В даній статті розглядається юридична можливість правомірного розірвання трудового договору з генеральним директором державного підприємства без обгрунтованої згоди первинної профспілкової організації.
Працедавець є одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин. Даний суб’єкт надає найманому працівнику просту чи кваліфіковану роботу, яку такий трудівник виконує на юридичній підставі трудового договору.
Правовий статус, який гарантований працедавцю, є вельми багатогранним. Зокрема вказана категорія передбачає різні за своєю суттю обов’язки й права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Наприклад, вищезазначена особа може розірвати строковий трудовий договір з генеральним директором державного підприємства, що в свою чергу порушив трудову дисципліну. З огляду на вищесказане, виникає природне запитання: чи потрібно власнику чи уповноваженому ним органу на вчинення такої дії отримати обґрунтовану згоду від первинної профспілкової організації?
Правове регулювання вищенаведеного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, безпосередню участь в яких бере генеральний директор державного підприємства, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Україна, будучи незалежною та правовою східноєвропейською державою, в особі уповноважених нею центральних і місцевих органів державних влади, забезпечує якісну охорону різних за своєю юридичною суттю прав та свобод, які вітчизняним законодавством гарантовано фізичним особам, що працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором на підприємстві, установі, організації будь-якої форми власності, а також в фізичних осіб-підприємців. Зокрема згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України кожному з таких працівників гарантується належний захист від незаконного звільнення.
Чіткий зміст згаданої норми в частині з’ясування своєрідних особливостей, властиві суспільним відносинам, безпосереднім суб’єктом яких в свою чергу є генеральний директор державного підприємства, конкретизують інші закони. Про що саме йде мова в даному випадку?
Дострокове припинення строкового або безстрокового трудового договору з найманим працівником повинне здійснюватися за відповідними правилами, які в свою чергу передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Зокрема припинення трудових відносин з таким суб’єктом трудових відносин є можливим тільки за відповідної згоди конкретної профспілкової організації. Але не треба забувати про те, що цьому правилу притаманні істотні винятки, що в свою чергу отримали своє закріплення в національному законодавстві. Наприклад, п. 7 ч. 1 ст. 43 1 КЗпП України закріплено юридичну норму про те, що без згоди, наданої виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника), допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими особами, під однією з яких в свою чергу нам треба розуміти посадову службову особу, що здійснює керівництво підприємством, установою чи організацією.
