Запитати в держави: як отримати необхідну інформацію про діяльність державних органів?

Інформаційний запит як інструмент контролю влади в умовах воєнного стану

Більшість журналістських розслідувань та аналітичних досліджень громадських організацій не обходяться без подачі до органів державної влади або місцевого самоврядування запитів на отримання публічної інформації. Кожен громадянин може отримати наявні в публічних інституцій дані, навіть якщо вони безпосередньо не стосуються його особи. Головне, щоб така інформація була наявна в органу влади у готовому вигляді і для її надання не потрібно додатково аналізувати й створювати інформаційний продукт. 

Що таке запит на інформацію?

Відповідно до статті 19  Закону України “Про доступ до публічної інформації”,  запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. 
Запит на інформацію подається у письмовій формі. Зміст формується довільно, однак має містити наступні елементи: 

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Разом з тим, будь-яка особа може подавати запит шляхом заповнення визначених форм, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного органу. У випадку подачі запиту через спеціальну форму на сайтах власноручного підпису до заяви не вимагається. Окрім того, за наявності будь-яких обмежуючих факторів, через які  особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа конкретного органу, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. Важливо наголосити, що запитувачу інформації не потрібно вказувати, з якою метою він витребовує ті чи інші дані. 

Запит на публічну інформацію та звернення громадян: в чому різниця?  

Досить часто громадяни плутають ці два способи комунікації з органами влади. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Інакше кажучи, звернення — це прохання вчинити дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах, тоді як запит — прохання надати  певну інформацію, яка є публічною. Публічна інформація - це задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання державними структурами своїх обов'язків. Йдеться про дуже широке коло даних, від розміру отриманої посадовцями заробітної плати та нарахованих премій - до відомостей про здійснені закупівлі, укладені договори тощо. 

На що вам не дадуть відповідь?

Очевидно, існує інформація, доступ до якої є обмеженим та не може бути наданим на підставі запиту. 

Інформація з обмеженим доступом поділяється на:

• конфіденційну інформацію 

• таємну інформацію 

• службову інформацію

Обмеження доступу до таких відомостей зазвичай пов’язане з захистом персональних даних третіх осіб, питаннями національної безпеки тощо.  Однак такі питання, як: 

• розпорядження  та використання бюджетних коштів, 

• здійснення закупівлі, послуг за державний кошт, 

• користування комунальним майном, 

• наявність у фізичних осіб податкового боргу

• стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень не належать до категорії інформації з обмеженим доступом. 

Таємною є інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. 

Хоч інформацію, яка зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, не віднесено до державної таємниці, вона підпадає під категорію “службової”, тому також має обмежений доступ.

Чи треба платити за публічну інформацію та як швидко можна її отримати? 

Інформація на запит надається безкоштовно. Однак  запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, коли задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок.
Загалом відповідь на запит надається розпорядником інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Якщо запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтоване в запиті).

Але якщо для надання відповіді необхідно зібрати великий обсяг наявних даних, виокремити інформацію зі значного масиву, то строк розгляду запиту може бути продовжений до 20 робочих днів. 

Що змінилося після запровадження воєнного стану? 

Зважаючи на те, що доступ до публічної інформації може бути обмежено законодавством під час дії воєнного стану, певні категорії інформації тепер можна віднести до інформації з обмеженим доступом. Наприклад, ч. 4 ст. 5 Закону «Про основи національного спротиву» встановлює, що «інформація про форми, методи і засоби виконання завдань руху опору, про взаємодію Сил спеціальних операцій Збройних Сил України з іншими силами і засобами руху опору належить до таємної інформації та підлягає віднесенню у встановленому законом порядку до державної таємниці». У ч. 10 ст. 9 Закону «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що у період дії воєнного стану органи місцевого самоврядування, військово-цивільні адміністрації та інші органи можуть не оприлюднювати інформацію  або оприлюднювати її з порушенням строку. 

Загалом воєнний стан не позбавляє осіб права на доступ до публічної інформації, а обмеження доступу до неї здійснюється виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку (стаття 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Для того, аби розуміти, чи зловживають публічні інституції умовами воєнного стану для уникнення надання інформації, чи мають об’єктивні підстави, потрібно пам’ятати: відстрочка застосовується за умови настання обставин  непереборної сили (перешкод, через які розпорядник фізично не має можливості надати запитувану інформацію у передбачений законом строк).  Відстрочка застосовується до моменту, поки ці обставини не будуть усунуті. Зважаючи на те, що воєнний стан не є обставиною непереборної сили, ненадання відповіді на інформаційний запит до кінця воєнного стану є необґрунтованим та не може застосовуватися органом для уникнення відповіді запитувачу. 

Що робити, якщо держава вам відмовила? 

Один із найбільш медійних прикладів протистояння державного органу та громадської організації щодо надання публічної інформації - кейс аналітиків проєкту Trap Agressor. У жовтні 2022 року аналітики звернулися до одного з державних органів із запитом, у якому просили надати перелік російських і білоруських активів, які були арештовані та передані до цього державного органу після повномасштабного вторгнення, а також суму, що надійшла до державного бюджету від управління цими активами. Надати інформацію по суті запиту в органі відмовились, при цьому зазначивши, що збір таких даних “вимагає значних інтелектуальних зусиль” від співробітників. 

Своєю чергою, аналітики звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення працівниками державного органу своїх прав на отримання публічної інформації. 

Уповноважений відкрив провадження на співробітників органу, що змусило державний орган змінити позицію й надати запитувану інформацію представникам Trap Agressor. 
Крім того, все частіше у випадках спроб уникнення надання інформації, суд стає на сторону запитувача. До прикладу, чернівецький окружний адміністративний суд визнав протиправними дії комунального підприємства "Чернівецьке тролейбусне управління”, яке відмовилося надати публічну інформацію журналістам хмельницького видання Жар.Info щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті на території Чернівецької міської територіальної громади. 

Інформаційний запит як інструмент контролю влади 

Будь-який громадянин може запитувати інформацію для контролю за виконанням органами влади своїх обов’язків, законністю та доцільністю використання бюджетних коштів, прийняття рішень тощо. 

Наприклад для того, щоб дізнатися заробітну плату державних службовців або ж працівників державних підприємств. Для коментарів компетентних структур щодо скандальних ситуацій, як от резонансні випадки фізичного насильства над дітьми. Роз’яснення щодо вирішення конфліктних мовних ситуацій також може бути надано через запит. 

Словом, публічна влада має відповідати громадянам на питання про свою роботу та її результати (крім чіткого кола визначених законом питань). Якщо ж органи безпідставно відмовляються це робити, помічними для громадян стануть інші державні інституції, насамперед омбудсман та суди.