Розвиток відповідального батьківства в Україні

06.05.2021 р. Президентом підписано Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ.

Законом передбачено: 

1) Право батька на додаткову відпустку до 2 тижнів одразу після народження дитини;

2) Рівні можливості на відпустку по догляду за дитиною до 3 років для батька і матері;

3) Можливість для батька з багатодітної родини або родини, у якій є дитина з інвалідністю, на додаткову відпустку по догляду за дитиною. 

У пояснювальній записці до нього (п. 2), «пропонується забезпечити рівні можливості матері та батька на догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності із сімейними обов'язками; усунути законодавчі прогалини, які обмежують права чоловіка на відпустку для догляду за дитиною; створити передумови для посилення ролі батька у процесі вихованні дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні»

https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69204

На думку авторів Закону, у чинному законодавстві містилися норми, які закріплювали та посилювали гендерний дисбаланс і на основі яких сформувалася негативна правозастосовча практика. Зокрема, йшлося про положення трудового законодавства, а саме: Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки».

Аналізуючи чинне законодавство України, можна прослідкувати законодавчо закріплені засади рівності чоловіка і жінки. Так, згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» роботодавець зобов'язаний створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі, а також забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками.     

Відповідно до  ч.6 ст. 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Ч. 1 ст. 52 СК України визначає, що дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. 

Згідно ч.1 ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.    

Проте, звернувшись, до ст.18 Закону України «Про відпустки» та ст.179 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки» підставою для надання такої відпустки зазначеним вище особам є довідка з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну відпустки для догляду за дитиною і виплата допомоги по догляду за дитиною їй припинена (із зазначенням дати).

Таким чином, право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання такої відпустки може бути реалізовано виключно за умови надання довідки з місця роботи матері дитини  про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено.

Отже, право батька на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розуміється як похідне від права матері на таку відпустку.

На практиці це призводило до того, що батько, мати дитини якої є самозайнятою особою або фізичною особою підприємцем, обмежений у праві скористатися відпусткою для догляду за дитиною, оскільки така жінка не перебуває в трудових відносинах та не має права на будь-який вид відпустки.

Окрім того, стаття 51 Кодексу законів про працю України надає можливість встановлення скороченої тривалості робочого часу для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю. Так само, стаття 182-1 Кодексу законів про працю України встановлює додаткову відпустку жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, або матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. При цьому відповідні права не надаються батькові дитини.

Для того щоб оформити відпустку для догляду за дитиною батько, дід, баба або інший родич, який фактично доглядатиме за дитиною, повинен надати за місцем своєї роботи наступні документи:

- заяву про надання відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- копію свідоцтва про народження дитини;

- довідку про те, що мама дитини не скористалася правом на таку відпустку за своїм місцем роботи (навчання, служби) і не претендує на допомогу, або вийшла на роботу до закінчення терміну відпустки і виплати по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати);

- документ, що підтверджує родинний зв’язок працівника, який бажає оформити відпустку, з дитиною.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

За бажанням жінки або осіб, що мають право таку відпустку, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Зазначена категорія працівників не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (ч. 3 ст. 184 КЗпП України).