"Особливий статус" кажете?
Нам під виглядом «повернення наших територій» хочуть вдягнути на шию такий от хомут?
Схоже треба звикати до реальності, де ходіння на акції протесту стає частиною життя – так само як донедавна були походи до волонтерів. Бо очевидно, тільки активна позиція патріотичної частини громадян наразі утримує владу від категоричних поступок Кремлю.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, перебуваючи в Німеччині заявив таке: «Ми пропонуємо Росії дуже просте рішення, що ми ніколи не будемо перетинати наші червоні лінії, якими є суверенітет і контроль нашого кордону. Замість цього ми готові говорити про особливий статус цих регіонів у межах України, але без права накладати вето на будь-які загальнонаціональні рішення». Я перепрошую, тобто чинний український уряд готовий повертати окуповані райони ОРДЛО не як райони у складі областей унітарної держави Україна, а всупереч Конституції, створювати в Україні федеральні утворення?
Я нагадаю – до 2014 р. ми мали таке утворення в своєму складі, це був півострів Крим. Автономна республіка Крим теж не мала вето на загальнонаціональні рішення. Вона всього лише була розсадником проросійських антидержавних організацій, постійно розбурхувало мовне питання, стримувала інтеграцію України до ЄС і НАТО та була своїм регіоном для проросійських політиків. Все решту ті політики робили у ВР самі – аж до продовження оренди Чорноморського флоту РФ, яка завершилася окупацією Криму.
Нам під виглядом «повернення наших територій» хочуть знову вдягнути на шию такий от хомут? А це ж іще не кінець питань. Мене дуже цікавить, що це за «особливий статус» планує для тих територій зелений уряд? Наприклад, нещодавно у так званій ЛНР єдиною державною мовою проголосили російську – українська там зараз викорінюється як явище. Ця «новація» буде входити до умов «особливого статусу», чи терористів ЛНР чемно попросять в період дитинства трошечки повивчати мову, яка за Конституцією нашої країни – єдина державна? А як у той «особливий статус» вписується наявність на територіях так званих ДНР та ЛНР осіб, які воювали проти українських силовиків зі зброєю у руках – і убивали наших солдат? Вони все ще терористи і бандити – чи стануть раптом стороною конфлікту?
І не треба апелювати до угод підписаних президентом Порошенко восени 2014 р. – ті угоди зруйнували самі ж терористи ДиРи, коли розпочали бойові дії. Дитині зрозуміло – ішлося тоді про передишку для ЗСУ перед боями набагато важчими (ними стали бої у ДАП та біля Дебальцева). Все решта було словісною лузгою, яку за президента Порошенка ніхто й не починав виконувати. Навіщо реанімувати ті ідеї зараз? Аби просто перестати стріляти?
А де гарантія, що «території з особливим статусом» не стануть плацдармом для подальшої експансії в Україну? Де гарантія, що вони не стануть розсадником проросійської пропаганди на Запорізьку, Дніпропетровську, Харківську та Херсонську області? Що під маркою «замирення» в тих областях не з’являться схрони за зброєю та підготовлені бойовики? Що не почнеться там терор проти патріотів і ветеранів?
Можна було б довго просторікувати про причини таких заяв Кулеби, якби не прикра деталь. Саме чинний голова Офісу президента Єрмак поставив підпис під рішенням про створення Консультаційної ради з терористами ДиРи, по факту – про прямі переговори з бойовиками. Щойно після повернення з Німеччини міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков заявив, що про Консультаційну раду можна забути. Але ж Єрмака за підписаний документ навіть не пожурили.
А щойно в комітеті Верховної ради нардепи від «Слуги народу» і ОПЗЖ провалили голосування за проект постанови про заяву ВР щодо спроб водопостачання до окупованого Криму. Про таке відновлення раніше говорили голова фракції СН Давид Арахамія, нардепи Камельчук, Арістов і Гетьманцев, прем’єр Шмигаль, тощо. Тривожні новини надходять з самого Криму – там ніби уже ударно будують водогін.
Чує моє серце – треба звикати до реальності, де ходити на акції протесту стає нормою. Сліпим треба бути аби не помічати спроб реваншу.
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко 15.05.2025 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов 15.05.2025 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер 15.05.2025 08:42
-
Як уберегти себе та свою тварину від сказу. Ветеринарна лікарка та імунологиня – простими словами
13976
-
Чому Росія не готова воювати вічно, що б там не говорив Мединський
Думка 11741
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
8070
-
На Тайвані зупинили останній атомний енергоблок
Бізнес 6719
-
Угорщина та Словаччина свідомо залежать від енергоносіїв з РФ, маючи альтернативу: звіт
Бізнес 4817