Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Безперечним лідером у використанні soft power є США. Росія також намагається активно застосовувати цю доктрину. І справа тут не обмежується концепцією “Русского мира”. Істотною рисою російської політики м'якої сили є її радикально прагматичний (аж до безпринципності) характер. Попри те, що існування Євросоюзу у нинішньому форматі поки що лишається вигідним для Москви, вона залучає до своєї орбіти євроскептичні сили правого спрямування. Паралельно вона має підтримку з боку окремих крайньо лівих політичних сил Європи. Застосування логіки доктрини soft power є притаманним і для менш потужних держав: від регіональних лідерів, які намагаються посилити власну геополітичну вагу, до держав, що прагнуть вибудувати паритетні відносини з сусідами. У відповідності до спадання геополітичної ваги держави знижується і потужність її культурно-політичних впливів, але сам принцип, покладений в основу доктрини soft power, залишається незмінним.
На цьому тлі вражає цілковита пасивність нинішньої України. Особливо — у площині взаємин із сусідами.
Наглядний приклад того, як Україна втрачає можливості налагодження культурно-політичних мостів із сусідами, є байдужість і нинішньої влади, і недержавного сектора до шістдесятої річниці Угорської революції.
Існує декілька вагомих причин експлуатувати тематику революції 1956 року. Передусім, ця революція має яскраво антиросійський характер. Тому було б логічно використати її річницю для плекання в Угорщині антиросійських настроїв (з фокусуванням на специфіці путінського режиму як своєрідної реінкарнації більшовизму). З іншого боку, слід враховувати два моменти: значення Угорщини як союзника і ризики, пов'язані з Закарпаттям. Угорщина для України — це чистий потенціал. Питання лиш у тому, як він реалізується: сприятливо чи несприятливо для нас. За таких умов вдала експлуатація тематики революції 1956 року може внести свою лепту у реалізацію цього потенціалу у сприятливому для нас руслі. Історичний ґрунт для цього наявний.
Попри негаразди, що існували в минулому, після Другої світової війни український визвольний рух та антикомуністичні сили Угорщини пішли на зближення. Представники Угорщини брали участь у діяльності створеного з ініціативи ОУН Антибільшовицького блоку народів. Практичним виміром зближення стала участь представників українського визвольного руху в угорських подіях 1956 року. Закордонні частини ОУН переправляли до Угорщини своїх бойовиків (зокрема, ветеранів УПА). Куратором операції був шеф Служби безпеки ЗЧ ОУН Іван Кашуба. За деякими даними, з українських бійців було сформовано аж два батальйони, що взяли активну участь у боях за Будапешт.
На жаль, навіть на рівні академічних досліджень тема “українського сліду” Угорської революції залишається маловідомою. Про неї є згадки лише у кількох монографіях, зокрема у роботі Д. Вєдєнєєва та Г. Биструхіна “Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій” (Київ, 2007). Відтак маємо невтішну ситуацію навіть базовому рівні. Натомість тема участі українців у подіях Угорської революції потребує максимально широкого висвітлення.
Передусім варто було б надолужити брак академічного висвітлення проблеми. Над цією темою мали б працювати не лише українські історики (з перспективою подальшого видання праць в Угорщині), але й угорські дослідники (бажано — на грантовій основі). Дослідницька праця повинна була супроводжуватися максимальною публічністю. Далі мали б іти серії науково-популярних публікацій. Нарешті, варто було б задіяти класичний засіб політики пам'яті — встановлення монументів та меморіальних дошок (в Угорщині, на Закарпатті, на малій батьківщині ідентифікованих українських добровольців).
Зрозуміло, що реалізація щойно сказаного не принесла б якоїсь колосальної користі (важко за один рік компенсувати довготривалу відсутність систематичної роботи). Але це був би початок налагодження мостів культурної співпраці. На жаль, до цього налагодження нам дуже далеко.
29.07.2016 20:36
Річниця угорської революції, або Як ми втрачаємо шанси
Існує декілька вагомих причин експлуатувати тематику революції 1956 року. Передусім, ця революція має яскраво антиросійський характер. Тому було б логічно використати її річницю для плекання в Угорщині антиросійських настроїв. З іншого боку, слід враховува
Одним із трендів сучасної міжнародної політики є застосування soft power — “м'якої сили”. Soft power передбачає формування власного привабливого образу серед певних цільових груп або усього суспільства країни-об'єкта зовнішньополітичного впливу. Інакшими словами, застосування політики м'якої сили полягає у культурній (у найширшому значенні) експансії, розрахованій на подальше добровільне входження об'єкта впливу у орбіту геополітичних інтересів суб'єкта.Безперечним лідером у використанні soft power є США. Росія також намагається активно застосовувати цю доктрину. І справа тут не обмежується концепцією “Русского мира”. Істотною рисою російської політики м'якої сили є її радикально прагматичний (аж до безпринципності) характер. Попри те, що існування Євросоюзу у нинішньому форматі поки що лишається вигідним для Москви, вона залучає до своєї орбіти євроскептичні сили правого спрямування. Паралельно вона має підтримку з боку окремих крайньо лівих політичних сил Європи. Застосування логіки доктрини soft power є притаманним і для менш потужних держав: від регіональних лідерів, які намагаються посилити власну геополітичну вагу, до держав, що прагнуть вибудувати паритетні відносини з сусідами. У відповідності до спадання геополітичної ваги держави знижується і потужність її культурно-політичних впливів, але сам принцип, покладений в основу доктрини soft power, залишається незмінним.
На цьому тлі вражає цілковита пасивність нинішньої України. Особливо — у площині взаємин із сусідами.
Наглядний приклад того, як Україна втрачає можливості налагодження культурно-політичних мостів із сусідами, є байдужість і нинішньої влади, і недержавного сектора до шістдесятої річниці Угорської революції.
Існує декілька вагомих причин експлуатувати тематику революції 1956 року. Передусім, ця революція має яскраво антиросійський характер. Тому було б логічно використати її річницю для плекання в Угорщині антиросійських настроїв (з фокусуванням на специфіці путінського режиму як своєрідної реінкарнації більшовизму). З іншого боку, слід враховувати два моменти: значення Угорщини як союзника і ризики, пов'язані з Закарпаттям. Угорщина для України — це чистий потенціал. Питання лиш у тому, як він реалізується: сприятливо чи несприятливо для нас. За таких умов вдала експлуатація тематики революції 1956 року може внести свою лепту у реалізацію цього потенціалу у сприятливому для нас руслі. Історичний ґрунт для цього наявний.
Попри негаразди, що існували в минулому, після Другої світової війни український визвольний рух та антикомуністичні сили Угорщини пішли на зближення. Представники Угорщини брали участь у діяльності створеного з ініціативи ОУН Антибільшовицького блоку народів. Практичним виміром зближення стала участь представників українського визвольного руху в угорських подіях 1956 року. Закордонні частини ОУН переправляли до Угорщини своїх бойовиків (зокрема, ветеранів УПА). Куратором операції був шеф Служби безпеки ЗЧ ОУН Іван Кашуба. За деякими даними, з українських бійців було сформовано аж два батальйони, що взяли активну участь у боях за Будапешт.
На жаль, навіть на рівні академічних досліджень тема “українського сліду” Угорської революції залишається маловідомою. Про неї є згадки лише у кількох монографіях, зокрема у роботі Д. Вєдєнєєва та Г. Биструхіна “Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій” (Київ, 2007). Відтак маємо невтішну ситуацію навіть базовому рівні. Натомість тема участі українців у подіях Угорської революції потребує максимально широкого висвітлення.
Передусім варто було б надолужити брак академічного висвітлення проблеми. Над цією темою мали б працювати не лише українські історики (з перспективою подальшого видання праць в Угорщині), але й угорські дослідники (бажано — на грантовій основі). Дослідницька праця повинна була супроводжуватися максимальною публічністю. Далі мали б іти серії науково-популярних публікацій. Нарешті, варто було б задіяти класичний засіб політики пам'яті — встановлення монументів та меморіальних дошок (в Угорщині, на Закарпатті, на малій батьківщині ідентифікованих українських добровольців).
Зрозуміло, що реалізація щойно сказаного не принесла б якоїсь колосальної користі (важко за один рік компенсувати довготривалу відсутність систематичної роботи). Але це був би початок налагодження мостів культурної співпраці. На жаль, до цього налагодження нам дуже далеко.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус вчора о 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков вчора о 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак вчора о 16:53
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак вчора о 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер вчора о 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков 20.04.2025 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов 19.04.2025 12:09
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський 18.04.2025 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус 18.04.2025 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський 18.04.2025 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик 18.04.2025 17:09
Топ за тиждень
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? 435
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 225
- Модель нової індустріалізації України 175
- Професії зникають, навички – у тренді 169
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 131
Популярне
-
"Я туди не хочу". Власник UPG поставив на паузу експансію на ринок Європи
Бізнес 12969
-
Індія купить "боїнги", від яких через торгову війну зі США відмовився Китай
Бізнес 9617
-
Львів планує відкрити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього села
Бізнес 5819
-
Нелегальний ринок тютюну: як Україна втрачає 24 мільярди гривень щорічно
Бізнес 4485
-
Дефіцит вітаміну D, ймовірно, впливає на збільшення випадків раку товстої кишки: деталі
Життя 4256
Контакти
E-mail: [email protected]