В даній статті встановлюється правомірність застосування працедавцем до найманих працівників надурочних робіт, загальна тривалість яких складає 140 астрономічних годин на календарний рік.
До осіб, які працюють за трудовим договором, в державному підприємстві, працедавецьвстановив надурочні роботи, загальна тривалість яких становить 140астрономічних годин на календарний рік. Чи є такі дії законними?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Трудовіправовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюютьрозгалужену систему трудового права, мають відповідні риси. Зокрема суб’єктнийсклад зазначених стосунків, будучи дуже різноманітним, водночас включає в себерізних за своїм статусом осіб.
Одними з головних учасників трудових відносинє наймані працівники. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковимтрудовим договором, водночас приносять значиму користь не лише своїйнезалежній Батьківщині, а й її згуртованому та чесному народу.
Правовий статус, який чинне законодавствосуверенної України гарантує найманим працівникам, будучи вельми багатогранним,водночас передбачає різноманітні за своєю суттю права, окремі з яких єсоціально-економічними. Такі юридичні можливості, забезпечуючи економічнусвободу вказаних осіб, водночас сприяють високому розвитку таких учасниківтрудових відносин, як добропорядних членів громадянського суспільства.
Право на працю визнається одним з головних соціально-економічнихправ. Вищезазначену юридичну можливість вітчизняним законодавцем закріплено в ч.1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст згаданих норм вчастині чіткого з’ясування граничних норм ефективного застосування надурочнихробіт конкретизують відповідні закони. Як це розуміти?
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцюрізні за своєю суттю права, якимв свою чергу притаманний майновий чи особисто немайновий характер. Зокрема увідповідності до ч. 2 ст. 63 КЗпП України у виняткових випадках, якіпередбачені вітчизняним законодавством, працедавець може застосувати донайманих працівників надурочні роботи.
Але треба пам’ятати про те, що чесній тасумлінній праці, яка здійснюється понад визначену тривалість робочого часу, притаманніпевні граничні норми. Зокрема ч. 1 ст. 65 КЗпП України закріплено безпосереднювказівку про те, що загальновизнана тривалість надурочних робіт не повиннаперевищувати для будь-якого працівника, що в свою чергу виконує їх, 4-ох годинпротягом 2-ох днів підряд та 120-ть годин на рік.
Таким чином, вітчизняне законодавство забороняєпрацедавцю вчиняти дії, які суперечать юридичним нормам, охопленимвітчизняним законодавством, а такожморальним нормам, загальновизнаним в громадянському суспільстві. Зокремавищезазначена особа не може застосувати до найманих працівників надурочніроботи, тривалість яких в свою чергу складає відповідну кількість, а саме 140астрономічних годин на календарний рік.
