Як аналітичні центри вистеляють Україні дорогу в пекло

Міжнародна кризова група у доповіді "Мир в Україні 1: Європейська війна" повторила наративи Кремля

Пам’ятаєте хвилю обурення, що її здійняв зухвалий план «Дванадцять кроків до більшої безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні» на сайті Мюнхенської безпекової конференції? Так от, приготуйтеся до відбиття чергової атаки. І, схоже, їх іще буде багато…

Відома незалежна (як вона сама себе позиціонує) організація «Міжнародна кризова група» (International Crisis Group - ICG) нещодавно оприлюднила першу доповідь із серії, що присвячена війні в Україні та можливим шляхам її розв’язання. Доповідь має промовисту назву – «Мир в Україні 1: Європейська війна».

Як і мюнхенський план «12 кроків» (так і хочеться вжити історичну аналогію «мюнхенська змова»), ця доповідь відтворює наративи і забаганки Кремля. Військову інтервенцію РФ у ній вважають відповіддю на порушення повоєнного світопорядку з боку Заходу через євроатлантичні і європейські устремління Києва. Суверенній Українській державі, по суті, відмовляють у суб’єктності, називаючи її «природною сферою впливу» Кремля. Анексію Криму та підтримку (не створення !) Росією сепаратистських рухів на Донбасі автори звіту називають відповіддю на події Майдану, а російсько-українську війну – «локальним конфліктом».

Оскільки мотивації Москви мають геострагегічний характер, то, на думку аналітиків Міжнародної кризової групи, ЄС, НАТО та їхні країни-члени, у т.ч. США, повинні шукати нові підходи до європейської безпеки з РФ, включаючи нові заходи контролю над озброєнням, а також розглянути більш гнучку санкційну політику. Поступове послаблення санкцій в обмін на прогрес з боку Росії замість сьогоднішньої позиції «все або нічого» - ось головна рекомендація ICG.

Боляче дивитися, як авторитетні аналітичні центри паплюжать не тільки своє ім’я, а й демократичні цінності, а ще пам‘ять тисяч жертв російської збройної агресії і страждання мільйонів українців.

Невже історія нічому не вчить?.. Уже зовсім скоро ми відзначатимемо 75-ту річницю завершення Другої світової війни. Але треба згадати і про те, що до цієї трагедії призвело, – Мюнхенську змову і політику умиротворення агресора.

Україна вже шостий рік кров’ю своїх захисників стримує ворога, який наплював на систему безпеки в Європі, на міжнародне право, кинув виклик усій західній цивілізації. І замість того, щоб об’єднатися довкола європейських цінностей та проявити принциповість, адже цінностями не торгують, ми бачимо, як падають, мов доміно, моральні авторитети, аналітичні центри, політики, журналісти.

Небезпек і загроз стає дедалі більше. Щупальця Кремля стирчать звідусіль – з печерських пагорбів, європейських столиць, телевеж і гармат. Цей спрут от-от затисне нас у своїх смертельних обіймах.

А вирватися ми можемо тільки разом і врятувати не лише себе, а й допомогти Росії звільнитися від цього кремлівського спрута путінізму.

У чому я згодна з експертами ICG, що війна в Україні є війною в Європі. Питання - хто на чиєму боці?