Зняття арешту з рахунку в СЕА ПДВ

Арешт на суми "реєстраційного ліміту" в системі електронного адміністрування ПДВ.

Останнім часом досить поширеним та доволі дієвим способом втручання органів досудового розслідування  у діяльність платників податків є накладення арешту на суми «реєстраційного  ліміту»  в системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) на які платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних. Відбувається це таким шляхом. Орган досудового розслідування відкриває кримінальне провадження, у рамках якого звертається до слідчого судді з клопотанням винести ухвалу про накладення арешту на суми реєстраційного ліміту ПДВ, обґрунтовуючи накладення арешту необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Здебільшого, слідчі  судді задовольняють такі клопотання, однак, на думку автора, накладення арешту на суму реєстраційного ліміту  в СЕА ПДВ є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)  арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу(частина 3 статті 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Що ж стосується суми реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, то вона не є майном, з огляду на таке.

З огляду на положення ст. 201¹ Податкового кодексу України Система електронного адміністрування ПДВ – це централізована інформаційно-аналітична база даних ДФС, яка відображає показники відповідного платника податків щодо розміру реєстраційного ліміту сум ПДВ на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних. Тобто  реєстраційний ліміт – це лише віртуальне значення, яке обчислюється за формулою, встановленою ст. 200¹.3 Податкового кодексу України  у межах якого платник має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних.

Крім того, реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, адже відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовими зобов’язаннями цієї, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

З огляду на вищевикладене, реєстраційний ліміт платника ПДВ в СЕА ПДВ  не є майном в розумінні ст. 170 КПК України та не відповідає критеріям речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України.  Наведені обставини унеможливлюють накладення на такий об’єкт арешту, оскільки арешт може бути накладено виключно на майно, тобто на речі, що є матеріальними об'єктами.

Більш того, існує  встановлена законом заборона на накладення арешту на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ. Пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-19 від 16.07.2015 року встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути накладено арешт та звернено стягнення. Ця вимога поширюється і на ухвалу суду в кримінальному провадженні, адже  вона є виконавчим документом відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». 

Яким чином платник податків може захистити свої права у випадку накладення арешту на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ? КПК України передбачає два способи захисту порушених арештом прав,  а саме: скасування арешту шляхом подання клопотання (ст. 174 КПК України) або подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт з вимогою про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту (ст.ст. 309-310, 407 КПК України).

Слід зазначити, що подання клопотання в порядку ст. 174 КПК України не регламентовано строками та кількістю звернень. Тобто, особа, права якої порушені внаслідок  арешту реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, може подавати клопотання про скасування арешту необмежену кількість раз, якщо попередні клопотання не були визнані судом обґрунтованими.

Що стосується подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт реєстраційного ліміту, то така скарга подається протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Найбільш дієвим способом є «паралельне» оскарження: тобто, одночасне подання і клопотання до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України і подання апеляційної скарги, адже непоодинокими є випадки, коли апеляційна скарга розглядається раніше ніж клопотання.

В переважній більшості випадків суди скасовують незаконні ухвали про накладення арешту на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ. Проте, у зв’язку з завантаженістю судів чекати на скасування незаконних ухвал доводиться від декількох тижнів до декількох місяців (загальні суди м. Києва), а весь цей час господарська діяльність платника ПДВ  повністю паралізована.