так відбувається;
- основні реформи із переліку “топ-тем”, особливо в частині, яка стосується вашого бізнесу: антикорупційна, судова, медична, земельна, реформа субсидій, запровадження ринкових тарифів на комунальні послуги - що із цього впливає на ваш бізнес або на ваших споживачів і чи є у вас чітка позиція, як діяти?
- основні “загальносвітові” теми: міграція, дефіцит робочих кадрів, пандемія, торговельні війни, проблеми голоду і нестачі питної води, експлуатація дитячої праці, екологія тощо.
Серед “небезпечних” тем:
- підтримка/критика всього, що пов’язане із правоохоронною системою, судами (засуджені, підозрювані, обвинувачені, судді, прокурори, детективи тощо) - крім випадків, коли ця тематика є безпосереднім предметом вашого бізнесу (юристи, консультанти з роботи із правоохоронними органами);
- оцінка конкретних діячів з центральної або місцевої влади (персонально) (крім випадків, коли вплив вашого бізнесу на економіку співмірний із впливом щонайменше голови області).
- Декілька ФОП: оптимізація податків чи дроблення бізнесу? Сергій Пагер 09:07
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська вчора о 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов вчора о 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков вчора о 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський вчора о 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус 21.04.2025 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков 21.04.2025 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак 21.04.2025 16:53
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак 21.04.2025 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер 21.04.2025 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков 20.04.2025 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 234
- Модель нової індустріалізації України 184
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 147
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 138
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи 124
-
Львів планує відкрити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього села
Бізнес 32496
-
Казахстан заявив, що видобуватиме стільки нафти, скільки потрібно йому, а не ОПЕК
Бізнес 14173
-
"Я приніс вам мир". Чому зірвались мирні переговори у Лондоні і що далі – сценарії
11003
-
"Останній інгредієнт отруйного коктейлю". У Швейцарії стривожені різким зростанням франка
Фінанси 9142
-
Держборг України у 2025 році вперше перевищить "психологічну" позначку 100% – МВФ
Фінанси 5785