Тасування бюджету 2015: креативні новаторства та розводки Уряду

Судячи з усього, цей Закон матиме важливе значення і в 2016 році, оскільки політ-конкуренція напередодні виборів швидше за все ускладнить процес голосування кошторису на 2016 рік.

Отже, згідно з запропонованими змінами збільшується дохідна частина державного бюджету на понад 14 млрд грн та пропонуються до затвердження на рівні 516,571 млрд грн (попередня редакція — 502,25 млрд грн).

Видатки бюджету збільшено пропорційно на суму 14,4 млрд грн та заплановано до затвердження в сумі 581,351 млрд грн (чинна редакція – 567,008 млрд грн).

Для населення основне значення, на перший погляд, матимуть зміни, які пропонується внести до статті 8, якою встановлюється з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 1378 грн, у погодинному — 8,29 грн.

Про те, що це підвищення мало вплине на благополуччя українців, «Публічний аудит» зазначав у попередніх дослідженнях. Нагадаємо тільки, що фактичний рівень інфляції у 2014 році був на рівні 24,9 %, а прогнозний рівень інфляції на 2015 рік — 46 %, у порівнянні з 2014 роком.

Таким чином, купівельна спроможність гривні, у порівнянні з початком 2014 року, з урахуванням інфляції за два роки, за офіційною статистикою знизилася на 83 %.

Тобто, Кабінет Міністрів України цим підвищенням вирішив компенсувати тільки 13 % із 83 %. Стосовно решти, то 70 % ставка робиться на кмітливість українців. В абсолютних цифрах 13% — 160 грн (компенсуються підвищенням мінімалки), 70 % —843 грн, шукайте самі!

Поряд з цим запропонований Законопроект має інші, ще більш важливі положення, на яких увага громадськості на сьогодні не акцентується.

Насамперед ідеться про норми, якими пропонується доповнити Закон «Про Державний бюджет на 2015 рік», тобто такі, яких раніше цей Закон не містив.

Тарифні компенсації

Перша з них – стаття 32, яку викладено так, дослівно:

Установити, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі  для зручності — комунальні послуги), яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду Державного бюджету України за рахунок надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток та податку на додану вартість, що сплачуєтьсяпідприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення; та нараховані суми податку на прибуток та податку на додану вартість таких підприємств, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що мається на увазі? Є умовна сума (офіційно вона не оприлюднена та достеменно не відома – так само, як і період, за який вона виникла), яку бюджет України повинен компенсувати виробникам комунальних послуг, за, начебто, те, що вони надавали свої послуги в збиток. Тобто, за ціною, що менша за собівартість. 

У той самий час підприємства-надавачі комунальних послуг мають заборгованість перед бюджетом щодо сплати податків (в основному ПДВ), які, виходячи з особливостей продукту, що вони виробляють, сплачує кінцевий споживач — населення, промислові споживачі, бюджетні установи. 

Через збільшення цього року тарифів на комунальні послуги, підвищилися й податкові надходження від споживачів до бюджету (у зв’язку зі збільшенням бази оподаткування). За рахунок нових податкових надходжень, тобто, фактично за рахунок того, що споживач платить більше, буде погашатися ця надумана заборгованість. 

Нагадаємо, сума таких компенсацій надавачам комунальних послуг на 2015 рік була затверджена в обсязі 2, 9 млрд грн. Поряд з цим у пояснювальній записці до Законопроекту, який опрацьовується, зазначається, що в зв’язку з введенням у дію з 01.07.2015 електронних рахунків із адміністрування податку на додану вартість та спрямуванням цього податку до загального фонду пропонується збільшити видатки за бюджетною програмою КПКВК 2 7 6 1 5 2 0 на 2 700 000 тис. гривень.

Відповідно, вносяться зміни до додатку № 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а саме: до його видаткової частини, в якій розмір компенсацій надавачам комунальних послуг пропонується до затвердження в розмірі вже 5,6 млрд грн, із них 800 млн – за рахунок коштів спецфонду, і 4,8 – за рахунок загального фонду бюджету. 

У тій же ж пояснювальній записці зазначається, що, за інформацією Державної фіскальної служби, станом на 01.07.2015 податковий борг за підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей підприємствам, які надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та підприємствам централізованого водопостачання й водовідведення становить 5,6 млрд грн. 

Тобто, ймовірно, Кабінет Міністрів планує, що цю заборгованість буде погашено в поточному році і, як наслідок, споживачі комунальних послуг (фактично, як ми зазначали вище, саме вони сплачують податки з тарифів) профінансують виплату боргів підприємствам-монополістам. 

Здавалося б, у цьому році розрахуємося і питання зніметься, але не все так безхмарно. Нагадаємо, що ця норма зародилася та знайшла своє відображення в Законі неспроста.

Верховна Рада України влітку цього року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», у прикінцевих та перехідних положеннях якого містилася норма, якою Кабінету Міністрів України доручалося до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг із централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування до 1 січня 2016 року.

Ця норма передбачає виконання повного розрахунку компенсацій за рахунок державного бюджету на користь надавачів послуг. Поряд з цим розрахунок видатків для проведення таких розрахунків  на момент прийняття законопроекту був відсутній. Період розрахунку заборгованості також. Натомість у пояснювальній записці зазначалося, що реалізація Закону не потребує додаткових витрат з держбюджету. Як бачимо сьогодні, це твердження не відповідало дійсності.

Важливо інше – суми компенсацій необхідно враховувати тепер не тільки у бюджеті 2015 року, а й при формуванні видаткової частини державного та місцевих бюджетів на 2016–2017 роки. 

Як висновок можна припустити, що нарахована до компенсацій загальна сума явно перевищує 5,6 млрд грн податкового боргу підприємств-надавачів комунальних послуг, про які йшлося вище. Адже такі компенсації проводитимуться протягом наступних двох років. 

На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» суб’єкт права законодавчої ініціативи не давав визначення джерел такого відшкодування, а також не окреслював приблизний перелік заходів, які будуть вжиті для досягнення.

У поточних змінах до державного бюджету на 2015 рік це питання розкрито. Так, частина друга статті 32 деталізує інші джерела надходження коштів на вказані цілі:

«Дозволити Кабінету Міністрів України залучати як джерела перерахування цієї субвенції надходження від підприємств, визначених частиною першою цієї статті, розстрочених та відстрочених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податковий борг, в тому числі реструктуризований або розстрочений (відстрочений), з акцизного податку, заборгованості, в тому числі реструктуризованої або розстроченої (відстроченої), із сплати дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, заборгованості за зобов’язаннями перед державою за позиками, наданими міжнародними фінансовими установами на впровадження проекту “Розвиток міської інфраструктури” та проекту “Водопостачання та каналізація міста Львова”».

Що ж виходить? Для того щоб розрахуватися з підприємствами, які належать олігархічним кланам, тобто надавши їм кошти, які є нічим іншим, як надприбутком (тільки наївні можуть припускати, що монополісти працювали увесь цей період у збиток і при цьому продовжували брати участь у приватизації таких неприбуткових підприємств-надавачів комунальних послуг), держава планує скерувати на це доходи, отримані  від погашення заборгованості державних підприємств зі сплати дивідендів, частини чистого прибутку тощо. Тобто, монополісти отримають ці компенсації за рахунок діяльності державних підприємств. 

Таким чином, запропоновані зміни та їх подальше відображення в бюджетах 2016–2017 років фактично означатимуть, що державні компанії увесь цей період працюватимуть не в інтересах України, а на монополістів. 

Як ми зазначали, загальна сума компенсацій, яка повинна бути виплачена до 2017 року, станом на сьогодні офіційно не оприлюднена. Поряд з цим міністр фінансів України Наталія Яресько в одному з інтерв’ю зазначила, що за дорученням Прем’єр-міністра України до кінця року має бути проведена робота з реструктуризації податкового боргу. До цього списку з двадцяти компаній включено НАЕК «Енергоатом», вугільні підприємства, які до кінця серпня повинні подати фінплани щодо реструктуризації, а також сплати податку до кінця року.

Отже, все, що споживачі начебто не доплатили в попередні роки, вони заплатять протягом наступних двох, а якщо й цього не вистачить, на монополістів працюватимуть усі державні підприємства.

Самодостатні бюджетники

Крім цього, проектом Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» пропонується доповнити положення Закону статтею 33, яка дозволить органам влади здійснювати підвищення заробітної плати понад розміри, визначені відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, за рахунок та в межах власних коштів із урахуванням прийнятих рішень станом на 1 вересня 2015 року та можливостей, наданих статтею 101 Бюджетного кодексу України».

Статтею 13 Бюджетного кодексу України дається визначення поняття власних коштів бюджетних установ, до яких належать:

Також Бюджетний кодекс чітко визначає, на які цілі використовуються  «власні надходження бюджетних установ». Серед них – покриття безпосередніх витрат, пов’язаних із організацією та наданням послуг; утримання, облаштування, ремонт та придбання майна; ремонт, модернізація чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних із організацією збирання і транспортуванням відходів і брухту; господарські потреби, включаючи оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Зазвичай власні надходження бюджетних установ зараховуються до спецфонду місцевого чи загального бюджету. Так, за чинним на сьогодні бюджетом доходи за статтею власні надходження бюджетних установ визначено в сумі 18 471 млрд грн.

Відповідно до запропонованих Урядом змін, обсяг надходжень зменшено на 2,5 млн грн та запропоновано до затвердження на рівні 18,469 млрд грн. Із них 18,354 млрд грн – це плата за послуги, які надаються бюджетними установами (тобто, перша підгрупа, про яку йшлося вище). Усі ці кошти віднесено до спецфонду бюджету.

Тепер щодо фінансування видатків за рахунок коштів спецфонду. До прикладу, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку взагалі станом на сьогодні не передбачені видатки за спеціальним фондом бюджету.

У Державної виконавчій служби видатки за спецфондом становлять станом на сьогодні 10,15 млн грн, із них  700 тис. грн – на оплату праці, а 502 тис. грн – на оплату комунальних послуг (у запропонованих Урядом змінах обсяг видатків не змінився).

У той же час у ДФС загальні видатки за спецфондом визначені в сумі 917,7 млн грн, із них на оплату праці – 1,52 млн грн, 1,33 млн грн – на оплату комунальних послуг. Решта ж коштів – 912,7 млн грн – має бути витрачена на керівництво та управління у сфері фіскальної політики; на підвищення кваліфікації у сфері фіскальної політики – 4,95 млн (під виготовлення марок акцизного податку, управління об’єктами інфраструктури Державної фіскальної служби України, розбудову митного кордону, забезпечення функціонування та розвитку автоматизованої інформаційно-аналітичної системи Державної фіскальної служби України).  Обсяги видатків у запропонованих Урядом змінах не піддавалися корекції.

Із викладеного вбачається: хоча формально Кабінет Міністрів і пропонує спрямовувати власні надходження на виплату заробітної платні, але  про це варто було б говорити, якби збільшився їх обсяг, а ми ж, навпаки, загалом за бюджетом бачимо їх скорочення. Відповідно, вивільненні кошти,  які можна було б використати на такі цілі, відсутні.

Варто також врахувати, що заплановані видатки за спецфондом мають цільове призначення – відповідно, при відсутності збільшення надходжень перерозподіл коштів в існуючих межах призведе до недофінансування інших статей видатків за спецфондом, наприклад, банального недофінансування придбання канцелярських приладів, поліграфічної продукції, придбання бланків, надбання активів, невиконання ремонтних робіт, заходів із підвищення кваліфікації та навчання, недофінансування модернізацій тощо.

Зважаючи на те, що кошториси бюджетних установ погоджені, видатки за спецфондом розподілені, а до закінчення бюджетного року залишається 1 квартал, найімовірніше, наявність такої норми в цьому році не вплине на зростання заробітних плат працівників органів державної влади.

Поряд з цим, очевидно, в пресі Уряд  подаватиме цю ініціативу дуже гучно з притаманним йому пафосом, на кшталт: «Ми дали можливість заробляти і за рахунок цього підвищувати зарплату. Все у Ваших руках – працюйте та заробляйте більше».