Антикорупційні закони

Парламент знов відтягнув неминуче і не прийняв 4 антикорупційні закони, тепер слідкуватимемо, які ж такі зміни спробують втиху внести депутати і чекатимемо 14 жовтня, коли закони повинні бути проголосовані в цілому.

Парламент знов відтягнув неминуче і не прийняв 4 антикорупційні закони, тепер слідкуватимемо, які ж такі зміни спробують втиху внести депутати і чекатимемо 14 жовтня, коли закони повинні бути проголосовані в цілому. Поки що ж маємо потенційні прогресивні закони, які за умови виконання спроможні дати поштовх для подолання корупції в Україні.

Хоча на перший погляд саме закони № 5113  ’’Проект Закону про запобігання корупції’’ і №5114 ’’Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів’’  є найважливішими і саме їх розгляд відкладала парламентарі, проте я б радив в першу чергу звернути увагу на зміст Проекту Закону № 4284а про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 - 2017 роки, адже це є своєрідна дорожня карта антикорупційних реформ, яка дає уявлення про те, куди буде рухатись антикорупційна політика найближчі роки за умови її впровадження вже новим складом парламенту. Законопроектом передбачається, що нова антикорупційна політика буде розроблена відповідно до взятих Україною зобов’язань з приєднанням до Конвенції ООН проти корупції. На сьогодні нагадаю діє Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки, яка по-перше була затверджена указом Президента, а не законом, а по-друге не передбачала створення ніякого антикорупційного механізму, зате була наповнена гарними словами ’’удосконалення’’, ’’оптимізація’’, ’’сприяння’’, ’’запровадження’’, ’’поглиблення’’. Про її ефективність можна судити подивившись скажімо рейтинги від Transparency International чи, якщо хочеться копнути глибше, звіти Організації економічного співробітництва та розвитку  в рамках моніторингу проведеного відповідно до Стамбульського антикорупційного плану дій (The Istanbul Anti-corruption Action Plan).

Нова стратегія якісно відрізняється тим, що замість красивих слів містить перелік законів в які повинні бути внесені зміни відповідно до рекомендацій GRECO та Венеціанської комісії.

Планується посилити прозорість та підзвітність фінансування політичних партій і разом з тим, що мало кому сподобається, запровадити бюджетне фінансування партій, врегулювати механізм політичного лобіювання, громадського обговорення, доступ до засідань представницьких органів, кошторисів та звітів про їх виконання. Повністю реформувати державну службу, забезпечити прозорість доходів і видатків публічних службовців, впровадити централізовану систему збору даних, що стосуються доходів державних службовців та ефективний механізм перевірки їх достовірності. Як повинна була б функціонувати така система можна подивитися на сайті https://declaration.gov.ge, де розміщені декларації англійською мовою!!! грузинських чиновників і за який в 2013 році Грузія отримала престижну United Nations Public Service Awards. До речі це не єдина подібна нагорода грузинів, Україна не те що не отримувала, а навіть ніколи не подавалася. Серед інших важливих кроків варто відзначити наміри реформувати систему оплати праці публічних службовців, систему державних закупівель, провести реформу судів (що потребує внесення змін до Конституції), прокуратури та органів внутрішніх справ, паралельно з реформами в структурі органів влади планується подолання корупції в приватному секторі, в першу чергу через розмежування бізнесу і влади, здійснення дерегуляції, впровадження адміністративної реформи. У сфері доступу до публічної інформації держава зобов’язується  забезпечити доступ до інформації про кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб, фінансових звітів та статутних документів; зробити відкритим доступ до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Хоча останнє можна було б зробити вже сьогодні, відповідний законопроект №4728 давно лежить в парламенті і навіть вже був якось провалений.

Проте деякі положення стратегії все ж впроваджуватимуться негайно разом з прийняттям згаданих законопроектів №5113, №5114 та Проекту Закону № 5085 про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, доречі,  єдиного серед чотирьох, який був внесений Президентом, а не Прем’єр-міністром.

Законопроект № 5113 передбачає розміщення декларацій у відкритому доступі і контроль за їх достовірністю в тому числі шляхом здійснення вибіркового моніторингу способу життя суб’єктів декларування. Для цього буде створено Національну комісію з питань запобігання корупції, яка забезпечуватиме формування та реалізацію державної антикорупційної політики. Фактично, це орган, який замінить Урядового уповноваженого із боротьби з корупцією.  Закон накладає значні обмеження щодо використання службового становища, одержання подарунків та вводить кримінальну відповідальність за подання  неправдивих відомостей в деклараціях. Для того, щоб суб’єкти декларування не могли приховати реальні статки, 14 жовтня повинен бути проголосований і законопроект №5114, який зобов’язує надавати до Державного реєстру прав інформацію про структуру власності та кінцевих вигодоотримувачів підприємств, передбачається, що така інформація міститиметься у вільному доступі, а за її ненадання наставатиме кримінальна відповідальність. Для реалізації принципу невідворотності покарання відповідно до законопроекту № 5085 планується створення Національного антикорупційного бюро України в складі Центрального та семи  територіальних управлінь. Очолюватиме Бюро директор, який призначається Президентом України за поданням Конкурсної комісії, яка складається з 9 членів. По три члена призначають Верховна Рада, Кабінет Міністрів та Президент України. Національне бюро здійснюватиме оперативно-розшукові  заходи та досудове розслідування корупційних правопорушень, законопроект містить механізми гарантування незалежності та захисту членів Антикорупційного бюро.