Режим окремого проживання подружжя

Часом, через різні погляди на сімейне життя, чоловік та дружина втрачають повагу та любов одне до одного, а зважитися на прийняття остаточного рішення щодо розірвання шлюбу не можуть.

Виходом із цієї ситуації і альтернативою розлученню може стати, встановлений в українському законодавстві, режим окремого проживання подружжя або “сепарація” (від лат. separatio – відокремлення, розділення).

Режим під назвою “сепарація” існує в правових системах низки європейських країн: Франції, Швейцарії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Польщі. Судова практика застосовує його за наявності певних обставин: хвороба одного з подружжя (психічна, безпліддя, тощо), алкоголізм, наркоманія, поява  розбіжностей ,що призводять до розладу відносин між  подружжям.

Введено режим роздільного проживання і в Сімейний кодекс України (ст.119).

Поява його продиктована прагненням зберегти шлюб, дати певний час на роздуми подружжю перед прийняттям рішення про розірвання шлюбу.

Різниця між режимом окремого проживання і розлученням

По суті, сепарація – це крок до розірвання шлюбу, але ще не саме розірвання. Підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість або небажання дружини та (або) чоловіка проживати спільно. Судом встановлюються фактичні взаємини сторін, й приймається рішення про доцільність встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Режим окремого проживання подружжя може бути обмежено певним строком або без встановлення такого. Припинення ж сепарації здійснюється судом в порядку окремого провадження згідно вимог цивільно-процесуального законодавства.

Рішення ж про розірвання шлюбу приймає суд, якщо його подальше збереження неможливе, суперечить інтересам одного з подружжя або їх дітей.

Як бачимо, сепарація відбувається шляхом подання заяви до суду за взаємною згодою подружжя, і розглядається  судом в порядку окремого провадження.

Якщо ж подружжю не вдалося досягти взаємної згоди, то в такому випадку Ви може звернутися до суду з позовною заявою про встановлення режиму проживання.

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Процедура встановлена ст.119 Сімейного кодексу України, за якою режим окремого проживання подружжя встановлюється за заявою подружжя або позовом одного з них (суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно).

 В порядку окремого провадження

Для розгляду справи подружжя за спільною згодою повинні звернутись до суду з заявою про встановлення режиму окремого проживання. За подання заяви сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Окреме провадження – це  вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно вимог ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

В  порядку позовного провадження

У разі, якщо подружжю не вдалось досягнути взаємної згоди у питанні подання заяви, а один із них не бажає спільно проживати, останній може звернутись до суду з позовною заявою про встановлення режиму окремого проживання. В такому разі позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем. За її подання необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Правові наслідки встановлення сепарації

Згідно ст. 20 СК України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені Сімейним Кодексом України  і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

У разі встановлення режиму окремого проживання:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Припинення режиму окремого проживання

Згідно вимог ч.2 ст.119 СК України припинення сепарації відбувається у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Враховуючи вищевикладене, можна констатувати, що основною метою режиму окремого проживання подружжя є збереження шлюбу та убезпечення від  прийняття часом поспішного рішення про його розірвання. Сепарація спрямована й на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя. Так норма закріплює факт, що майно набуте в режимі сепарації, хоч і набуте в шлюбі, не буде вважатись спільним сумісним.  А дитина, народжена дружиною через десять місяців після встановлення відповідного режиму не вважатиметься такою, що походить від чоловіка у відповідності до вимог ч.2 ст.20 СК України.