Рейтинг Doing Business. Все набагато гірше, ніж нам розповідають
Україні потрібно кардинально реформуватися.
Якщо цього не робити, нам ще довго не вдасться залучити реальні інвестиції, а відтак про стрімке зростання економіки в найближчі роки доведеться забути. Саме такий висновок напрошується після аналізу показників рейтингу Doing business 2019, оприлюднених Світовим банком наприкінці жовтня. Якщо не звертати увагу на проплачену пропаганду провладних експертів, а порівняти Україну з сусідами, стає дуже сумно. Грузія перебуває в рейтингу на 6-й позиції. Росія – на 31-й, а Білорусь – на 37-й. На цьому тлі 71-ше місце України у цьогорічному рейтингу аж ніяк не можна вважати перемогою.
Для пересічного українця Doing Business та подібні рейтинги – це «історія одного дня». Причому – в переказі провладних чи лояльних до влади експертів. Зафіксоване чергове зростання на кілька сходинок подається як неймовірне досягнення і демонстрація реформ, натомість загальної картини ніхто воліє не помічати. А вона полягає саме у тому, що замість системних змін, в країні ледве відбувається косметичний ремонт. І такий підхід ніколи не призведе до радикального зростання добробуту доярки Ніни Петрівни чи тракториста Івана Васильовича.
Чи можна це змінити? Рейтинг Doing Business вказує на декілька напрямків розвитку, які зроблять Україну більш привабливою для інвестицій. А отже тут будуть з’являтися нові високооплачувані робочі місця, нові технології, зростатимуть зарплати і пенсії, покращуватиметься інфраструктура.
З реєстрацією бізнесу у нас все добре. А от розвиватися йому немає як.
1. Один із важливих індикаторів для створення в Україні промислових підприємств, перенесення виробництв з інших країн – підключення до електромереж. У нас це одна із найскладніших і найдорожчих процедур в світі. Натомість, в Китаї, Об’єднаних Арабських Еміратах, Японії держава підключає інвесторів до енергомереж безкоштовно, в Норвегії, Індії, Австралії, Катарі і США – за копійки. Середня тривалість процедур в розвинутих країнах – в 4 рази коротша, ніж в Україні. Тут є великий потенціал і нам варто працювати в цьому напрямку.
2. Показник «Захист міноритарних акціонерів» насправді включає в себе багато складових. Серед них – можливість притягнути до відповідальності директора-шахрая, індекс прозорості корпоративної структури та розвитку системи управління (грубо кажучи: компаніями можна керувати «вручну» чи все ж таки за міжнародними стандартами). Україна тут посередині списку. Особливий акцент слід зробити на питаннях відповідальності менеджменту, який, якщо вірити рейтинговим оцінкам нашого законодавства, фактично може розорити інвестора і вийти сухим з води.
3. Попри зменшення кількості податків до 5 – один із найкращих показників у світі – все ще марудним і довготривалим залишається процес їх сплати. В Україні середньостатистичне підприємство, модель якого використовували для дослідження, сплатить всі податки за 328 годин, тоді як у розвинутих країнах цей показник вдвічі менший при вдвічі більшій кількості власне податкових платежів. Високим лишається і загальне податкове навантаження: понад 40% прибутку підприємству доводиться направляти на фіскальні платежі. Натомість у кращих з точки зору ведення бізнесу країнах – не оффшорних зонах, а таких як Македонія, Хорватія, Канада, Грузія – цей показник не перевищує 20%.
4. Ще один проблемний пункт рейтингу – індекс міжнародної торгівлі: як ми продаємо і як ми купуємо за кордоном. Українські показники вартості і строків оформлення товарів як на в’їзд, так і на виїзд – далеко не найкращі в світі. А це ж бо важлива складова нашого розвитку – ми (поки що) сировинна експортно-орієнтована країна, тому міжнародна торгівля для нас – фактор, над яким слід активніше працювати. І якщо не відпрацьовані такі «прості» механізми, як строки оформлення і його вартість, то говорити про ефективність відновлюваних сьогодні торгових місій при посольствах України за кордоном взагалі не доводиться.
5. Останні два пункти – забезпечення виконання контрактів і вирішення питань банкрутства – біль і сльози інвесторів в Україні. Ситуація не змінюється роками. При банкрутстві підприємства кредитор може розраховувати на повернення всього 10 центів з кожного долара інвестицій. І це при тому, що саме банкрутство триватиме майже 3 роки. Вартість судової тяганини у випадку непоставки продукції чи інших боргів з боку українського постачальника становитиме 40-45% від вартості контракту. Це захмарні цифри для розвиненого світу. І дивлячись навіть тільки на ці індикатори, інвестор тричі – а може й більше разів – подумає, чи варто йому іти працювати на українському ринку.
Показник, який потенційно може вирости в 2019 році вже на основі ухвалених рішень – це дані про простоту отримання кредитів. Він складається по суті із двох факторів: рівня захисту прав кредиторів і охоплення кредитним реєстром. Але відповідні закони ми ухвалили лише в поточному році, тому вони не враховувались в останньому рейтингу.
Ми з колегами протягом трьох років домагались ухвалення цих документів. Утім Уряд, НБУ та Верховна Рада весь час мали інші пріоритети. Тепер, звичайно, радісно, що законопроекти нарешті ухвалено. Але країна втратила дорогоцінний час. І замість того, аби входити в чергову хвилю світової фінансової кризи озброєною та зі зміцнілим середнім класом, знову ризикує опинитися біля розбитого корита із теоретичними, «паперовими» досягненнями в рейтингах.
Як бачимо, поле для реформ є величезним. На жаль, Україна входить у великий виборчий цикл, коли інтереси економіки (читай: кишені кожного українця) мало цікавлять політиків. Через бездіяльність Уряду цього року ми опинилися перед загрозою дефолту, хоча ми з експертами попереджали про небезпеку. Але Кабмін нічого кращого не придумав, як підняти тарифи на газ та комуналку для населення.
Який удар по людях влада придумає наступного року, коли ситуація знову погіршиться?
Тому єдиний для нас вихід не чекаючи президентських та парламентських виборів просувати реформи.
- Страх знань про рак: чому ми боїмося? Ольга Канська 18:16
- Проблеми з дотриманням законодавства при забудові в Дніпрі Павло Васильєв 17:44
- Це база: як досвід України в оборонці може стати фундаментом європейської безпеки Анатолій Хоменко 15:21
- Що для громадського сектору значить SOM та її вплив на ситуацію в Україні? Юлія Спориш 13:20
- Давайте виходити з гіршого… 10 важливих кроків Євген Магда 09:00
- "Шкідливі" поради для аудиторів щодо змісту звіту аудитора Ольга Рубитель вчора о 22:51
- Угода щодо корисних копалин між Україною та Сполученими Штатами Дмитро Зенкін вчора о 17:01
- Успішна юридична стратегія: відновлення прав батька Юрій Бабенко вчора о 16:57
- Як автоматизація юридичних процесів допомагає зменшити ризики? Олександр Вернігора вчора о 15:18
- Нові вимоги до фіскальних чеків з 1 березня 2025 року: що потрібно знати підприємцям Юлія Мороз вчора о 14:13
- Кінець історії, або Гра без правил Дмитро Новицький вчора о 09:20
- Ринок нерухомості: які пріоритети формують сучасний вибір квартир Раміль Мехтієв вчора о 08:52
- Закупівлі БпЛА та РЕБ: що змінилося, а що досі гальмує постачання? Євгеній Сільверстов 25.02.2025 17:35
- Україна. Три неймовірних роки Євген Магда 25.02.2025 16:41
- Розкрадання державного житла в Україні, або чому ВПО немає де жити Аліна Москаленко 25.02.2025 16:33
- Нові вимоги до фіскальних чеків з 1 березня 2025 року: що потрібно знати підприємцям 381
- Без землі. Небо хамелеонів 300
- Давайте виходити з гіршого… 10 важливих кроків 256
- "Шкідливі" поради для аудиторів щодо змісту звіту аудитора 209
- Розкрадання державного житла в Україні, або чому ВПО немає де жити 205
-
США вперше утрималися від підписання заяви членів СОТ з засудженням агресії Росії
Бізнес 6903
-
Rozetka перезапустила власну послугу оплати товарів частинами: що змінилося
Бізнес 2359
-
"Безвиході і близько немає". Сухаревський про діпстрайки та перспективи України
2310
-
Оскароносного актора Джина Гекмена та його дружину виявили мертвими у власному будинку
Життя 2277
-
Названо росіян, яких Угорщина просить виключити із санкційного списку ЄС
Бізнес 2260