В даній статті розглядаються юридичні факти, за обов'язкової наявності яких додаткові відказоодержувачі можуть прийняти майнову вигоду, яка охоплена заповідальним відказом.
В окремихвипадках, майнова вигода, що охоплена заповідальним відказом, переходять увласність або в користування додаткових відказоодержувачів. За наявності яких юридичнихфактів вищезазначені особи можуть прийняти від спадкоємців за заповітом на своюкористь згадані блага?
Вітчизняне законодавство не закріплює жодноївідповіді на таке запитання. Зокрема вЦК України відсутня правова норма про певні життєві обставини, за обов’язковоїнаявності яких вигода, передбачена заповідальним відказом, може перейти увласність чи в користування додаткових відказоодержувачів.
На мою думку, додаткові відказоодержувачімають право на прийняття вигоди, яка охоплена заповідальним відказом, лише заобов’язкової наявності певних юридичнихфактів, під якими потрібно розуміти відкриття спадщини, а також неучастьосновних відказоодержувачів в отриманні зазначених благ. Доцільність даноїточки зору я спробую підтвердити такими доводами.
По-перше, заповіт може охоплювати різні засвоєю суттю розпорядження, юридичній сутності яких притаманний майновий абонемайновий характер. Зокрема заповідач має юридичну можливість встановити вданому правочині безпосередню вказівку про так зване «підпризначення відказоодержувача».Але треба пам’ятати, що чіткий і недвозначний зміст заповіту реалізовується
тільки післянастання певної життєвої обставини, а саме відкриття спадщини. Звідси випливає,що майнову вигоду, яка охоплена заповідальним відказом, спадкоємець за заповітомповинен передати додатковому відказоодержувачу також лише опісля ймовірної появи згаданогоюридичного факту.
По-друге, додаткові відказоодержувачі невідразу можуть прийняти вигоду, яка, маючи сугубо майновий характер, охоплюєтьсязаповідальним відказом. Дана думка пояснюється тим, що між такими особами та згаданимиблагами знаходяться певні учасники правових відносин – основнівідказоодержувачі. Останні далеко незавжди отримують на свою користь вищенаведену вигоду. Зокрема вищевказані особиможуть вмерти до моменту відкриття спадщини відмовитися від прийняття увласність чи в користування вищевказаних благ, вчинити супроти заповідача чиінших учасників цивільно-правових відносин діяння, що за своєю суттю єпротиправними і/чи аморальними й т. д.
По-третє,якщо майнову вигоду, яка передбачена заповідальним відказом, додатковий відказоодержувачзможе отримати у власність чи в користування до моменту відкриття спадковоїмаси і/або після настання юридичного факту, що не може бути юридичною підставоюпідпризначення відказоодержувача, то для окремих учасників правових стосунків настанутьвідповідні наслідки. Зокрема перехід вищезазначених благ до вказаної особи напідставі рішення, яке ухвалить суд загальної юрисдикції, буде визнанийнедійсним.
Загальновідомо, що національне законодавствомістить в собі значні вади, що перешкоджають якісному й вчасному регулюваннярізних правовідносин, окремі з яких виникають з приводу справедливого розподілуспадкової маси. Зокрема ЦК України не закріплюєв собі юридичні норми про життєві умови, з ймовірним настанням яких додатковівідказоодержувачі можуть отримати на свою користь вигоду, яка в свою чергуохоплена заповідальним відказом. На мою думку, наведена прогалина потребуєякісного та вчасного вирішення. Враховуючи вищевказані доводи, я рекомендуювітчизняному законодавцеві закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України ч. 1 ст.12377 такого змісту:
Стаття 12377 .
1. Додатковівідказоодержувачі можуть стати власниками чи користувачами вигоди, якапередбачена заповідальним відказом, опісля відкриття спадщини й наявностібудь-якого з юридичних фактів, вичерпний перелік яких отримав своє закріпленняв ч. 1 ст. 12373 даного закону.
