Останні декілька днів мене почали активно “діставати” журналісти з питаннями, які стосуються планів провладних депутатів та уряду встановити регулювання цін на продукти харчування.
Ініціатори зареєстрованого законопроекту (19 депутатів із «Слуги народу», 1 із «Довіри», 1 із «За майбутнє») хочуть встановити для магазинів граничну цінову надбавку від ціни виробника на 12 продуктів харчування.
Після чергового дзвінка та пояснень журналістам щодо безграмотності та шкідливості цієї ініціативи несподівано спіймав себе на думці, що ситуація, яку ми спостерігаємо зараз в Україні, дуже схожа на сюжет культового роману «Атлант розправив плечі» американської письменниці Айн Ренд. До влади (в романі — в США) прийшли вкрай некомпетентні, корупційні пройдисвіти, які своїми діями призводять економіку країни до колапсу. Причому, в умовах економічного хаосу вони намагаються впроваджувати адміністративне регулювання цін та товарних потоків, продовжуючи на цьому цинічно наживатися. А потім ще і намагаються поставити під контроль всю інформацію, щоби впливати на виборців. Натомість бізнес просто змушений покидати країну або уходити в “тінь”.
Саме це ми зараз спостерігаємо в України.
Автори законопроекту (більшість з них розбираються в економіці не краще, ніж заєць в геометрії) не розуміють, що ціни на продукти в Україні зростають через:
- підвищення світових цін на продовольство;
- монополізації в Україні виробництва продуктів великими агрохолдингами та торговельними мережами;
- обмежень імпорту продуктів широкого вжитку.
Обмеження цінової надбавки у торгових мережах не призведе до зниження цін. Торгові мережі мають великі апетити до прибутку, але їхня політика — це далеко не головна причина зростання цін на товари в Україні.
В Україні велика концентрація ринкової влади (тобто, монополізації) у виробників яєць, цукру, олії, курятини та деяких інших продуктів харчування. Не дивно, що саме ці продукти подорожчали найбільше. Якщо співвіднести січень-жовтень 2021р до цього ж періоду минулого року, то можна побачити, що цукор подорожчав на 69%, олія – на 61%, яйця – на 54%. Далі розмов боротьба із продуктовими монополістами не просувається. Що не дивно, бо вони є вірною опорою влади.
Обмеження торгової надбавки призведе лише до дефіциту соціально значущих товарів. Людям від цього буде лише гірше. З радянської та світової практики відомо — такі ініціативи завжди закінчуються дефіцитом, корупцією та ще більшим подорожчанням товарів. Справа може дійти до порожніх полиць. Продукти йтимуть не у магазини, а продаватимуться за високими цінами на «чорному ринку». Це шлях Венесуели та Болівії, куди веде країну політика президента, яка реалізується у ВР фотографами/таперами/перукарями/тамадами/рестораторами з його фракції «Слуга народу».
Це махровий популізм, на який лише й здатні «Слуги народу». Проблема не так у тому, що ціни високі, як у тому, що українці мало заробляють. Мало заробляють тому, що влада не здатна забезпечити економічне зростання, без якого не можливо підвищення доходів людей. Інвестбанк J.P.Morgan прогнозує зростання ВВП України у 2021 році на 2,3%, це трохи більше половини від падіння ВВП у 2020 році (4%). Навіть у найслабших економіка сусідніх країн очікується в рази більше зростання ВВП (Молдова — на 6%, Грузія — на 9,5%).
Влада, як нездатна забезпечити зростання економіки та доходів людей, продукує безграмотні ініціативи, щоб подавати їх як турботу про людей. Результатом цієї «турботи» буде дефіцит продуктів та ще більше зростання цін на них.
Це наочний приклад політико-корупційної спайка президента та депутатів «Слуг народу» з агроолігархами. Так звана «деолігархізація» на цьому тлі виглядає жалюгідно і дріб'язково. І люди це скоро зрозуміють.
Показово, що в Україні діють загороджувальні імпортні мита на цукор (50%) та олію (30%). Не дивно, що ці два соціально-значущі продукти входять до трійки лідерів подорожчання.
Рішення на поверхні — скасувати мита, щоб імпортні цукор та олія з'явилися на полицях магазинів. Збільшення пропозиції призведе до зниження ціни. Потрібно не ціни регулювати, а стимулювати збільшення пропозиції товарів. Але «Слуги народу» та їхні «лялькарі» створюють такі умови для агробаронів, щоб ціни на їхню продукцію були високими.
Також дієвим механізмом стримування цін на продукти є товарні інтервенції з Держрезерву. Але влада "закопує в асфальт" гроші через "Велике крадівництво", де 30% йде на “відкати”. Частину цих грошей потрібно було направити на закупівлю продуктів для товарних інтервенцій. За ці гроші можна купити в Держрезерві 300 тис. т цукру або 100 тис. т соняшникової олії та організувати їх продаж незахищеним верствам населення за стабільною гуртовою ціною. Але владі важливіша її обслуга, а не мільйони малозабезпечених, знедолених осіб з інвалідністю, пенсіонерів, багатодітних родин.
За такої «компетентності», і з такими шкідливими ініціативами, президентська фракція у ВР доб'ється у справі винищення українців результатів, порівнянних зі Сталіним та Гітлером.
