Щотижневий аналітичний огляд діяльності влади. Цього тижня говоримо про: борги НАК «Нафтогаз України», кризу в енергетичному секторі, відшкодування ПДВ та початок пенсійної реформи. Окрім того, оцінюємо корисність для економіки та іміджу країни висловлюван
Цього тижня Національний банк України опублікував офіційний текст Листа про наміри України від 21.07.15, адресованого МВФ, разом з оновленнями до Меморандуму про економічну і фінансову співпрацю.
Документ такого типу вперше за новітню історію України оприлюднюється державними органами українською мовою, за що від імені громадськості висловлюємо вдячність – наші звернення почуто.
Зважаючи на те, що вказаним документом, як і раніше, значну увагу приділено питанню скорочення державних витрат у галузі енергетики, «Публічний аудит» вирішив розпочати тижневий огляд саме з цього питання.
Ситуацію на ринку електроенергії ми проаналізували цього тижня в окремій публікації, тому зараз приділимо увагу газовому монополісту.
Минулого року відповідно до програми співпраці України та МФВ при плановому дефіциті НАК «Нафтогаз України» в 4,3 % ВВП реальний дефіцит становив 5,7 % ВВП. Оскільки в 2014 році ВВП України був рівнозначний 1,535 млрд грн, показник дефіциту компанії, відповідно, – близько 87 млрд грн.
У свою чергу Президент України цього тижня в ході інтерв’ю австрійському Kurier повідомив, що завдяки приведенню цін на природний газ для населення до ринкових владі вдалося скоротити дефіцит зі 150 млрд до 30 млрд грн.
Чи так це насправді?
Відповідно до відомостей ПАТ «Укртрансгаз» станом на 3 серпня у підземних газових сховищах зберігалося 13 млрд куб. м газу, за 7 місяців цього року запаси поповнилися на 5,4 млрд куб. м, у тому числі протягом липня – на 1,0 млрд куб. м.
Зі слів голови НАК «Нафтогаз України», на кінець жовтня 2015 року компанія планувала вийти на 19 млрд куб. м газу для забезпечення транзиту до ЄС та стабільного перебігу опалювального сезону.
Таким чином, при збереженні поточної динаміки закачування максимум, якого вдасться досягти, становитиме 16 млрд куб. м.
Фактично мова йде про те, що на сьогодні у сфері як електроенергетики, так і в газовій, склалася кризова ситуація, що ставить під загрозу перебіг опалювального сезону.
Причина цього – банальна відсутність коштів для імпорту та закачування газу.
Як ми вже зазначали раніше, Кабінет Міністрів України на початку літа ухвалив рішення про надання НАК «Нафтогаз України» гарантій під зовнішні запозичення на суму в $ 1 млрд.
Під ці гарантії Європейський банк реконструкції і розвитку прокредитував НАК «Нафтогаз України» на суму $ 300 млн.
Залучення решти кредитних коштів відповідно до проекту Фінансового плану НАК на 2015 рік «остаточно не вирішено, існує суттєва невизначеність, обумовлена низькими кредитними рейтингами України на міжнародних фінансових ринках».
Простіше кажучи, гарантії Уряду не є гарантією повернення коштів кредиторів – як наслідок, міжнародні фінансові інституції не вкладають кошти та не надають позики українським компаніям.
Проектом фінансового плану НАК «Нафтогаз України» на 2015 рік заплановано надходження коштів у сумі 167,9 млрд грн, а витрати – на рівні 261,4 млрд грн, із яких 41,5 млрд грн мають піти на погашення кредитів.
Знову ж таки, відповідно до проекту Фінансового плану НАКу дефіцит власних коштів за результатами року очікується на рівні 91,3 млрд грн, із яких з державного бюджету заплановано компенсувати 32,6 млрд грн.
Найімовірніше, саме цю суму мав на увазі Петро Олексійович Порошенко, коли говорив про плановий дефіцит НАК «Нафтогаз України», якого досягнуто внаслідок «позитивного» впровадження реформ.
Поряд з цим, зважаючи на викладене вище, ми з вами бачимо, що інші механізми подолання дефіциту компанії не реалізовуються.
Отже, кінцевий дефіцит НАК «Нафтогаз України» на кінець року, який компенсовується за рахунок державного бюджету, перевищить прогнозний показник МВФ у 3,1 % ВВП.
Більше того, в попередніх розділах ми проаналізували складнощі з залученням інвестицій на зовнішніх ринках.
Однак існує внутрішній ринок запозичень та розрахунків споживачів, який не враховує потенційне збільшення відсотка неплатежів.
Більше того, варто врахувати, що з часом, за рік-два, від послуг НАК «Нафтогаз України» як постачальника газу відмовляться промислові споживачі, які є сумлінними платниками, оскільки цього вимагають норми Закону України «Про ринок природного газу». Також це буде викликано приходом на наш ринок іноземних трейдерів – перші кроки до цього зроблено минулого тижня шляхом проведення електронного аукціону форвардними контрактами на постачання газу в серпні 2015 року.
Тобто, обсяг виручки, а відповідно й прибутку НАКу від реалізації продукції, яка на 2015 рік запланована в сумі 117 млрд грн, буде зменшуватися.
Єдині, хто не зможе відмовитися від його послуг в силу об’єктивних причин, – населення України, яке й нестиме тягар розрахунків за кредитними зобов’язаннями компанії.
Варто розуміти, що тарифи, які тепер діють для населення, покликані в короткі терміни погасити борги НАКу, а ніяк не відповідають собівартості вартості того товару, який оплачується.
Яким Уряд бачить вихід із ситуації з дефіцитом коштів компанії?
Відповідь простежується, в тому числі, в оновленій програмі співпраці з МВФ, відповідно до якої витрати України на покриття населенню різниці в тарифах на газ, тепло й електроенергію в 2016 році становитимуть 43 млрд грн (1,9 % ВВП), у 2017 році витрати збільшаться до 61,3 млрд грн (2,4 % ВВП).
Чому, на Вашу думку, спрощено порядок надання субсидій населенню та взагалі активно інтенсифікується цей процес під лозунгом «Ви тільки зверніться»? Усе дуже просто – докапіталізовувати НАК напряму з бюджету так, як це робилося в минулому році, Уряд не може (діють обмеження МВФ), однак здійснювати перерахунок з того ж бюджету для компенсації субсидій можна.
На підтвердження цього пригадаймо слова прем’єр-міністра Арсенія Яценюка під час засідання Антикризового енергетичного штабу 3 серпня, що Кабінет Міністрів перейшов на щотижневий режим контролю за наданням субсидій та наголосив, що вже звернувся в правоохоронні органи з проханням розпочати кримінальні розслідування випадків зриву програми надання субсидій.
Кроки на шляху до реструктуризації
Державний Ощадний банк, що входить до групи найбільших, домовився з кредиторами про реструктуризацію зовнішніх боргів на $ 1,3 млрд.
Так, єврооблігації з погашенням 10 березня 2016 на $ 700 млн із купоном 8,25 % річних будуть обмінюватися на облігації з погашенням 10 березня 2023 року з купоном в 9,375% річних. 60 % від основної суми боргу мають бути виплачені 10 березня 2019 року, а сума, що залишилася – 8-ма рівними піврічними частинами.
Єврооблігації з датою погашення 20 березня 2018 року на $ 500 млн із купоном 8,875% річних будуть обміняні на облігації з погашенням 20 березня 2025 року і купоном 9,625 % річних.
Їхні власники отримають 50 % від основної суми боргу 20 березня 2020, а решту суми – 10-ма рівними піврічними траншами.
Резюме таке: списання суми боргу, на якому з-поміж іншого наполягали представники Міністерства фінансів України не відбулося, купонний дохід збільшено. Звісно, сам факт реструктуризації є етапом виконання зобов’язань України перед МВФ, але при цьому хочеться пригадати інше повідомлення Ощадбанку, оприлюднене на цьому тижні: «Заборгованість Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за кредитами перед державним Ощадбанком становить 20 млрд гривень». При всій плачевній ситуації з фінансовим становищем самої компанії її заборгованість перед державним банком у розмірі близько $ 900 млн також є фактором, який визначає необхідність проведення реструктуризації боргів фінансової установи.
Стосовно самого боргу компанії, то, зі слів очільника Ощадбанку, наразі триває переговорний процес щодо його реструктуризації, пролонгації погашення.
Ось так одна компанія з видатками, еквівалентними 15% ВВП країни, своєю діяльністю поглинає значну частину державного бюджету. Очікуваний розвиток – історія з Вертикально інтегрованою нафтовою компанією, а анонсувалося все з точністю до навпаки.
Нагадаємо, що декілька тижнів тому очільник Уряду виступив за створення єдиної Вертикально інтегрованої об’єднаної нафтової компанії України, до якої входили б компанії «Укртранснафта», «Укрнафта» та «Укртатнафта».
Таке рішення, за словами прем’єра, сприяло б зменшенню енергонезалежності: «Ми зменшимо обсяги імпорту продукту, ми збільшимо українську економіку, тому що будемо переробляти власну нафту на своєму заводі, який частково належить державі».
Була озвучена пропозиція вивести її на міжнародну біржу. «В ідеалі у держави і міноритаріїв має залишитися по 25 % акцій нової компанії», – стверджував він.
Цього тижня ми отримали новий, не скажемо, що несподіваний, вектор розвитку теми.
Директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» повідомив: «Зробити так, щоб акціонери майже з рівними частками не конфліктували у своєму бажанні впливати на операційну діяльність компанії, практично неможливо… Якщо це вдасться, корпорація буде працювати нормально. Якщо ні, напевно, державі краще приватизувати свої нафтоактиви», – сказав Вітренко.
50% + 1 акція «Укрнафти» належить державній компанії НАК «Нафтогаз України», а 42% акцій контролює група «Приват», яка також володіє часткою в «Укртатнафті» (переробка нафти) та контролює фактично всі НПЗ України. За таких умов, мабуть, і сам Вітренко, не вірить в те, що приватні акціонери не намагатимуться впливати на діяльність «Укрнафти».
Тому загалом, чого й варто було очікувати, перелік об’єктів приватизації скоро розшириться – завдяки, цитуючи прем’єр-міністра, «активів вартістю в десятки мільярдів гривень, які можуть покращити ситуацію з посівною та енергозалежністю».
Початок пенсійної реформи
У попередніх оглядах ми вже зазначали, що восени 2015 року основні кроки в напрямі до реформування стосуватимуться соціальних питань. Очікуємо нові Трудовий кодекс України, закони про пенсійне забезпечення, накопичувальну систему страхування тощо.
Значну увагу цьому питанню приділено і в оновлених умовах Меморандуму про економічну і фінансову співпрацю України та МВФ.
Лейтмотив – зменшення пенсійних видатків має бути закладено в бюджеті 2016 року. Досягнути цього бачиться за можливе шляхом скасування спеціальних пенсій, запровадження суворіших правил дострокового виходу на пенсію.
Такі заходи разом із контролем за рухом капіталу фізичних осіб, на думку влади, сприятимуть покращенню стану сплати пенсійних внесків. Додатково накопичені за рахунок таких кроків кошти повинні сформувати простір для запровадження накопичувальної системи страхування.
Спрямовані на це заходи є структурним маяком виконання програми співпраці з МВФ, який повинен бути виконаний Верховною Радою України до грудня 2015 року.
Розпочав реалізовувати цю концепцію Кабінет Міністрів України, який постановою №529 від 29.07.15 збільшив стаж, необхідний для виходу на пенсію співробітникам освіти, охорони здоров’я та соціального захисту, на 5 років – до 30 років із 1 квітня 2024 року.
Постановою передбачено, що пенсії за вислугу років співробітникам освіти, охорони здоров’я та соцзахисту (співробітники інтернатних закладів та медичних відділів протезних підприємств) встановлюються за наявності спеціального стажу станом на 1 квітня 2015 року не менше, ніж 25 років.
Після 1 квітня стаж, який необхідний для отримання пенсії, збільшується на 6 місяців щороку, поки з 1 квітня 2024 року не досягне 30 років.
Кабінет Міністрів України
Держава всіма можливими способами намагається збільшити обсяг активів та операційних коштів державних банків, оскільки можливості їх самостійної докапіталізації вичерпалися.
Так, постановою Кабміну від 29 липня 2015 р. № 538 затверджено перелік банків, отримання фінансової гарантії яких надає право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість платникам такого податку.
У вказаній постанові визначається, що відповідно до абзацу першого підпункту 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортноімпортний банк України», ПАТ «Укргазбанк» віднесено до переліку банків, отримання фінансової гарантії яких надає право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість платникам такого податку.
Підпункт 200.19.3 пункту 200.19 статті 200 Податкового кодексу обумовлює критерії, яким повинні відповідати юрособи, що мають право на автоматичне відшкодування ПДВ, якими можуть бути підприємства, які мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких втричі перевищує суму податку, заявлену до відшкодування. Також ідеться про осіб, які здійснюють інвестиції в необоротні активи в розмірах не менше, ніж 3 млн грн за останні 12 місяців.
Як стверджує екс-заступник міністра фінансів України Фудашкін, «По-перше, якщо за сумлінність і платоспроможність компанії, яка заявила на відшкодування ПДВ, готовий поручитися банк своїми грошима, то немає необхідності місяцями перевіряти кожну заявку на відшкодування, це можна робити раз на кілька років.
По-друге, мета ПДВ-гарантій ? «максимально зменшити ризик шахрайства при відшкодуванні ПДВ: так, якщо компанія отримає відшкодування без попередньої перевірки, а в подальшому буде виявлено, що права на таке відшкодування не було, то фінансових ризиків у бюджету немає, зобов’язання гарантовані банком».
Банківська діяльність у будь-якому випадку передбачає отримання прибутку. Припустімо, клієнт банку має підстави для отримання бюджетного відшкодування в спосіб, визначений постановою. Його обслуговуючий банк гарантує власними коштами перед державним бюджетом в особі Міністерства фінансів України те, що ці підстави в клієнта є обґрунтованими, законними і т. ін. Клієнт отримує відшкодування, здійснюється перевірка, яка підтверджує законність відшкодування. Гарантія втрачає юридичну силу. У чому інтерес банку? Комісії за рахунок клієнта? Якщо так, то в якому розмірі? І взагалі, навіщо клієнтові, який має законні підстави для відшкодування, використовувати цей механізм, навіщо йому віддавати частину власних коштів банку? Крім випадку, якщо процес умисно гальмується державою, а клієнту потрібні обігові кошти.
Разом з тим можлива й інша ситуація, яка вже є корупційною складовою, коли за результатами перевірки виявиться, що відшкодування здійснене незаконно.
За таких умов, формально, державний банк повинен компенсувати витрати бюджету за рахунок власних коштів, враховуючи те, що державні банки є, крім іншого, власниками ОВДП. Таке повернення може бути проведене шляхом зарахування зобов’язань, а банк у подальшому намагатиметься в судовому порядку стягнути кошти з суб’єкта господарювання, який випадково збанкрутує до того часу.
Таким чином, запровадження зазначеного механізму містить у собі ризики для системи державних банків; сумлінні підприємства задля отримання такої гарантії вимушені будуть переходити на обслуговування до державних банків, чим фактично держава створила неконкурентний механізм поповнення обігових коштів цих фінустанов.
Прем’єр-міністр України
Вперше з часів започаткування рубрики окремий розділ ми вирішили присвятити очільнику Уряду.
Якщо врахувати світову практику, офіційні висловлювання керівників виконавчої гілки влади мають вагоме значення для міжнародних рейтингів країни, впливають на стан внутрішніх ринків, дають сигнали для економіки, тощо. Як би не було, посадові особи такого рівня — це обличчя нації. Погляньмо в дзеркало:
1. Кримінальне провадження щодо компанії «Центренерго» за ухилення від сплати податків – це перший важливий крок. Далі необхідна відповідна перевірка інших державних компаній, які працюють через конвертаційні центри, їх керівників і тих, хто призначав цих керівників державних компаній, – наголосив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на засіданні Уряду в середу, 5 серпня.
«Через чотири податкові ями відмивалися кошти. Нами доведено це, і зараз тривають експертизи, і ми доводимо вину конкретних осіб, хто був причетний до такої схеми».
Глава Уряду наголосив на необхідності визначити «ключові компанії, починаючи з «Укрзалізниці» і закінчуючи «Енергоатомом» і іншими державними компаніями, де найбільші обороти»: «Схема у них проста і зрозуміла – працюють через конвертаційні центри, ухиляються від сплати податків і вимивають державні гроші з державних компаній».
Арсеній Яценюк доручив створити «спільну групу» щодо таких державних компаній та спільно з Департаментом боротьби з «відмиванням» доходів здійснити перевірку стосовно цих державних компаній: «Ми обов’язково знайдемо остаточну фірму, яка безпосередньо займається конвертуванням, вимиває гроші, і тоді ми вийдемо як на організаторів, так і на виконавців».
З цього приводу хочеться зауважити, що якби податкові ями були в першій ланці господарських операцій і їх статус справді був би доведеним, службовим особам «Центренерго», які укладали контракти з ними, вже було б повідомлено про підозру, – якщо не за ст. 212 КК України, то принаймні за одним зі злочинів у сфері службової діяльності, передбачених статтями 364, 365, 366 КК України.
Насправді ж, очевидно, має місце ситуація, за якої один із постачальників «Центренерго» через дві-три ланки мав у ланцюгу господарських операцій згадану податкову яму.
У цьому немає нічого надзвичайного для української економіки, в якій доля фіктивного податкового кредиту становить до 30 % ВВП.
Усі ці схеми давно відомі працівникам ДФС, жодного контрагента, який би працював за держзамовленням та не використовував послуги конверт-центрів немає і не було. Хоча б у силу того, що відкати беруть готівкою. Тому потреби в створенні додаткових спільних груп немає.
А ось чому сьогодні це питання особливо актуальне стосовно «Центренерго»?
Відповідь проста – чим більше таких ризиків озвучить Яценюк, тим меншою буде ціна підприємства при приватизації. Прем’єр, який мав би бути зацікавлений у наповненні за рахунок приватизації державного бюджету, умисно робить так, щоб зменшити суми офіційних надходжень від неї.
Крім того, результатами позапланової перевірки «Центренерго» за взаємовідносинами з цими контрагентами має стати податкове повідомлення рішення про донарахування зобов’язань зі сплати ПДВ підприємством.
2. Заарештовані Урядом України $ 1,5 млрд оточення Януковича та рахунки судді Вищого господарського суду досі не конфісковані: «Це відповідальність Генеральної прокуратури і всієї судової системи країни. Ми повинні разом боротися з корупцією», – підкреслив Глава Уряду України.
«1,5 мільярда доларів, які арештовані, але не конфісковані, могли би зараз піти до державного бюджету для того, щоби збільшити соціальні стандарти, збільшити заробітні платні, будувати нові школи, лікарні і дороги», – заначив він.
Арсеній Яценюк також наголосив, що у вересні Парламент України повинен проголосувати за закон, «який дає можливість конфісковувати і продавати активи корупційних чиновників, – так, як це робиться в Європі і Сполучених Штатах Америки».
Якщо коротко, то Уряд навіть теоретично не може самостійно щось арештувати.
Арешту підлягає майно, здобуте незаконним шляхом, або яке є знаряддям вчинення кримінально-караного діяння. Подальшу юридичну долю арештованих цінностей визначає суд, виносячи рішення у провадженні, справі в цілому.
Більше того, таке рішення має пройти стадії оскарження, і тільки після цього на підставі договорів про співпрацю відповідних держав можна звертатися до країни, в якій цей актив перебуває, з документами щодо виконання рішення.
