Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
31.08.2021 15:59

Музична індустрія України і конфлікт інтересів, який її руйнує

Юрист, Заступниця голови Всеукраїнської профспілки працівників музичної індустрії

Аналітика причин, що призвели до заглиблення кризи в Музичній індустрії України.

Діяльність музичної індустрії України як не була врегульована на законодавчому рівні до отримання нами незалежності (оскільки тоді створення музичного продукту фінансувалось дотаційно промисловістю), так і не врегульована на законодавчому рівні зараз - коли існують ринкові умови, в яких виробляється значний обсяг музичного продукту не тільки для потреб України, а і для ринків сусідніх країн. У виробничий цикл цього продукту долучені такі суб’єкти ринку: автори, виконавці, концертні організатори, артисти, продюсери, менеджери, музичні видавці, технічні підрядники, артисти балету тощо. І всі вони розраховують на отримання прибутку, а якщо цього не відбувається - втрачають інтерес до його створення або переорієнтовуються на інші ринки, в нашому випадку на музичний ринок РФ. Суб’єкти ринку отримують прибуток через: передачу авторських і/чи суміжних прав в користування; гастрольну діяльність (та корпоративи); надання послуг, в тому числі і посередницьких.

Користувачами цих прав при публічному виконанні і публічному сповіщенні є: організатори гастрольних заходів, телеканали, радіостанції, кафе, бари, ресторани, які використовують музику зі своєю комерційною метою. В більшості випадках дозволи на використання прав надаватись правовласниками, яких десятки тисяч фактично і тому твори просто використовують, хоча використовувати чужу власність в своїх комерційних цілях безкоштовно неможливо ніде в світі, а в Україні можливо!

Український музичний ринок завжди недоотримував кошти від користувачів, але під час пандемії, за відсутності гастрольної діяльності це стало істотно помітніше. Також криза посилюється відсутністю акредитацій організацій колективного управління в двох сферах, що дозволяє по факту телебаченню, радіо не сплачують за користування правами. Важливо врахувати один момент - творці та артисти вимушені надавати дозвіл на безоплатне використання авторських прав, оскільки відсутній цивілізований шлях просування музичного продукту (за виключенням інтернету) і інакше вони будуть виключені з медійного простору, втратять пізнаваність глядачем і не зможуть вести успішну гастрольну діяльність. В Україні традиційно телебачення і радіо далеко не в повному обсязі сплачує за використання прав на музичні твори, користуючись потребую митців.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має ряд повноважень - позбавляти провайдерів програмних послуг ліцензій на ретрансляцію, але вона не застосовує ці повноваження. А легальне використання музики в кафе, барах, ресторанах в порівнянні з сусідньою Польщею, де щільність і кількість населення приблизно така як в нашій країні в п’ять разів менша (!)за Україну 18 000 точок ліцензування проти 100 000. Це означає, що автори і виконавці недоотримують в рази авторську винагороду. Так само і Національна поліція має право накладати штрафи через адмінпротоколи тим закладам, які користуються музикою безкоштовно, але на практиці це не відбувається, хоча це б значно збільшило обсяги зборів.  

Ще більш важливим є питання розподілу зібраних роялті між правовласниками. Сьогодні розподіл здійснюється на підставі звітів користувачів, які не є обов’язковими  за  законом тому частина коштів сплачується без звітів. Кошти, які надійшли без звітів, розподіляються по статистиці кількості ротацій того чи іншого музичного твору на радіостанціях, що теж не у всіх випадках коректно. Вихід з цієї ситуації пропонується через позитивний досвід західних країнах, де кожний музичний твір має свій код і при публічному використанні чи публічному сповіщенні будь-яким користувачем автоматично враховується кількість таких використань правовласнику, що враховується при розподілі зібраних коштів. Цей же принцип і закладався мною при розробці законопроекту «Про музичну індустрію». Але для зміни ситуації на краще потрібна відповідна державна політика, крім напрацювань профспілок і громадських організацій.

Для розвитку  цивілізованого ринку важливим є розгалужена система законодавства, що регулює правові взаємовідносини суб’єктів і визначає правила ринкової гри. В нашій країні має розроблятись і впроваджуватись державна політика. Чи розробляється і впроваджується така політика? Які критерії її ефективності?

Ця сфера не має профільного Закону «Про музичну індустрію», який би її перевів з суспільних відносин в правові, критеріїв ефективності її роботи- наприклад розмір роподіленої авторської винагороди, не має нової редакції Закону «Про гастрольні заходи», який фактично не працює, оскільки більшість статей з нього виключені, тому він потребує нової редакції. Прийняття Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторських прав і (або) суміжних прав» вся міжнародна спільнота вітала в Україні в 2018 р. Це була реформа колективного управління, після впровадження якої в кожній сфері використання прав незалежної комісією на конкурсній основі обирається одна акредитована ОКУ терміном на три роки. Сьогодні не забезпечення державою умов Закону і  відсутність акредитованих ОКУ в двох сферах призводять до порушень економічних прав людини представників цілого ринку. В таких умовах держава не гарантує механізмів захисту прав творців перед  користувачами, які на сьогодні можуть користуватись музичним продуктом безкоштовно. Так, за 2021 р. ринок втратить до 100 млн. грн. За деякими оцінками, телебачення щомісяця не доплачує від 1 млн. грн. Ця ситуація вигідна користувачам. І чим довше ситуація триватиме, тим більше коштів вони не доплатять. Це і є конфлікт інтересів.

 Але наявність економічної конкуренції в державі передбачає рівні економічні можливості всім суб’єктам ринку, дана ситуація іде на користь РФ, яка виграє міждержавну конкуренцію і надає кращі економічні умови українським авторам, які в РФ отримують роялті за використання музичних творів. Про що говорити, якщо всій території України елементарно відсутній концертний зал, який би відповідав сучасним вимогам?

Давайте проаналізуємо, які державні органи чи посадові особи в Україні мають повноваження в цій сфері і як саме вони їх використовують?  Пропоную  розібратись детальніше:

1. МЕРТ (Міністерство економіки) має повноваження щодо розробки і впровадження політики захисту авторських прав. В межах своїх повноважень 17.12.2020 р. провело два акредитаційні конкурси ОКУ, але протягом 8 місяців 2021 р. так і не завершило процес акредитації. У своїх відповідях на численні звернення МЕРТ вказує, що: «Законом не визначено строку для затвердження рішень про акредитацію ОКУ та Мінекономіки зацікавлено у вирішенні спільних питань, але накази не підписані через ведення спільних консультацій з Міністром МКІП Олександром Ткаченко та з усіма зацікавленими сторонами». В даному випадку посадова особа,  яка має повноваження в даній сфері, їх не виконує, а посадова особа МКІП, яка не має повноважень в цій сфері, виходить за межі своїх повноважень, чим порушуються економічні права людини, а саме тисяч авторів в державі Україна.

Після винесення рішення суду зобов’язати завершити акредитацію МЕРТ у відповідає, що готує проекти відповідних наказів для підпису. Але паралельно МЕРТ звернувся з касаційною скаргою і з заявою про зупинення виконання судового рішення від 17.08.21 р., однією з підстав для якої вказується реєстрація народними депутатами України Санченко О. і Потураєвим М. законопроекту № 5572, яким акредитаційні конкурси  визнаються такими, що не відбулися і втрачають чинність відповідні рішень МЕРТ про акредитацію ОКУ. Користувачі, не маючи акредитованої ОКУ,  просто використовують музичний контент безкоштовно, поки тягнеться ця ситуація. А за невиконання рішення суду передбачено кримінльну відповідальність і буде дуже прикро, якщо замість перспективи піти на підвищення діючий Міністр економіки стане фігурантом кримінального провадження за невиконання рішення суду.

2. МКІП (Міністерство культури) має повноваження по розробці і впровадженню державної політики в музичній сфері. На жаль, конкретної політиці в нашвй сфері так і не розроблено. Питання музичного імпорту (особливо щодо виконавців з РФ) на наш ринок, розробка сприятливих умов для залучення інвестицій для музичної індустрії, вирішення питань податкової політики та розгляд і фахове обговорення цих питань та розробленого законопроекту «Про музичну індустрію» для МКІП вбачається другорядним, а першочерговим вбачається проведення медіації в конкурсній процедурі акредитації ОКУ, проведення якої є сферою повноважень іншого міністерства - МЕРТ. Також було створено Раду з розвитку креативної економіки при КМУ, де передбачена група концертної індустрії. На мій погляд, музична індустрія включає в себе  концертну, оскільки музична індустрія створює музичний продукт- музичний твір, пісню, який і використовується під час концерту. Проблематика термінології гостро стоїть на сьогодні і не вирішується, в законодавстві просто відсутні основні терміни, які регулюють сферу. Відсутні навіть терміни концерт, музичний продукт, концертна індустрія, музична індустрія. Тому важливе спільне обговорення цих питань як представниками музичної індустрії, так і концертниками.

3. Комітет ВРУ з питань економічного розвитку. 18.03.21 р.провів круглий стіл щодо вирішення проблеми збору і розподілу винагороди за використання музики за результатами якого було направлено відповідне звернення в МЕРТ, щодо підстав на яких не видаються Накази про акредитацію ОКУ. 4.06.21  Комітет провів комітетські слухання під час карантинних обмежень ( з виділенням залу на 400 осіб) з залученням 50 осіб- представників всіх зацікавлених сторін на тему: “ Розбудова ринку авторських прав в Україні- сучасні виклики захисту прав авторів”. За результатами слухань були надані рекомендації МЕРТ завершити процес акредитації ОКУ до 1.09.21 р. Також був розглянутий законопроект 5572, який невілює суть реформи 2018 р., а тому Комітет рекомендував підтримати інший законопроект 5553. Таким чином, цей Комітет ВРУ продемонстрував, що за бажанням можна ефективно працювати і під час карантинних обмежень.

4. Комітет ВРУ з гуманітарної і інформаційної політики. Ми неодноразово звертались до Голови Комітету Микити Потураєва про необхідність проведення круглого столу для розгляду розробленого законопроекту «Про музичну індустрію», в якому визначені основні терміни та необхідність створення профільного комітету Музичної Індустрії. Комітет так і не знайшов можливості під час пандемії обговорити законопроект, а підкомітет музичної індустрії не змогли створити, оскільки його має очолити  народний депутат О. Санченко, який входить до складу  іншого комітеті ВРУ. В той же час, М. Потураєв та О. Санченко стали авторами законопроекту 5572, яким запропоновано скасувати реформу колективного управління 2018 р. і визнати цим законом, в разі його схвалення, такими що не відбулись акредитаційні конкурси ОКУ. Хоча, на мій професійний погляд, встановлення юридичних фактів є повноваженням судової системи, а не законодавчого органу.

5. Народний депутат О. Санченко неодноразово заявляв (в тому числі і на слуханнях в комітеті ВРУ 4.06.21 р.) про розробку ним законопроекту «Про гастрольну діяльність» (концертну діяльність), як фахівець в концертній індустрії (останнє місце роботи до обрання в ВР - директор з урядових відносин Фестивалю «АТЛАС-ВІКЕНД». Законопроект на сьогодні не зареєстровано, хоча його розробка впорядкувала б концертну діяльність, але народний депутат долучився до розробки законопроекту 5572, що вже згадувався. Цікаво, що в цьому році Фестиваль « АТЛАС-ВІКЕНД» відвідало 600 000 осіб ( як зазначає КМДА). При цьому найдешевший квиток був вартістю 1050 грн., а найдорожчий 6 100 грн., допустимо, що частину квитків роздали безкоштовно, але за публічне виконання музичних творів мало бути сплачно 5 % від вартості проданих квитків, а це міліони гривень (по приблизним оцінкам до 15 млн.), які сплачені не були через не завершення акредитаційного конкурсу.

Звичайно, народні депутати України самі вносять будь-які законодавчі ініціативи, але якщо мова ведеться про розвиток музичної індустрії, то відкриті публічні обговорення з громадськими організаціями таких ініціатив та дотримання законності необхідні для створення чесних правил гри на музичному ринку. Вірю, що всі органи державної влади і народні депутати України прикладуть зусилля і Україна перестане втрачати свої таланти.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи