Неконкретність обвинувачення, як підстава для повернення обвинувального акту

Така стадія кримінального провадження, як досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Така стадія кримінального провадження, як досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і частіше за все закінчується направленням до суду обвинувального акта.

Обвинувальний акт – це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного та юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Згідно вимог ч.4.ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, зокрема має містити, викладання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статей закону України про кримінальну відповідальність, та формування обвинувачення.

Відповідно до п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

На практиці, дуже часто виникає питання, що формулювання обвинувачення є неконкретним.  Оскільки обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому кодексом, останнє повинно бути конкретним і особа має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Обов’язок перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд згідно п.3.ч.3 ст.314 КПК України має право у підготовчому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору.

Поширеною практикою сторони обвинувачення, є те що прокурор підсумовуючи обвинувачення, цитує норми особливої частини кримінального кодексу із зазначенням відповідних статей, а при формулюванні обвинувачення наводить обставини вчиненого злочину, які не відповідають диспозиції інкримінованої статті, або не повно викладає фактичні обставини.

В якості прикладу, можна навести фрагменти клопотань захисника про повернення обвинувального акту у конкретних справах.

1. «Так прокурор підсумовуючи сформоване обвинувачення у обвинувальному акті зазначає, що «Іванов І.І. обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке сторона обвинувачення кваліфікує за ч.4 ст.368 КК України, тобто, у проханні службової особи надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, та службового становища, а також одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.»

Зі змісту такого формулювання вбачається, що Іванов І.І. одночасно вчинив дві дії, а саме:

- прохання службової особи надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, та службового становища;

- одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Сторона захисту робить такий висновок, у зв’язку із тим, що прокурор застосовує словосполучення «а також». Таким чином при формулюванні обвинувачення, прокурор у обвинувальному акті повинен конкретно навести доведені даних про подію (час, місце, спосіб) кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету його вчинення, по кожній інкримінованій дії.

Однак прокурор формулюючи обвинувачення цього не зробив.»

Дане твердження сторони захисту, лягло в основу рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору (справа №372/2968/18).

 2. «Стороною захисту було встановлено, що формулювання обвинувачення за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 343, ч.4 ст.345, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357, ч. 3 ст.146 КК України відносно Василіна В.В. є неконкретним.

Зокрема, в обвинуваченні зазначено, що вказані злочини були вчиненні іншими підозрюваними «з відома та за згодою Василіна В.В.». Будь якого іншого формулювання вчинення Василіна В.В. об’єктивної сторони вказаних злочинів, не має. 

З тексту обвинувачення є незрозумілим, з чого слідство зробило висновок, що злочини вчинялись «з відома та за згодою Василіна В.В.». В обвинувачені не вказано, де коли і ким Василін В.В. був проінформований про вчинення відносно співробітників міліції злочину.»

3. «Так в обвинувальному акті зазначено «…Іванова І.І. при розмові з Козарем Ю.О., посилаючись на особисті довірливі стосунки між ними ,які склалися внаслідок тривалих господарських взаємовідносин  ТОВ «Ховське» з ПП «Агро» і ПП «Комерц», в процесі яких умови договорів даними підприємствами виконувались в повному обсязі, сумлінно і своєчасно, запевнила директора ТОВ «Ховське» Козаря Ю.О. в тому, що  ПП «Агро» і ПП «Комерц» має необхідну для переоформлення кількість насіння соняшнику врожаю 2008 року, проте з об’єктивних причин зазначені підприємства не встигають поставити його на склад  ТОВ «Ховське», але зроблять це протягом 5-7 днів…». Як видно при такому формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті повинні міститися відомості про те, що Іванова І.І. нібито ще в момент заволодіння майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Однак в обвинувальному акті немає жодного слова з цього приводу. Не належним чином викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема, підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення з відображення часу, місця, способу та інших обставин вчиненого правопорушення.  При такому формулюванні обвинувачення, яке навів прокурор в обвинувальному акті, вбачаються господарські відносини між суб’єктами господарювання і не зрозуміло в чому саме полягає шахрайство.»

Як видно із наведених прикладів, обвинувачення по кримінальним провадженням було сформульовано неконкретно.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Такий недолік обвинувального акту, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувальний акт із вказаним недоліком повинен бути повернутий прокурору.

В якості прикладів, можна, ще навести декілька витягів із рішень судів, щодо неконкретності та неповноти обвинувачення:

1. «Як вбачається зі змісту обвинувального акту, при формулюванні обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 366 ч.1 КК України та ст. 364-1 ч.2 КК України фактичні обставини викладені не конкретно та неповно, при цьому,  не встановлено та не зазначено час і місце скоєння злочинів, а саме , зазначено лише , що у грудні 2016р., в робочий час ( точна дата та час в ході досудового  розслідування не встановлені)  , ОСОБА_2  особисто підписав  та скріпив печаткою   підприємства акт № 1 за формою КБ-2в від 28.12.2016р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016року форми КБ-3 від 28.12.2016р. по проекту « Капітальний  ремонт мереж  зовнішнього освітлення   бульвара Металургів м.Бахмут».

Між тим, в обвинувальному акті не зазначено, коли та куди зазначені документи були надані  на підпис   замовнику ( зазначено лише, що  ОСОБА_2    , з метою доведення  свого злочинного наміру до кінця, надав акт № 1 за формою КБ-2в від 28.12.2016р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт  за грудень 2016року форми КБ-3 від 28.12.2016р.    на перевірку   для підпису   інженеру  технічного нагляду ТОВ « Тауріс»   ОСОБА_4     та після його  підписання та скріплення    печаткою останнім надав вказані документи   на підпис   замовнику-  виконуючій обов,язки директора  Департаменту ЖКГ ДОА   ОСОБА_5, тим самим, видав їх , тобто, взагалі не зазначено час та місце скоєння (закінчення) злочинів , в яких обвинувачується ОСОБА_2

При цьому,  в обвинувальному акті , вказавши спочатку ,  що  договір підряду № 3 від   07.11.2016р.  був укладений між  Департаментом  житлово- комунального господарства Донецької обласної  державної адміністрації, в особі  виконуючого обов,язку директора ОСОБА_5 ( замовник)   та ТОВ « Екосистеми України» ( підрядник), в подальшому зазначено, що обвинувачений видав зазначені документи на підпис замовнику-  виконуючій обов’язки директора  Департаменту ЖКГ ДОА   ОСОБА_5, тобто, одночасно зазначено два різних замовника, і зазначені протиріччя підлягають усуненню.» 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73766736

2. «Так, в обвинувальному акті, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що 25.03.2015 року, приблизно о 20-00 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, поряд з будинком № 30, ОСОБА_2 разом з невстановленою особою, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, скоїв напад на гр. ОСОБА_3, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я останньої, та заволодів особистими речами потерпілої, тим самим завдавши останній тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також матеріального збитку на загальну суму 4 329 грн. 00 коп.

На основі встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення та його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Однак, при дослідженні даного обвинувального акту судом було встановлено,  що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, у ньому викладені не повно, а саме  не зазначена назва і кількість викраденого у ОСОБА_3 майна та відсутнє підтвердження вартості майна. Крім того, не описано, яким чином ОСОБА_2 та невстановлена особа, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, розподілили між собою ролі та які саме дії під час нападу на ОСОБА_3 виконував кожен з них.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідають викладеному в даному обвинувальному акті формулюванню обвинувачення та перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору»

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46788228 

На мою думку, неповнота і неконкретність обвинувачення порушують права обвинуваченого на захист та позбавляє суд першої інстанції можливості проводити судовий розгляд на підставі конкретного обвинувачення і такі недоліки повинні бути усунуті, після повернення судом обвинувального акту.