Пайовий внесок на розвиток інфраструктури: історія не завершена?
В Верховній Раді пропонують повернення старого корупційного інструменту.
20 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (законопроект №1059 від 29.08.2019), яким було скасовано пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з 01.01.2021 року.
Почнемо з того, що ж являє собою такий пайовий внесок. Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що діяв до 20 вересня 2019 року, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Тобто, фактично, це внесок, який платить забудовник до місцевого бюджету, і який має використовуватись на розвиток інфраструктури (будівництво доріг, шкіл, лікарень, стадіонів і т.д.).
На перший погляд, внесок повністю необхідний та логічний крок для забезпечення міста належною інфраструктурою та його розвитку. Проте, в чому ж була проблема?
По-перше, розміри пайового внеску не визначались в законі, також були відсутні методики їх розрахунків. В законі лише було вказано, що вони визначаються на розсуд органів місцевого самоврядування. По-друге, такі кошти йшли до загального бюджету міста, оскільки цільового фонду не було і неможливо було відслідкувати на які потреба вони використовувались. Крім того, пайовий внесок тягарем лягав на забудовника, і як наслідок, на покупців нерухомості. Як повідомляє юрист Юрій Брикайло, «за даними рейтингу Doing Business 2017 існування в Україні пайового внеску збільшує витрати на адміністративні процедури, пов'язані з будівництвом промислового об’єкта, в середньому до 15,2%». Таким чином механізм був дуже непрозорим та корупціогенним, тому разом з його відміною всі видихнули в полегшенням.
Тоді чому ми знову говоримо про це сьогодні?
Справа в тому, що протягом 2020 року зареєстровано законопроект, що пропонує повернути механізм пайового внеску на розвиток інфраструктури.
Відтак, проєктом 2822 від 30.01.2020 року передбачено внести зміни до статей 7 та 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також та доповнити закон статтею 40, зокрема, щодо надання додаткових прав органу місцевого самоврядування щодо зобов’язання замовника будівництва (інвестора) передавати безоплатно до комунальної власності відповідного населеного пункту частину житлових приміщень у спорудженому будинку до 4 відсотків від загальної площі житлових приміщень такого будинку для багатоквартирних житлових будинків загальною площею від 500 квадратних метрів. Та встановити, що у разі якщо виділ передбаченої у пункті 3 цієї частини площі в натурі є неможливим або не допускається такий виділ згідно із законом – сплачується грошова компенсація вартості такої площі.
А також внести зміни до статті 12 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» та статей 3 та 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», повернувши норми що стосується пайової участі у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Знову ж таки, в законопроекті процедура визначення розміру та порядку використання такого внеску законопроектом не встановлюється. Розмір пайової участі, відповідно до законопроекту встановлюється органами місцевого самоврядування «та не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту». Таке формулювання надає широкі дискреційні повноваження органам місцевого самоврядування (тобто повноваження діяти повністю на власний розсуд). Крім того, такий цільовий внесок надходить до загального бюджету міста та його використання неможливо відслідкувати.
Відповідно до п.2.1. Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 корупціогенним фактором є невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков вчора о 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко вчора о 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов вчора о 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко вчора о 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська вчора о 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов вчора о 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов вчора о 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
- "Джокер" залишається в рукаві 5526
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 662
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 365
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 219
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 211
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 23079
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 22888
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 9071
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
7815
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 6437