Практика ВГСУ: правила оспорювання позики як кабальної

03.03.2016 між ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (позикодавець) та Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" (позичальник) укладено договір позики № 03/03-16, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець передає у позику позичальникові продукцію (дизельне паливо) до 18.03.2016, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві продукцію такої ж якості та не нижчої якості до 31.03.2016. Договір є безвідсотковим.  

- Згідно з п. 4.3 договору у разі порушення строків повернення продукції позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 1% від суми продукції, переданої у позику, за кожний день прострочення повернення.

- Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, що у разі неповернення та/або прострочки повернення продукції позичальником позикодавцю в строк, позичальник оплачує вартість неповернутої продукції, виходячи з оціночної вартості продукції, протягом 5 банківських днів з моменту порушення своїх зобов'язань.

- Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення позичальником своїх зобов'язань, позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суди 1-ої та 2-ої інстанцій відмовили у задоволенні позову, зокрема, з огляду на те, що позивач міг передбачити можливість оскарження процедури закупівлі, на що він посилається як на підставу виникнення скрутного становища з запасами палива на залізниці (оскарження процедури закупівлі спричинило призупинення підписання договору з відповідачем - переможцем конкурсних торгів на закупівлю дизельного палива), враховуючи, що умови здійснення закупівель, зокрема можливість оскарження рішень замовника, визначені законом та відомі позивачу. При цьому позивач є підприємством державного значення, яке безумовно повинно мати плани закупівлі необхідної кількості палива. Твердження позивача про критичні запаси палива на залізниці на момент укладення договору позики від 03.03.2016 № 03/03-16 не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, укладаючи вказаний договір позики, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення визначили його умови, зокрема, щодо відповідальності за порушення договірних зобов'язань (пункти 4.3, 4.4, 4.5), з якими позивач фактично погодився, враховуючи, що договір від 03.03.2016 був підписаний без зауважень та заперечень з боку останнього повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Докази незгоди позивача з вказаними умовами договору позики 03.03.2016 при його укладенні чи намагання внести будь-які зміни чи пропозиції до нього в матеріали справи відсутні.

1) Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, без наявності насильства, помилки або обману, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити саме через ці обставини і на вкрай невигідних умовах саме для усунення або зменшення вказаних тяжких обставин.

Ознаками такого правочину є: (а) наявність у однієї сторони тяжких обставин, які примушують укласти правочин на завідомо вкрай невигідних умовах; (б) усвідомлення іншою стороною безвихідної ситуації контрагента і навмисне її використання з метою збагачення або отримання іншої вигоди.

2) Вкрай невигідні умови - це не просто невигідні умови, які можуть бути в будь-якій ситуацій, а їх крайність полягає в тому, що наслідки укладення такого  правочину створюють для учасника ще більш тяжку ситуацію, ніж та, в якій він перебував до його укладення.

4) Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання може бути визнано недійсним, якщо можна припустити, що правочин в іншій його частині (основне зобов'язання) був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.