В Україні близько 85% житлового фонду має дуже низьку енергоефективність. Це справжня проблема національного масштабу
Українці сьогодні по-справжньому бояться отримуватикомунальні платіжки – рахунки за опалення і світло часто виявляютьсянепідйомними для бюджету середньої сім'ї. При цьому 85% людей так і живуть ухолодних коробках, які, скоріше, гріють атмосферу і ґрунт, але точно невнутрішні приміщення. Для вирішення цього питання з 1 січня 2018 року в Українібув запущений Фонд енергоефективності, головне завдання якого – забезпечитимодернізацію будівель для підвищення рівня їх енергоефективності таенергозбереження. Але чи вистачить нам 2 млрд гривень на рік на те, щобрадикально змінити ситуацію із втратами енергії, а також допомогти пересічнимукраїнцям економити?
Правову базу для створення Фонду енергоефективності готувалимайже цілий рік. Офіційно фонд почав роботу з січня 2018, хоча останні рішення,необхідні для повноцінного запуску структури, були прийняті тільки 28 лютого2018 року. Тоді ж було озвучено, що планується робота щодо якнайшвидшогоотримання 50 млн євро від Європейського Союзу. До слова, створення фонду булаобов'язковою умовою нашої асоціації з ЄС. Ще 400 млн гривень для Фондузакладені в Держбюджеті-2018. Але питання залишається відкритим – яким чиномструктура буде покращувати ситуацію з енергоефективністю в країні, а також чивистачить 2 млрд гривень на те, аби утеплити Україну?
В цілому поки фонд планує працювати на здешевлення теплихкредитів, а також на стимулювання населення і бізнесу до впровадження більшенергоефективних практик. Наприклад, передбачається, що коли людямзапропонувати утеплити їх будинки, фактично, під 4-5% річних, знайдеться дужебагато охочих скористатися такою пропозицією. Скоріше за все, занадто багато.
Справа в тому, що сьогодні навіть базового набору дій назразок утеплення стін, заміни вікон і труб системи опалення може вистачити, щоботримати економію від 20 до 70 гривень на кожну сотню в рахунках. Тобто, зурахуванням поточних тарифів, термін окупності утеплення типової панельноїдвокімнатної або трикімнатної квартири не перевищуватиме 3-4 років. І якщо доцього часу теплі кредити були українцям в дивину, то сьогодні фонд має всішанси зробити їх популярними.
І тут ми підходимо до іншого питання – це, власне, сума, якає у розпорядженні фонд, а також механізми її розподілу. Із першим ніби всезрозуміло - на стартовий рік роботи фонду, як вже згадувалось, в йогорозпорядженні буде близько двох мільярдів гривень. З яких 400 мільйонів підесаме на теплі кредити в чистому вигляді, а ще 1,6 млрд спрямують на масштабніпроекти енергомодернізації. Що ж стосується безпосередньо механізмуфінансування, поки йдеться про часткове відшкодування вартості заходів зпідвищення енергоефективності фізичним і юридичним особам.
А от як раз до механізму є деякі питання. Наприклад, миживемо в країні, де завищити кошторис на послуги і матеріали удвічі-втричі цемайже норма. А якщо добре постаратися, можна і перевалити за 5х. І тодічасткове відшкодування виявиться не таким вже і частковим. Іншими словами,теплих кредитів і грошей на проекти енергомодернізації вистачить, в кращомувипадку, для пари десятків багатоповерхівок по Україні.
Як не допустити такого сценарію? Є одна відповідь –впровадити реальний енергоаудит. Сьогодні у нас діє закон «Про енергетичнуефективність будівель», прийнятий у 2017 році. Ще роком раніше були прийняті стандарти зенергоаудиту та енергетичного менеджменту ISO. Однак навіть сьогодні експертиринку кажуть про існування поля для маніпуляцій з результатами висновківаудиторів.
Аби їх уникнути, маємо ретельно подивитися на світовіприклади роботи енергоаудиторів та якомога швидше ввести їх послуги в рамкичітко визначеного правового механізму. Тоді при фінансуванні теплих кредитів таінших проектів підвищення енергоефективності державні органи зможутьпокладатися на висновки незалежних третіх сторін. Якщо докласти серйознихзусиль, такий підхід значно знизить корупційні ризики всього процесу.
Далі необхідно визначити, хто, власне, буде отримувати коштивід фонду. Згідно з планами чиновників, ефект від роботи нової держструктуриповинен становити не менше 1,5 млрд кубів газу на рік вже через 3-5 років змоменту його запуску. Щоб домогтися такого показник, потрібно брати до уваги нетільки ОСББ і багатоквартирні будинки, а й приватний сектор.
Наприклад, для приватного будинку сума витрат на утепленняможе становити близько 100-150 тисяч гривень. Звичайно, сьогодні це непідйомніцифри для багатьох жителів України. Що стосується багатоквартирних будинків, тоутеплитися може коштувати від 3.5 тисяч гривень в перерахунку на одну квартируза варіант з економією близько 20% в рік, до 40-50 тисяч, щоб потім економитипо 50-60% від суми рахунків. Тобто, для будинку на 120 квартир виходить від 400тисяч до 5,5 мільйонів гривень.
Відповідно, теплих кредитів та інших інструментів вистачитьдалеко не всім. Значить, повинен бути чіткий конкурсний механізм, яким чиномбагатоквартирні і приватні будинки можуть претендувати на допомогу. Більш того,бажано також заздалегідь поділити кошти між приватним сектором ібагатоповерхівками, щоб через одну-дві лазівки потім не залишити з носом цілуіншу категорію, яка подібних лазівок на знайде.
Також, дивлячись на бюджет фонду, дуже хочеться вірити, щопоки мова йде тільки про запуск і початкову «обкатку» проекту. І що далі в разіуспіху чиновники побачать сенс і почнуть вкладати вже набагато більші кошти венергомодернізацію українських будинків.
З іншого боку, необхідно на законодавчому рівні закріпитипевний мінімальний рівень енергоефективності будь-якої нової споруди –приватного або багатоквартирного будинку, офісної будівлі, магазину чи цеху.Так роблять в більшості країні Європи включаючи, наприклад, теплу і сонячнуІспанію. І мотивація проста – якщо сьогодні все ще дозволяти забудовникамекономити на утепленні, через 5-10 років нам доведеться вкладати державні грошітак саму і у відносно нові будинки. Які цілком можливо відразу будувати теплимиз урахуванням світового досвіду і, звичайно ж, українського клімату.
Сьогодні в Україні близько 85% житлового фонду має дуженизьку енергоефективність. Безсумнівно, це справжня проблема національногомасштабу, адже вона призводить до мільярдних втрат енергетичних ресурсів, якіми купуємо за валюту з-за кордону. А тому вже точно настав момент, коли неможна відтягувати ще далі, а потрібно максимально швидко та якісно вирішуватипитання. Адже воно – це один із найголовніших кроків на шляху до енергетичноїнезалежності України.
